Про європейську систему безпеки та євроінтеграцію України говорили на онлайн-зустрічі в УжНУ
У середу, 25 травня, в Ужгородському національному університеті відбулася онлайн-зустріч студентів факультету історії та міжнародних відносин з Валерієм Чалим, науковцем, політиком, дипломатом. Свого часу він був заступником Глави Адміністрації Президента Петра Порошенка (2014–2015 рр.), Надзвичайним і Повноважним Послом України в США (2015–2019 рр.). Зараз він очолює Український кризовий медіацентр.
З вітальним словом на зустрічі виступив заступник декана факультету історії та міжнародних відносин доц. Віталій Андрейко, який відзначив необхідність проведення зустрічей студентів із дипломатами високого рангу для більш глибокого розуміння європейської та євроатлантичної інтеграції України. Великим позитивом є прагнення студентів отримати нові знання та розвиватися навіть під час війни.
Розпочав розмову Валерій Чалий зі згадки про те, що ще якихось двадцять років тому 1995 р. працюючи в Адміністрації Президента йому доводилося писати для Президента Леоніда Кучми доповіді на тему: «Що таке Європейський Союз?», «Чому Україні потрібно до НАТО?». Тому, зараз, 2022 р. можна стверджувати, що ми пройшли дуже плідний та насичений шлях інтеграції.
Для того, щоб молодій людині відповісти на питання, яку роль відіграє інтеграція України в європейський і євроатлантичний простір потрібно мати відповідь на одне не менш важливе питання: Якою буде реакція колективного заходу, Європейського Союзу і всього світу на російську агресію в Україні? Ми робимо величезний внесок у безпеку всієї Європи. Але не всі Європейські країни здатні гідно сприйняти ці жертви і старання. Хоча слід відзначити, що таким консолідованим ЄС не був уже давно. Не зважаючи на це об’єднання навколо України, євроскептицизм також присутній. Тут мова може йти не про окремі країни, але про окремих політиків, депутатів (Європейського Парламенту), які мають не стільки політичний, скільки особистий інтерес у такій позиції. Тут можна згадати і Олафа Шольца – канцлера Німеччини, який вливає на затримку постачання важкого озброєння в Україну. Позиція Віктора Орбана – Прем’єр-міністра Угорщини щодо накладання ембарго на російську нафту теж викликає занепокоєння. Але не зважаючи на це, структура ЄС має і використає свої важелі впливу на них.
Як зазначив Валерій Чалий, головною метою всіх об’єднань після Другої світової війни було убезпечення від повторення війни. На європейському контингенті спробу уникнення конфронтації взяв на себе ЄС, який у пошуках найефективнішої моделі зовнішньої політики безпеки часто тільки реагував на виклики. З поч. 1990-х рр., коли з’явилися загрози зі Сходу головним завданням ЄС постала нова реакція на безпекові виклики. Відповіддю на ці зовнішні безпекові виклики стало розширення ЄС на схід: від Східної Німеччини, Австрії… аж до кордонів України. Ці дії були направлені на максимальне поглинання вакууму між ЄС та загрозами зі Сходу.
Зараз на європейському контингенті функціонують дві організації, які забезпечують безпеку, при цьому 21 із 28 країн-членів ЄС є членами НАТО, ще дві країни подали заявку. Довгий період Австрія, Швеція, Фінляндія займали позиції нейтралітету, але після російського вторгнення ці позиції відійшли на другий план.
Щодо України, то вже сформувались 3 моделі безпекової політики:
- та, що зараз реалізується в країні – це модель політики оборони (згідно ст. 51 Статуту ООН ми захищаємо свою територію). Ця модель дуже затратна для держави, навіть при підтримці партнерів;
- модель, при якій Україна є частиною колективної системи безпеки європейських країн через НАТО;
- проміжна модель, коли Україна буде укладати двосторонні угоди з великими ядерними країнами США та ВБ, які допоможуть не тільки гарантіями та розвідданими, але і озброєнням та іншими ресурсами.
Другою фахівчинею, з якою мали честь поспілкуватися студенти була аналітикиня Центру «Нова Європа», посол європейської молоді в Україні – Маріанна Фахурдінова. Вона ознайомила аудиторію з даними досліджень Центру щодо настроїв у столицях Європейських країн щодо надання Україні статуту кандидата на вступ до ЄС вже у червні. Серед друзів України, які підтримують таке рішення країни-сусіди: Польща, Литва, Латвія, Естонія, Словаччина, Чехія та ін.. Серед скептиків залишаються країни старої Європи: Німеччина, Франція, Нідерланди, Австрія, Угорщина та ін.. Також аналітикиня відзначила країни-нейтралісти, які орієнтуються на висновок Європейської Комісії та позиції Німеччини та Франції. Серед них Греція та Кіпр.
Дослідниця назвала аргументи країн, які виступають проти надання Україні статусу кандидата: потреба проведення внутрішньої реформи ЄС, потреба зберегти єдність політики щодо України на рівні ЄС та національному рівні, надання такого статусу Україні не сприятиме вирішенню конфлікту з Росією, країни Західних Балкан можуть образитись, питання вступу Молдови та Грузії залишається відкритим… Однак, Україна може отримати багато переваг від статусу кандидата: політичний сигнал та деескалація, практичний інструмент відбудови України після війни, громадянська підтримка вступу України до ЄС – 91%, громадська думка в країнах ЄС – 66%, ефективна секторальна інтеграція навіть в умовах війни, стабільність інституцій, високий трудовий потенціал, посилення безпекової та оборонної складової ЄС, доступ до фінансових інструментів ЄС, спрямованих на підтримку та розвиток країни-кандидата (ІРА, ІРАD, Індивідуальні програми та проєкти економічної допомоги ЄС).
Варто відзначити студентів, які ставили актуальні питання щодо безпекового становища в Європі, Україні та країнах-сусідах. Серед них важливе питання щодо ролі Білорусі в Європі, можливості надання гарантій безпеки для України поза членством НАТО…
За інф. факультету історії та міжнародних відносин
Інформаційно-видавничий центр
