Виступ ректора УжНУ професора Володимира Смоланки з нагоди 70-річчя вишу
Вітальне слово
ректора, професора Володимира Смоланки на урочистому засіданні Вченої ради
з нагоди 70-ї річниці створення Ужгородського національного університету
Шановні студенти, аспіранти, викладачі, наукові працівники, співробітники улюбленого всіма нами Ужгородського національного університету, високоповажні гості з України, Словаччини, Чеської Республіки, Польщі, Угорщини, Румунії, Литви, Німеччини, Швейцарії, Сполучених Штатів Америки!
Для мене честь вітати Вас на урочистому засіданні Вченої ради з нагоди надзвичайно вагомої для усіх нас події – 70-ї річниці з дня заснування Ужгородського національного університету.
18 жовтня 1945 р. ухваленням спільної постанови ЦК КП(б)У та Ради Народних Комісарів УРСР «Про відкриття державного університету в м. Ужгороді» завершився установчий етап створення вишу, що розпочався восени 1944 р. з прийняттям Декрету Народної Ради Закарпатської України «Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні», був продовжений у липні 1945 р. схваленням постанови про утворення «Закарпато-Українського Університету». Нарешті була втілена давня мрія інтелігенції краю: зокрема Адольфа Добрянського, який у 1848 році подав звернення про заснування університету до австрійського імператора; автономної директорії Підкарпатської Русі, яка підготувала подібну пропозицію у 1919 році; Августина Волошина, яким у лютому 1939 р. був написаний текст Закону про заснування Українського Державного Університету у Хусті.
Як відомо, перші студенти Ужгородського державного університету розпочали навчання 1 лютого 1946 р.: це були 168 юнаків і дівчат з різних міст і сіл України. Навчальний процес стартував всього на чотирьох факультетах – історичному, філологічному, біологічному та медичному. У 1951 році відбувся перший в історії університету випуск молодих спеціалістів, а наступного року – випуск лікарів медичного факультету. Через два роки – у 1953 році – була створена аспірантура при Ужгородському державному університеті. Першими аспірантами, які захистили кандидатські дисертації стали Ю.І. Балега, М.І. Головей, О.М. Кишко та мій батько – І.В. Смоланка.
Чотири маленькі факультети, невеликі колективи викладачів і студентів за 70 років переросли у велику університетську родину, яка тепер працює у складі 21 факультету, 110 кафедр (враховуючи нещодавно створену кафедру військової підготовки), 25 навчально-наукових та науково-дослідних інститутів, центрів, лабораторій, об’єднує більш аніж 13 тис. студентів, включно 400 іноземних, близько 2 тис. співробітників. Ужгородський національний університет посідає 30 позицію з-поміж 286 вищих навчальних закладів у консолідованому рейтингу вишів України,26-е місце за рейтингом Webometrics, 18-е місце у рейтингу прозорості українських університетів, входить до «п’ятнадцятки» провідних наукових центрів України за даними рейтингу Scopus.
Однак, найбільшою нашою гордістю є люди. Наш університет об’єднує фізиків і ліриків, чоловіків і жінок, молодь і людей більш досвідчених, представників різних національностей, віросповідання, культури, рас. Ми навіть викладаємо різними мовами: українською, угорською, чеською, словацькою, румунською, російською, німецькою, французькою, англійською ! Маємо різні погляди та симпатії, уявлення як здійснювати той чи інший крок. Однак, це ніколи нам не перешкоджало і впевнений не буде заважати разом працювати, адже девізом нашого вишу є чудове гасло – «Більше знаємо – більше можемо» – тобто нас об’єднує повага знань до знань, віра у безмежний потенціал людини.
У ці знаменні для альма-матер дні ми особливо згадуємо тих, хто перебував біля витоків університету, закладав його основи наполегливою працею. Його візитівкою є випускники, які працюючи у різних куточках України та світу, чи не у всіх сферах економіки, суспільного життя, говорячи про свою освіту, з гордістю згадують вже брендову назву – «Ужгородський національний університет»! Серед них – чимало видатних громадських діячів, науковців, педагогів, справжніх професіоналів. Ті з них, які стали справжньою гордістю України ще будуть згадані сьогодні. Пишаємося їх успіхами !
Україна проходить через надзвичайно складний, але необхідний етап розвитку, виборюючи справжню, а не декларативну незалежність. Наше суспільство вперше розпочинає багато реформ, однією з яких є реформа вищої освіти. Існує багато різних думок, якими повинні бути сучасні університети, яку модель розвитку вони повинні обрати: «фабрик» підготовки фахівців чи центрів фундаментальних наукових досліджень, спеціалізованих навчальних установ чи універсальних осередків знань та культури, джерел глобальних інновацій чи консервативних центрів, які обслуговують свої регіони. Ці виклики долаємо і ми – інтелектуальний центр, «згусток» Закарпаття, осередок культури, громадського життя області, України, Карпатського регіону, інституція, яка значною мірою формує світогляд сучасної молоді.
Ставимо собі за мету закріпити статус найбільш динамічного вишу України, готуємося до громадського обговорення, а далі прийняття нового Статуту університету, а на його основі – завершення роботи над Стратегією розвитку УжНУ. Зміст цих документів дасть відповість на ці виклики, а сама дискусія – ще більше об’єднає нашу спільноту. Адже лише у суперечках народжується істина !
Іти до мети — не просто. Світ постійно змінюється, сьогодення ставить високі вимоги, динаміка часу потребує відповідних інноваційних підходів та конкурентоспроможних дій. Однак, переконаний, що завдяки спільним зусиллям, довірі, співпраці, обопільній роботі ми будемо вчитися і працювати в університеті, який пам’ятає свої історичні традиції, усвідомлює новітні вимоги європейського освітнього простору і, насамперед, орієнтується на потреби сучасного громадянина.
А зараз, маючи нагоду, щиро вітаю всіх Вас, на чиїх очах і зусиллями яких твориться нова сторінка історії альма-матер, із ювілеєм нашого університету. Зі святом усіх Вас, зі святом – улюблений Ужгородський національний університете. НАМ – 70!
