«Треба твердо знати те, ким ти хочеш бути в житті, чим ти хочеш займатися» - переконаний студент інженерно-технічного факультету УжНУ Махмуд Дваірі Хамаді

Так склалося, що більшість іноземних студентів їдуть навчатися до Ужгорода на медичні спеціальності, обираючи лікувальну справу, фармацію чи стоматологію. Але є винятки. Серед них - студент з Йорданії на ймення Махмуд Дваірі Хамаді, який навчається на інженерно-технічному факультеті та впевнено крокує до своєї мрії – бути інженером. Наша розмова, про те, що цікавить юнака в професії, чому і як він потрапив на навчання до України та його життя-буття тут, в Ужгороді.

 

- Махмуд, розкажи трохи про себе, свою  Батьківщину.

- Я народився в Йорданії, місті Амман, там закінчив школу. Мій батько - інженер, мама – вчителька, вона викладає релігію. У Йорданії я 12 років навчався у школі, потім 2 роки - в університеті. Після того  вирішив, що краще навчатися закордоном. В Україну я приїхав у 2017 році,  пішов на підготовчі курси Ужгородського національного  університету, передусім для  вивчення української мови. Там я, разом з іншими слухачами, навчався 3-4 місяці. Після того поступив на інженерно-технічний факультет.

 

- Ти дійсно добре розмовляєш українською. Як ти встиг за такий короткий час її вивчити?

- Коли  жив у Йорданії,то ніколи не чув українську мову. Але відколи  приїхав сюди, то у мене з’явилося чимало знайомих. Наша викладачка Вікторія Степанівна Крайник чудово нас навчала, і ми полюбили українську мову, нам вона дуже сподобалася. У аудиторії ми говорили тільки українською мовою, у  позанавчальний час також.  Крім цього, мої українські знайомі говорили зі мною українською, і тому я досить швидко її вивчив. Також хочу подякувати Олені Романівні Яковчук, Галині В’ячеславівні Шкурко, адже на підготовчих курсах вони  говорили зі мною українською, завжди вказували, коли я щось говорив неправильно і були дуже вимогливими до мене.

- Більшість іноземців, які навчаються в Ужгороді, обирають медичні спеціальності. Чому ти вибрав інженерію,  машинобудування?

- У дитинстві, я дуже хотів бути інженером, це було дуже сильне бажання, мрія. Тоді ж я прочитав чимало книг про інженерію, техніку. І після 12 класу я пішов працювати автомеханіком. Це було виважене і свідоме рішення займатися тим, що мені подобається.

Якщо я не люблю медицину, але навчаюся на лікаря, то я буду поганим лікарем. Треба знати те, ким ти хочеш бути в житті, чим ти хочеш займатися. Треба працювати над собою, читати, вчитися у людей, які знають спеціальність. Я з дитинства бачив, як мій батько працює, як він займається і тому хотів займатися інженерією так само, як і він.

 - У вас велика сім’я?

- Для Йорданії ні, а для України така сім’я вважається  великою – 5 дітей. Мої брати та сестри вже мають сім’ї, дітей. Мій старший брат працює автомеханіком, ремонтує автомобілі. Інший брат – дизайнер. Всі вони працюють у Йорданії.

-  Ти кажеш, що поступив до університету в Йорданії, але потім вирішив піти з нього  і поступати в іншу країну. Чому?

- В Йорданії дороге навчання, було важко і тому я вирішив там не навчатися.

 - А чому обрав саме Україну, Ужгородський національний університет?

Я обирав між  Україною та Росією, але, зрештою, обрав Україну, адже вона є більш спокійною державою. Тут люди більш приємні. Про Ужгород я дізнався через сайт університету. З Амману я летів літаком до Києва, а далі вже поїздом до Ужгорода.

 - На що ти звернув увагу в перші місяці свого перебування тут?

Ужгород -  дуже гарне місто, чудова річка, мені зразу це сподобалося. Люди приємні, чесні. Сильну різницю у менталітеті між йорданцями та українцями я не відчув, адже люди це перш за все люди, де б вони не були.

-  А яке враження про Україну в Йорданії, які побутують там стереотипи?

- Думають, що українці такі самі, як росіяни. Вони вважають, що тут так само дуже багато злочинців, насильства і тому трошечки бояться Україну. Я переконую своїх друзів, що це не так,  що в Україні, Ужгороді дуже класно і цікаво, що тут добре навчатися.

 - Із харчуванням не було проблем? Тут кухня ж все таки  інакша, як у тебе вдома.

- Трохи було важко, тут інші страви, незвичні для іноземця з арабських країн. Але мені подобається бульйон, пельмені. Є деякі страви дуже класні, тут справді смачна їжа. В нас же традиційною їжею є менсаф, до якого входять телятина, рис і сметана, лаваш.

-  Повертаючись до навчання, що тебе найбільше цікавить у твоїй професії?

- Мені найближчою є сфера автомобілебудування, двигуни, їхня конструкція. Із предметів найбільше подобається опір матеріалів, графіка, вища математика. Ці дисципліни мені дуже подобаються. Правда, є й такі, предмети, які не відносяться до інженерії, але їх все рівно слід учити.

- Не важко розуміти викладачів на заняттях?

- Трохи важко, адже на підготовчих курсах ми вчили літературну українську мову, а тут часто спілкуються словами сленговими, діалектними і тому деколи важко зрозуміти, про що йде мова. На підготовчих курсах нам давали слова, які будуть доцільними для інженерних спеціальностей. Також що я спостеріг – багато українців говорять російською, я її зовсім не розумію. Хочу сказати українським людям – говоріть українською, а не російською!(сміється)

- Що плануєш у майбутньому, після закінчення УжНУ?

- Хочу працювати за спеціальністю в Європі, 5 років мінімум, а потім – подивимося.

-  Як в тебе складається дружба з українцями?

- Я знайшов друзів, спілкуюся з ними, багато серед них українців та іноземців. Мені дуже приємно спілкуватися із ними, в мене дуже добрі сокурсники, навіть є студенти з інших областей, з Дніпра, Донецька. Також мені цікавим було, яка історія є в України, був в Києві, Львові, цікавим є Закарпаття, був у Мукачеві, там дуже класний замок. Це стало для мене відкриттям.

 

 

Розмову вів Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

• Студенти-іноземці