Спільна пам'ять, що охоплює покоління – на міжнародному форумі дослідників Гулагу та Гупві
Вже понад десять років поспіль щороку в середині листопада в м. Берегове проходить конференція, присвячена пам'яті та вивчення історії сталінських репресій – історії чоловіків угорської та німецької національності Закарпаття, яких було депортовано за національним принципом. Організаторами наукового форуму вже традиційно виступають Благодійний фонд «Свалявський меморіальний парк», ЗОБО «Центр підтримки угорської культури Закарпаття» та кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції УУННІ.
Захід розпочався спільною молитвою, після чого було відкрито виставку образотворчого мистецтва під назвою «Резонанси, рефлексії та віддзеркалення 2014–2025», на якій зацікавлені могли оглянути роботи трьох київських митців – Арпада Іштвана Мадяра, Ольги Мадяр та Олени Ковалевської.
Вітальною промовою виступив Михайло Товт, голова Благодійний фонду «Свалявський меморіальний парк», який проаналізував проведену дослідницьку роботу за календарний рік.
Ласлов Зубанич, завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції УУННІ проаналізував останні видання цього циклу, в т.ч. книгу «Катакомбна служба на Закарпатті» (автор Іштван Мароші, директор Греко-католицького центру імені Елемера Ортутай). Видання присвячене історії, вірі та відданості в період, коли Закарпатська греко-католицька церква через релігійні репресії часів Радянського Союзу змушена була діяти в підпіллі.
Про роботу, щодо верифікації карток депортованих осіб звітував секретар Благодійний фонду «Свалявський меморіальний парк» Дьєрдь Дупко. За останній рік було виявлено призвіща 1,5 тисяч осіб Ужгородщини, про яких до цього періоду не було вірогідної інформації. Їх імена теж будуть викарбувані на «Стіні плачі» меморіального парку.
Про те, яку серію трагічних подій спричинило захоплення нашої області радянською армією восени 1944 року, студенти кафедри історії Університету імені Ференца ІІ Ракоці намагаються інформувати якнайширше коло людей, а також узагальнюють особливості радянізації країн Центрально-Східної Європи – підкреслила Ержебет Молнар Д., завідувачка кафедри історії та суспільних наук університету. Одним із пріоритетних тем є т. з. «маленькі роботи», яку намагаються наблизити до студентів за допомогою навчальних екскурсій, конференцій, виставок, кінопоказів, а також заохочують їх обирати цю тему для своїх курсових та дипломних робіт.
Як тимчасовий державний устрій Закарпатської України, створений наприкінці 1944 року сприяв зміцненню радянської влади? Про це розповіла у своїй доповіді Наталія Вараді, професорка кафедри історії Університету імені Ференца ІІ Ракоці, яка зазначила, що вже в цей час відбувалася націоналізація дрібних і великих виробничих, сервісних і торгівельних підприємств, розпочалося переслідування церкви та реорганізація шкільної мережі.
Серйозні міжпоколінні травми зазнали нащадки голів сімей, яких вивезли на «маленькі роботи» і які загинули під час випробувань – зазначила Бригітта Бімба, випускниця докторської школи історії та етнографії Дебреценського університету.
Нандор Дупко, аспірант кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції розповів про шокувальний історію переслідування та засудження до ув'язнення в ГУЛАГу римо-католицького священника з Мукачева Яноша Шереша (Pivovar).
Як колективна пам'ять стає історією? Як можна наблизити до сучасної молоді події, що відбулися понад вісімдесят років тому, щоб сімейні легенди стали важливою частиною їхньої свідомості про новітню історію угорців Карпатського басейну? – ці питання розглядала у своїй доповіді Река Фелдваріне Кіш, голова Національного комітету з питань пам'яті Угорщини. Вона наголосила на важливості використання сучасних засобів поширення знань. Візуалізація, використання інтерактивних засобів, фільми та театральні вистави – все це служить цій меті. Не забуваймо, що є кілька важливих ключових слів, таких як, наприклад, термін «гулаг», які можуть наблизити тоталітарну, нелюдську радянську реальність до жителів Західної Європи.
Історично склалося так, що словацькі угорці Словаччини найдовше поділяли спільну історичну долю разом з угорцями Закарпаття – Ласло Кетелеш, віцепрезидент Громадського об'єднання «CSEMADOK». Так сталося і в восени 1944 року, коли солдати радянських внутрішніх військ вивезли у табори угорських і німецьких чоловіків з Ужанського комітату та Бодрозького козуря. Ласло Кетелеш також розповів про те, як урядова програма, проголошена в Кошицях на початку 1945 р. зробила угорців і німців громадянами третього сорту, з яких понад 70 тисяч осіб було переселено до Угорщини, а понад 10 тисяч – до Чехії під приводом вербування на роботу.
Павол Гріц (Кошице) представив заснований кілька років тому приватними особами Музей жертв комунізму та розповів про результати досліджень, проведених співробітниками музею.
У другій половині дня учасники конференції поклали вінки до меморіальної дошки на стелі Угорського дому «Європа».
