Cтуденти-туризмознавці пройшли туристичний маршрут «Невицьке – Анталовецька поляна – Скалка» під керівництвом викладачів кафедри туризму
А ми на Анталовецьку!!!
Найпрекрасніше у нашому житті, що створила природа – це гори. Неймовірні й дивовижні, вони ваблять, них сила і свобода! Красу гір неможливо описати словами, а тим паче просто уявляти, їх варто побачити!!! Саме з такою мотивацією готувалися до походу студенти! Але насамперед мотив – фаховий, адже це студенти факультету туризму та міжнародних комунікацій.
У межах навчальної практики, 24 червня 2021 р., під керівництвом викладачів кафедри туризму Михайла Дороговича та Уляни Ханас, студенти-туризмознавці пройшли туристичний маршрут «Невицьке – Анталовецька поляна – Скалка».
Початковою точкою туристичного маршруту був готельно-ресторанний комплекс «Камелот», що в селі Невицьке. Саме звідти ми вирушили до Анталовецької поляни. Маршрут проходив буково-грабово-дубовим лісом, що рятувало від літньої спеки. Вздовж стежки невеличкі кам’яні насипи «пам’ятники», з любов’ю споруджені вдячними туристами, і подекуди прикрашені іграшками. По дорозі ми зустріли автора цих «пам’ятників», маршрутом він ходить вже десятки років, майже щотижня, і знає тут практично кожен куточок лісу. Пан Олександр розповів нам цікаві деталі про маршрут, показав дугласію і сказав, що кам’яні насипи зробив як орієнтир і для зручності.
Перша зупинка – чаша (джерело) Масарика інша назва мадярська студня. Це велика андезитова чаша, ззовні «озеленена» мохом, а всередині вода (непитна). Дальше дорога стає крутішою і є багато каміння – це андезит, застигла лава. Друга зупинка біля джерела з прохолодною чистою водою. І вже наступна зупинка на поляні.
Анталовецька поляна – кратер давно згаслого вулкану, величезна чаша якого оточена земляним валом. Зі східної сторони галявини, у лісі, височать кам'яні брили - залишки вулканічної пробки, що була викинута з гирла кратеру. По дорозі до поляни, ми бачили місця відпочинку, які були облаштовані ще з радянських часів, коли організовувались походи для великих груп. І часто відвідувачами були закордонні туристи.
На Анталовецькій поляні є альтанка в якій ми трошки відпочили і детальніше ознайомилися з лісовим заказником місцевого значення «Анталовецька поляна». Далі піднялися на найвища точку поляни – Анталовецькі скелі (968 м), це геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Скелі складені з туфів, що є залишками вулканічної діяльності Карпат. Звідси відкривається вид на Анталовецьку поляну.
Від вершини скель на західному схилі розташоване Ворочівське озеро, до якого ми обов’язково спустимося наступного разу.
З Антоловецької поляни ми рушили до скелі вулканічного туфу «Діравий Камінь», який також є залишком вулканічної діяльності в Карпатах. Камінь має таку назву не просто так, адже у самій скелі товщиною 1 метр є отвір, через який можна просунути руку.
Природа творить справжні дива. І це наглядно побачили студенти факультету туризму та поділились своїми враженнями від походу.
Анастасія Суковата, здобувачка освітнього ступеня магістр:
«Соромно визнати, що навчаючись на туристичному факультеті понад 5 років, я ще ніколи не підіймалась в гори і звісно, я не можу не розповісти про сам підйом до поляни. На початку здається усе так легко, що у тебе виникає думка: «Та я тоді й Еверест зможу подолати», але ця думка з кожним кроком вверх покидає тебе. Сказати що це важко – ні, але й не просто звісно, як до прикладу прогулянка містом. Та однозначно, що ви повинні почути – це те, що підйом на поляну вартий того! Під час сходження на гору можна насолодитись неймовірно чистим повітрям та, що чудово помітно влітку, легкою прохолодою в самому лісі. Ніхто не обіцяє, що ви підніметесь на гору швидко, як думала це я! А під час підйому на гору мене тривожило тільки одне питання: «А ми взагалі колись туди прийдемо?» і рятувало тільки те, що я просто обожнюю ходити. Загалом, походом я задоволена та й спогадів залишиться вдосталь до наступного сходження на гору.»
Береш Наталія, студентка 2 курсу
«У туристичному поході с. Невицьке-Анталовецька поляна-Скалка, я освоїла навики своєї майбутньої професії. У цілому було дуже цікаво, навіть не дивлячись на перешкоди, які були під час туристичного маршруту. Разом з викладачами, ми подолали немалу відстань – близько 20 км. Спочатку мені трохи було важко, але вже як я увірвалася в той темп, то чим далі тим швидше додала наш маршрут. Дізналася також, як поводитися в тій чи іншій ситуації.
Мені сподобалося, як в лісі туристи власноруч, з любов’ю, облаштували маршрут. Тут ми спостерігали різні композиції на деревах, всюди були іграшки, пірамідки з каміння. Ми фотографувались, це було досить весело й емоційно і трохи додавало розрядки під час маршруту . По дорозі також ми зупинялися, щоб попити та набрати собі справжньої лісової, джерельної холодної води. Загалом вражень багато, разом з викладачами та моїми однокурсниками ми стали ще більш дружнішими та ріднішими. Я буду сумувати за такими днями проведеними разом, але я впевнена, що попереду нас чекає ще цікавіші походи та подорожі!»
Загалом маршрут пройдено успішно!!! І це початок після періоду пандемії!!! До зустрічі у нових мандрівках!!!
