Світлій пам'яті професора Миколи Матьовки
Колектив Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» з глибоким сумом повідомляє, що 20 жовтня 2022 року на 73 році життя відійшов у Вічність доктор історичних наук, професор, громадський діяч Микола ПетровичМатьовка.
Микола Петрович народився 1 січня 1950 року в селі Люта Великоберезнянського району Закарпатської області у працьовитій родині. Закінчив Ужгородське технічне училище № 11 (1968 р.), історичний факультет (1973 р.) та аспірантуру по кафедрі загальної історії (1981 р.) Ужгородського державного (тепер – національний) університету.
Трудову діяльність розпочав у березні 1968 року слюсарем-ремонтником заводу «Ужгородприлад». Після закінчення університету працював викладачем історії та суспільствознавства Великоберезнянського СПТУ № 13 (1973-1974 рр.), інструктором райвиконкому Великоберезнянської ради депутатів трудящих (1974-1975 рр.). Згодом шість років перебував на комсомольській роботі – обирався другим, а згодом – першим секретарем Перечинського райкому комсомолу. З жовтня 1981 року працював в Ужгородському університеті на посадах: викладача кафедри загальної історії (1981-1987 рр.), доцента (1987-2002 рр.), професора (2003-2003 рр.) кафедри нової і новітньої історії та історіографії; завідувача (2003-2004 рр.) та професора (2004-2010 р.) кафедри міжнародних організацій та зовнішньої політики.
Досліджував проблему радянсько-югославського економічного і науково-технічного співробітництва та участі в ньому Української РСР у період 1955-1970 років. У лютому 1983 року захистив кандидатську дисертацію з вищеназваної теми. Пізніше переключився на вивчення діяльності Руху неприєднання у 60-90-х роках ХХ століття. У травні 2002 року на засіданні спеціалізованої вченої ради в Інституті історії України НАН України успішно захистив докторську дисертацію.
Був автором багатьох праць, у тому числі – монографій: «Рух неприєднання в контексті міжнародних відносин (60-90-ті роки ХХ ст.)» (Ужгород, 1997), «Рух неприєднання: стан і перспективи розвитку (60-90-ті роки ХХ ст.)» (Ужгород, 1998), «Рух неприєднання: становлення та діяльність» (Ужгород, 2001). Усі вони написані на основі архівних та опублікованих джерел.
Велику увагу приділяв педагогічній роботі. Студентам-історикам викладав нормативні курси: «Історія країн Азії та Африки (новітній час)», «Історія південних і західних слов’ян» та спецкурси: «Історія, географія і культура Англії», «Радянсько-югославські відносини в новітній час», «Зовнішня політика країн Європи та США в азіатсько-тихоокеанському регіоні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)», «Роль Руху неприєднання в міжнародних відносинах», «Східна політика європейських країн і США наприкінці ХІХ ст.», «Країни Азії та Африки в міжнародних відносинах (1918-1939 рр.)», «Близькосхідна криза та шляхи її подолання» та ін.
Був активним у громадській роботі. Деякий час очолював профспілковий комітет Ужгородського університету. Входив до складу спеціалізованої вченої ради Ужгородського університету із захисту дисертацій з історичних наук. Виступав офіційним опонентом під час захисту дисертацій. Неодноразово бував рецензентом наукових досліджень колег. Активно виступав у чоловічій народній хоровій капелі «Боян» Ужгородського університету.
Микола Петрович був чудовим сім’янином. Разом з коханою дружиною Світланою Михайлівною виростив і виховав двох чудових дітей – Олександра та Людмилу, які здобули вищу освіту і з великою повагою ставляться до рідних. А Людмила пішла слідом батька: здобула фах історика, стала кандидатом історичних наук і викладає історію в Ужгородському науковому ліцеї.
Висловлюємо найщиріші співчуття родині Миколи ПетровичаМатьовки. Нехай рідна закарпатська земля буде йому пухом, а пам’ять надовго збережеться в серцях студентів, аспірантів, друзів та колег, з якими він працював в Ужгородському університеті, усіх тих, хто знав цю щиру людину.
Ректорат, профспілкова організація та колектив
Ужгородського національного університету
