Новини

19.08.2014
3320

Володимир Смоланка: «Хочу, щоб кожен працівник УжНУ міг пристойно заробляти»

Володимир Смоланка: «Хочу, щоб кожен працівник УжНУ міг пристойно заробляти»

Володимир Смоланка очолив Ужгородський національний університет після гучної відставки Федора Ващука. Нині пристрасті в університеті вляглися, триває планомірна робота, за два тижні починається новий навчальний рік. Читачі вже знають, що УжНУ провів успішну вступну кампанію і навіть встановив кілька рекордів щодо прийому студентів, тож ці питання в розмові з ректором ми не зачіпали.

Натомість більше говорили «про життя». Про нинішнє життя УжНУ – з проблемами і навіть хворобами (як, скажімо, корупція). Про університетське завтра – за новим законом «Про вищу освіту» і за нових реалій, яких прагне ректор – активної роботи в консорціумах європейських університетів. І, врешті, про життя самого Володимира Смоланки, про те, яким воно стало тепер, коли він відповідальний не тільки за життя хворих, яких лікує, а ще й за долю 15-тисячного колективу УжНУ.

Відвертість Володимира Івановича у відповідях навіть на незручні запитання додала розмові цікавості. Бесіда вийшла тривалою і, на наш погляд, вельми актуальною…

КОРПУС УЖНУ В ОБМІН НА БІЗНЕС-ІНКУБАТОР? ВАРІАНТ НЕПРИЙНЯТНИЙ

  • Володимире Івановичу, пропоную розпочати розмову з питання, яке нещодавно мало певний резонанс в Ужгороді, – пропозиції передати корпус УжНУ дитячому садку «Ластовічка». Чи вважаєте рівноцінним обмін садочка на бізнес-інкубатор, адже такий варіант розглядався на сесії міськради?

– Безумовно, ні. По-перше, ця будівля ніколи не була садочком. Я сам донедавна думав, що це колись був робочий дошкільний навчальний заклад. Виявилося, це не так. Це була недобудова, яку спільним актом заводу «Турбогаз» та управління освіти Ужгородської міської ради було передано на постійне користування колишньому УжДІІЕП, а після приєднання ЗакДУ до УжНУ корпус відповідно став власністю нашого університету. По-друге, там функціонують не адміністративні підрозділи університету, а цілий факультет – інформаційних технологій. Багато аудиторій, будівля пристосована саме під навчальний процес. Свого часу УжДІІЕП вклав кошти, щоб це приміщення привести до ладу, воно було добудоване й відремонтоване.

Нині корпус є місцем навчання наших студентів. Це дуже важливий момент. Уявіть собі, що тепер ми його передаємо садочку, а самі переходимо в бізнес-інкубатор, який не пристосований до навчального процесу. Будемо мусити вкласти туди колосальні кошти. Враховуючи нинішню ситуацію в країні і фінансове становище, невже так правильно? Крім того, і міська влада буде змушена витратити величезні гроші, щоб приміщення університету переробити під дитсадок.

Ще раз наголошую: там навчаються студенти, наше майбутнє. Тому вважаю, що ставити так питання (корпус університету в обмін на приміщення бізнес-інкубатора. – Я. С.) неправильно.

  • Якщо добре розумію, ваше бачення категоричне: варіант із бізнес-інкубатором неприйнятний?

– Ні, неприйнятний. Повторюся, він не пристосований до навчання. Крім того, наскільки знаю, там великі проблеми з опаленням… До речі, я одразу пропонував завідувачу дитсадка піти разом подивитися, що є в корпусі, на котрий претендують: чи вчаться там діти, чи розташована тільки адміністративна частина, як це дехто стверджує. Але з боку Віри Семенівни, як мені здалося, було якесь небажання розібратися в ситуації. І конструктивної розмови в нас не вийшло.

  • Навіть попри те, що ви з нею однопартійці?...

– Так, навіть попри це. Ні, то нормально, коли кожна людина має громадянську позицію і захищає її, відстоює власну думку. Але я вважаю, що треба діяти на користь громади, а не якоїсь певної установи чи однієї людини.

Скажу більше, раз зачепили це питання. В університеті серйозна проблема з аудиторним фондом. Наші краяни знають, що з 1989 року будується корпус на БАМі, він так і не закінчений. На частині факультетів наші студенти вчаться, на жаль, у дві зміни. Уявіть собі, коли дитина виходить із приміщення о 20-й годині. Взимку... Дівчина... Маршрутки нерідко уже не їздять…Тому ми поставили перед собою амбітну мету: протягом двох-трьох років завершити будівництво цього корпусу. І, повірте, це буде зроблено.

  • Наскільки це зніме проблему з аудиторним фондом?

– Якщо тут завершиться будівництво, то це не вирішує проблеми остаточно. І не знімає питання про приміщення факультету інформаційних технологій, якщо ми знову повертаємося до теми дитсадка. Чому? Бо перше, що я (як людина і керівник) зроблю, – переведу навчання в одну зміну. На жаль, деякі наші факультети нині в дуже тісних умовах. Неймовірно тісних…

ІЗ ВЛАДИКОЮ МІЛАНОМ МИ ДІЙШЛИ КОМПРОМІСУ

  • Володимире Івановичу, а яка ситуація з бібліотекою? Чи є поступ у справі перенесення фондів з єпископської резиденції?

– Так, поступ є. Недавно ми з головою обласної ради зустрічалися з владикою Міланом Шашиком, який наполягає перенести бібліотеку з єпархії в інше місце. Звільнити ті приміщення зможемо тільки тоді, коли добудуємо корпус на БАМі. Щоб зберігати всі книги, потрібні величезні площі. Уявіть: у бібліотеці – 300 тисяч примірників книг! І не тільки раритетні стародруки – там унікальна література XVIII, XIX і початку ХХ століть, яка незначною мірою використовується навіть нашими науковцями, бо дістатися тих книг складно.

Мусимо переламати ситуацію. Ми дійшли з владикою дуже доброго компромісу стосовно інкунабул, які нині зберігаються в геть неналежних умовах. Спільно з єпархією у найближчому майбутньому плануємо там, на Капітульній, у приміщенні єпархії, розгорнути музей старовинної книги.

До речі, знаю, що подібний музей стародруків дуже популярний серед туристів, які відвідують Острог і місцеву академію…

  • От ви згадали про Острог… А чи знаєте, що у світі є лише 6 екземплярів знаменитого Острозького Євангелія, і з них в Україні тільки один – в Ужгородському університеті. Хотілося б, щоб люди могли долучитися до цієї духовної спадщини, щоб туристи, які приїздять в Ужгород, мали можливість прийти подивитися, чим багате місто й зокрема університет.

– Ми домовилися, що ці стародруки експонуватимуться у єпархії, при цьому там функціонуватиме наш науковий підрозділ, література й далі належатиме університету, у фондах працюватимуть наші наукові співробітники. Угода буде відповідним чином оформлена. До речі, це могло б стати частинкою маршруту музеями Ужгородського національного університету. Нині в нас уже майже готовий до відкриття музей археології, є музей університету, маємо унікальну колекцію мінералів і прекрасний зоологічний музей, який також, на жаль, розміщений не в найкращих умовах. Таким чином ми могли б створити цілий туристичний маршрут музеями УжНУ, який став би справжньою родзинкою Ужгорода.

  • Маю до вас ще одне господарське запитання: яка ситуація з проходженням коштів через казначейство? Проблема вже знята?

– На жаль, є кредиторська заборгованість. Безумовно, це залежить не від регіонального відділення казначейства – така ситуація в Україні загалом. Університет через це потерпає, але ми розуміємо, що економічна ситуація в державі дуже складна, адже Україна де-факто втягнена у війну. Тому не скаржимося, а працюємо в умовах, які склалися. Я задоволений, що цього року працівники університету перед канікулами вчасно отримали зарплату, відпускні й оздоровчі. Особисто мав це питання на контролі. Удалося уникнути минулорічної ситуації, коли співробітники УжНУ, яким зарплата виплачувалася зі спецфонду університету, дістали її з певною затримкою.

Я ДУЖЕ РАДИЙ, ЩО СЕРГІЙ КВІТ Є НАШИМ МІНІСТРОМ

  • Знаю, що ви брали участь у парламентських слуханнях, де обговорювали новий закон «Про вищу освіту». Ви вже називали цей документ прогресивним. У чому його переваги? Якщо можна – конкретно, на прикладі УжНУ, його працівників і студентів.

– Закон справді прогресивний. Він містить цілий ряд дуже важливих змін. Почну з того, що він демократизує вищу освіту в Україні, надає широкі повноваження університетам, закладає адаптаційні механізми до Європейського простору вищої освіти. Також цей кодекс змінює умови акредитації й ліцензування вузів та спеціальностей: з одного боку, зменшена бюрократична складова, створюється незалежне агентство із забезпечення оцінювання та якості вищої освіти, а з іншого – нові правила передбачають, що слабий виш не зможе ліцензувати нову спеціальність. Тільки потужний університет з добрим кадровим потенціалом і матеріально-технічною базою зможе пройти ліцензування й акредитацію спеціальності. Безумовно, це перевага для такого університету, як наш.

Що стосується інших моментів… У законі ліквідовується освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста. Хоча цього року ми ще навчатимемо за програмою спеціаліста, але хочу повідомити добру новину: всі спеціалісти будуть прирівняні до магістрів.

  • Це стосується і тих випускників, що здобули кваліфікацію спеціаліста раніше, скажімо, 10 років тому?

– Так, це стосується всіх. Відтепер матимемо освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого бакалавра, бакалавра, магістра; освітньо-науковий ступінь доктора філософії і науковий – доктора наук. Ще раз повторю, аби не було хвилювань: всі, хто цього року вступає на спеціаліста, будуть прирівняні до магістра.

Що стосується змін, у зв’язку з новим законом, для викладачів. Дуже важливий момент – зменшення навчального навантаження науково-педагогічного працівника. Якщо максимальне нині становить 900 годин, то, за новим законом, воно знизиться до 600 (норма починає діяти з 1 вересня 2015 року). Це розвантажить викладачів і вивільнить їм час на наукову і науково-методичну роботу – з’явиться можливість виконувати її більш якісно і повною мірою.

Окремо варто наголосити, що знизиться й аудиторне навантаження на студентів. Це теж дуже добре. Навчальний кредит зменшується з 36 годин до 30. Мета – виховувати, умовно кажучи, не студента, який буде «напакований» знаннями, а котрий умітиме самостійно працювати на основі здобутих знань. Тепер більший акцент – саме на самостійну роботу.

  • Це важливо, на ваш погляд?

– Дуже важливо. Пригадую, як у 2000 році був у Сполучених Штатах Америки, в Ohio State University, я був здивований, коли вранці, десь о 8-й годині, зайшов у бібліотеку й побачив там масу студентів. Всі щось шукали, ксерокопіювали, читали, писали, працювали за комп’ютерами. Поцікавився, в чому річ? Виявляється, аудиторне навантаження в них не таке велике, а акцент зроблено на тому, щоб студенти самостійно здобували й аналізували інформацію. Лише тоді можна виховати хорошого фахівця, який матиме здатність, зокрема, й до наукової роботи.

Ось лише основні моменти, які роблять новий закон «Про вищу освіту» дуже потрібним. Змін, справді, дуже багато, вони торкнулися майже всіх сфер життя вишів.

  • Володимире Івановичу, нинішній міністр освіти і науки Сергій Квіт – уродженець Закарпаття. Чи були ви з ним знайомі до вашого призначення керівником університету і чи відчуваєте підтримку, київське «плече» для УжНУ?

– З Сергієм Мироновичем до того часу, як він став міністром, я зустрічався лише раз – два роки тому. Навіть ті люди, які з ним не зустрічалися, знають про його діяльність. Що казати – це ректор Києво-Могилянської академії…

  • Який вистояв у війні з Табачником...

– Так, і не тільки з ним персонально, а й у війні з цілим попереднім Міністерством. Це демократична людина широких прогресивних поглядів. До речі, пропозиція виконувати обов’язки ректора викликала в мені внутрішню боротьбу чи-то вагання: погоджуватися чи ні. Одним із аргументів «за» стало те, що міністром призначили Сергія Квіта. Я зрозумів, що Міністерство запрацює по-новому. Буду відвертим: я дуже радий, що Сергій Миронович є нашим міністром. Це принципова, демократична людина, яка ніколи не піде на невиправдані кроки. А щодо його ставлення до нашого університету, скажу коротко: воно є дуже хорошим (усміхається. – Я.С.).

ПІДОЗРЮЮ, ЩО КОРУПЦІЮ НЕРІДКО ПРОВОКУЮТЬ СТУДЕНТИ

  • Недавно екс-ректор УжНУ Федір Ващук написав у своєму фейсбуку цікавий пост, який я попросив би вас прокоментувати. Дослівно не процитую, але суть приблизно така: шахраї й аферисти з ректорату вимагають гроші за вступ до магістратури, приховуючи інформацію, що, за новим законом, спеціаліст буде прирівнюватися до магістра. Як би ви прокоментували цей допис? І взагалі – чи бачитеся з Федором Ващуком, які у вас стосунки?

– З Федором Григоровичем після того, як я став виконувачем обов’язків ректора, бачився та спілкувався. Правда, тільки раз.

Вважаю, що він, як і інші керівники нашого вузу, зробив достатньо позитивного для розвитку університету.

  • Ви вже не раз наголошували на важливості співпраці з європейськими університетами. Будь ласка, конкретизуйте, чого очікуєте від такого партнерства?

– Коли говоримо про нові можливості для студентів, то насамперед ідеться про програми обміну, проходження практики у європейських вишах тощо. А стосовно викладачів – це обмін досвідом і спільна участь у європейських ґрантах. Позаяк ми не є університетом, який функціонує в країні – члені Євросоюзу (хоч сподіваємося, що вступ до ЄС – це тільки питання часу (усміхається. – Я.С.)), ми не можемо бути координаторами великих проектів. Ними, як правило, є великі університети Західної Європи. Це реалії життя…

Саме тому дуже актуальним є питання консорціумів університетів, у яких можемо брати участь. Тому, наприклад, мій нещодавній візит до п’яти провідних вузів Литовської Республіки мав на меті започаткувати співпрацю саме в консорціумі університетів. Якщо так станеться, матимемо можливість брати участь у європейських ґрантових програмах. До прикладу, наукова програма «Горизонт», що розрахована до 2020 року, передбачає 70 мільярдів євро для наукових робіт. Тому ми активізуємо цю працю.

Відзначу, що ряд наших підрозділів уже виграли європейські ґранти, в тому числі й цього року. Ми вже мали візит керівників одного з литовських університетів – з Каунаса – і накреслили собі конкретні програми, над якими будемо найближчим часом працювати. Я впевнений, що міжнародна співпраця, яка дозволить нашим працівникам реалізуватися у європейських проектах, заробляти там кошти, має дуже добру перспективу...

(скорочено з технічних причин – обсяг інтерв’ю перевищує допустиму для веб-сторінки кількість знаків, повна версія – на сайті Медіацентру УжНУ)

 

Розмовляв Ярослав СВІТЛИК («Час Закарпаття»)

Літредагування Василя Путрашика – Медіацентр УжНУ