Ужгородський університет - учасник започаткування космічної ери людства
Її старт відбувся 4 жовтня 1957 року коли з території тодішнього СРСР, подолавши сили земного тяжіння, на навколоземну космічну орбіту вийшов перший штучний супутник Землі (ШСЗ). Для першого спостереження за ШСЗ була створена мережа пунктів спостереження. Ужгород для цієї мети обрали як крайню західну локацію, а сам тимчасовий пункт спостереження влаштовали на подвір’ї хімічного факультету УжДУ.
«Споруда» пункту спостереження була винятково простою: поставлені паралельно в один ряд 10 столиків однаково віддалених від будівлі факультету. На столиках встановили оптичні трубки спостереження нічного неба за якими сиділи спостерігачі, роль яких відвели студентам 3-го курсу фізико-математичного факультету (відділення фізики).
Керувала пунктом спостереження молода викладачка астрономії Мотря Василівна Братійчук, котра прибула на роботу після аспірантури на обсерваторії КДУ ім. Т. Шевченка в 1956 році. Уже в травні 1957 року її відізвала Астрорада СРСР для проходження курсів підготовки спостерігачів за штучними небесними тілами.
Перше спостереження першого ШСЗ мало як наукове, так і прикладне значення для вивчення і освоєння космосу. Але і люди хотіли побачити історичне чудо.
Винятково сприятливими умовами спостереження виявився вечір 6 жовтня 1957 року. На допомогу керівнику були виділені лаборант Людвик Шимон (з трудовим стажем 34 дні!) та старший лаборант Юрій Палінчак. Із заходом сонця подвір’я хімічного факультету почали заповнювати зацікавлені ужгородці та гості міста. Нарешті Мотря Братійчук оголосила 50-ти хвилинну готовність. Далі, через певні інтервали часу, вона повідомляла про наближення літального апарата. Коли лік пішов на секунди, на подвір’ї настала мертва тиша. Офіційні спостерігачі зосереджено дивилися в об’єктиви приладів. Ю.Палінчак стояв напоготові до фотографування. Я, за вказівкою керівника, повинен був стояти поруч з студентами-спостерігачами, зосередивши погляд над димарем будівлі хімічного факультету, контури якого виднілися в умовах спостереження. Як тільки М. Братійчук промовила слово «нуль» - один з крайніх спостерігачів вигукнув: «бачу!» і зробив помітку в протоколі. Я за ним у кліп ока побачив візуально об’єкт спостереження. Публіка зааплодувала. На вечірньому небі над Ужгородом рівномірно рухалася яскрава рукотворна зіронька.
Спостереження тривало 10-15 секунд за які Ю. Палінчак успішно упорався з фотографуванням. Світіння ШСЗ зникло як тільки траєкторія його руху та сонячні промені із-за горизонту розійшлися в просторі. Ще гомін зачарованих дійством не замовк, коли ми з Ю. Палінчаком проявили фотоплівку. У кадрі виднілася стрічка шириною 2,5 мм і довжиною 7,5 см – ділянка руху СШЗ. Відповідний знімок був опублікований в наступному номері обласної газети «Закарпатська правда».
Через 2,5 години ШСЗ був зареєстрований обсерваторією «Пулково» неподалік Ленінграду (Санкт-Петербург). Окремі радянські засоби масової інформації повідомили про цей випадок, наче ужгородських спостережень і не було. Креативна Мотря Василівна Братійчук відстояла справедливість: Астрорада підтвердила, що перше спостереження ШСЗ відбулося в Ужгороді.
В історичному сенсі - перше спостереження, це одна мить. Але за вагомістю того, що Ужгород (УжДУ) є першим свідком започаткування космічної ери, займає гідне місце на сторінках історії стародавнього міста над річкою Уж.
PS. Успішно провівши перше спостереження ШСЗ Мотря Василівна Братійчук не спочивала на лаврах. Вона домоглася будівництва і введення в дію станції спостереження за штучними небесними тілами на горі Кальварія в Ужгороді. Станція була оздоблена телескопом, оригінальною системою реєстрації віддалених об’єктів спостереження та іншою апаратурою. Пізніше вступив у дію центр спостереження на горі «Деренівка» Ужгородського району. За її клопотаннями було відкрито науково-дослідницьку лабораторію космічних досліджень, а на кафедрі оптики запроваджено спеціальність «астрофізика». Невеликий колектив, яким керувала М. Братійчук, виконував і госпдоговірні роботи. Цим досягалося не тільки додаткове фінансування, але і впровадження результатів дослідження.
Наукові здобутки ужгородських астрофізиків стали відомими далеко за межами України, а сама Мотря Братійчук отримала чимало нагород та визнань. Одна з малих планет Всесвіту носить її ім’я – «Bratiychuk».
Людвик Шимон,
доктор фізико-математичних наук, професор,
заслужений працівник народної освіти України,
відмінник освіти України, лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки, академік ВШУ, Соросівський професор
