Про що дискутували історики на XXXVІІ сесії Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Ужгороді
26 березня 2026 р. в приміщенні Археологічного музею ім. Едуарда Балагурі ДВНЗ «УжНУ» відбулося засідання історичної комісії Закарпатського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка – авторитетної академічної організації, котра охоплює українських науковців усього світу. Зібрання відбувалось в межах XXXVІІ наукової сесії НТШ, яке проводиться щовесни і охоплює осередки товариства в різних регіонах України та закордоном. На факультеті історії і міжнародних відносин (ФІМВ) цей саміт проводиться вже втретє, викликаючи зростаючий інтерес серед науково-педагогічного загалу та студентства. Протягом останніх років кількість учасників заходу невпинно зростала: на XXXV науковій сесії (2024 р.) було представлено 4 доповіді, на XXXVІ (2025 р.) – 8 доповідей, а на цьогорічної сесії – 17 доповідей.
З вітальним словом до присутніх звернувся декан ФІМВ, к. і. н., доцент Віталій АНДРЕЙКО. Він відзначив позитивну тенденцію зростаючого охоплення зацікавленої авдиторії, наголосив на важливості долучення університетських викладачів, науковців та студентства до студій під патронатом НТШ та запропонував оприлюднити тексти доповідей у форматі збірника наукових публікацій.
Голова історичної комісії Закарпатського осередку НТШ, к. і. н., доцент, заступник декана ФІМВ з міжнародної співпраці, старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького Юрій ДАНИЛЕЦЬ подякував керівниці Археологічного музею ім. Е. Балагурі Марії ЖИЛЕНКО за можливість проведення конференції на гостинному майданчику музею, розповів про етапи відновлення роботи осередку НТШ на базі факультету та окреслив перспективи його подальшого поступу. Він також виконував функції модератора викладацької секції конференції.
Старший викладач кафедри модерної історії України та зарубіжних країн ДВНЗ «УжНУ», дійсний член Української асоціації китаєзнавців Сергій ГАНУС присвятив доповідь знаковій постаті в історії сходознавства – місіонеру Товариства Ісуса та вченому-полімату Міхалу Петру Боїму (1614–1659). Заслугою його кількарічної місії в Китаї стали не тільки ґрунтовні праці, що формували в європейській ментальності та науці культурно-цивілізаційний образ Піднебесної, її природних умов, флори й фауни. Боїм довів, що християнство для Китаю не було чимось новим. У 1629 р. у колишній столиці Танського Китаю м. Чан’ані було виявлено так звану Несторіанську стелу (781 р.), що стала доказом раннього проникнення християнства в регіон. Боїм переклав та оприлюднив написи на цій унікальній пам’ятці, увівши в обіг інформацію непересічного значення про міжцивілізаційні контакти Європи та Далекого Сходу в епоху Раннього Середньовіччя.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри археології, етнології та культурології ДВНЗ «УжНУ» Ігор ПРОХНЕНКО присвятив виступ дискусійним питанням середньовічної історії Гірського Потисся. На його думку, одним із найбільш перспективних та пріоритетних напрямів пошуків археологічної експедиції Ужгородського університету залишається вивчення пам’яток, що репрезентують середньовічну історію Закарпаття. Значною мірою це пов’язано з обмеженою кількістю тогочасних писемних джерел та потребою з’ясувати ступінь достовірності наведених у них даних. Окрім того, проблемним місцем є недостатній обсяг польових робіт і камерального опрацювання вже здобутих матеріалів. Тому в доповіді наголошувалось на необхідності поглибленого аналізу, перевірки та конкретизації хронології проникнення слов’ян і угорців у регіон Верхнього Потисся. Адже відсутність верифікованої часової деталізації була підґрунтям спотворення минулого краю, політизованих маніпуляцій науковими фактами, що є небезпечним для сучасної України як суверенної держави в умовах актуальних загроз її територіальної цілісності.
Про результати археологічних досліджень Мукачівського замку доповів кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри археології, етнології та культурології ДВНЗ «УжНУ» Володимир МОЙЖЕС. За його словами, у 2023 р. археологічна експедиція УжНУ досліджувала споруду, що розташована в рові біля північного муру східного бастіону. Основним завданням тодішніх розкопок було встановлення її функціонального призначення та хронології використання. Зібрані та опрацьовані матеріали дали змогу визначити, що споруда є погребом-льодовиком. У таких приміщеннях навесні відкладали великі брили льоду для зберігання продуктів і розташовувалися вони, зазвичай, саме на периферії території замків. Щодо часу зведення об'єкта, то на нього вказують результати аналізів будівельних розчинів. Порівняння складу і структури зразків засвідчив, що мурувальний розчин із зазначеної споруди збігається за складом із розчином рондели, зведення якої датується серединою XVI ст. Використовувався погріб аж до початку ХХ ст.
Кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та культурології ДВНЗ «УжНУ», член НТШ Володимир ГУЦУЛ презентував доповідь на тему: «Озброєння угорського війська в період боротьби за спадщину князя Романа Мстиславича». Хронологічні межі дослідження охоплюють першу третину ХІІІ ст. На основі іконографічних, писемних та матеріальних джерел автор реконструював комплекс озброєння угорських військових еліт та способи його використання.
Історико-культурну спадщину Гуменнянсько-Ужгородського єзуїтського колегіуму проаналізувала кандидатка історичних наук, доцентка кафедри археології, етнології та культурології ДВНЗ «УжНУ» Оксана ФЕРКОВ. У доповіді вона закцентувала на його ролі як освітнього й інтелектуального центру та на значному впливі закладу на розвиток культури в регіоні. Окрему увагу було приділено книжковій спадщині колегіуму, зокрема збереженим раритетам єзуїтської бібліотеки, які перебувають нині у фондах Наукової бібліотеки УжНУ.
Доповідь кандидатки історичних наук, доцентки кафедри античності, середньовіччя та історії України домодерної доби ДВНЗ «УжНУ» Нелі СВІТЛИК була присвячена ролі Наукового товариства ім. Т. Шевченка у формуванні наукового дискурсу студій про наш край наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Аналізувався, зокрема, внесок провідних членів НТШ у дослідження історії, етнографії, мови та культури Закарпаття. У центрі уваги доповідачки опинилися наукові праці та публікації, що відображали процеси національного самоусвідомлення місцевого населення, проблеми етнічної ідентичності, а також засоби протидії асиміляційній політиці угорського уряду. Окремо було розглянуто діяльність Михайла Грушевського та Володимира Гнатюка, які сприяли інтеграції Закарпаття в загальноукраїнський науковий і культурний простір, що мало підкреслити історичну та етнокультурну єдність українських земель.
Доктор наук з державного управління, провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького, член НТШ Маріан ТОКАР доповідав про історичне краєзнавство як інструмент реконструкції регіональних політичних процесів. Він підкреслив, що актуальність краєзнавчого підходу зумовлена не лише розвитком міждисциплінарних методів, а й сучасними суспільними викликами: питаннями історичної пам’яті, регіональної ідентичності та політичної децентралізації.
Реконструкція політичної історії крізь призму краєзнавства дозволяє відтворити реальні механізми функціонування влади, специфіку взаємодії центру та регіону, а також роль локальних спільнот. Автор зазначив, що дослідження проблеми варто здійснювати за такими напрямами:
- історіографічні підходи до вивчення краєзнавства та регіональної політичної історії;
- методологічні засади краєзнавчого аналізу політичних процесів;
- джерельний потенціал краєзнавства у дослідженні регіональної політики;
- реконструкція взаємовідносин центру й регіону;
- локальні політичні актори та регіональні еліти;
- краєзнавство і політична культура регіону;
- історична пам’ять та сучасні політичні інтерпретації.
Доктор філософії, головний спеціаліст відділу збереження об’єктів культурної спадщини та музеїв Департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА, асистент кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції ДВНЗ «УжНУ» Костянтин КУЦОВ у своїй доповіді розкрив передумови та процес створення українського націоналістичного товариства «Народовецький Союз» (1934), що досі залишається маловідомою подією політичної історії Закарпаття ХХ ст. Доповідач, зокрема, наголосив, що ця тема не висвітлена у працях істориків, а в мемуарній літературі згадується лише фрагментарно. Піддано сумніву твердження окремих дослідників щодо хронології становлення структур ОУН у міжвоєнному Закарпатті. В основній частині доповіді дослідник на основі введених у науковий обіг архівних джерел проаналізував перебіг установчих зборів товариства, його статутні документи та персональний склад керівних органів. Він довів, що створення «Народовецького Союзу» стало першою спробою легалізації діяльності ОУН у краї, яка наштовхнулася на відчутний спротив чехословацького державного апарату.
У виступі голови історичної комісії Закарпатського осередку НТШ, к. і. н., доцента Юрія ДАНИЛЬЦЯ йшлося про складне становище православної церкви на Закарпатті в роки Другої світової війни. Спираючись на документи вітчизняних та зарубіжних архівів, дослідник запропонував періодизацію діяльності церкви в цей час, розділивши її на три етапи. Автор висвітлив спроби угорського уряду створити окрему автокефальну православну церкву, проаналізував переслідування незгодного духовенства та фінансові аспекти функціонування релігійних громад. Окрему увагу у виступі було приділено діяльності єпископа Володимира Раїча, архієпископа Савватія Врабеца, а також адміністраторів: ігумена Феофана Сабова та о. Михайла Попова.
Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри античності, середньовіччя та історії України домодерної доби ДВНЗ «УжНУ» Ігор ЛІХТЕЙ проаналізував статті знаного краєзнавця старої школи, доцента Ужгородського університету Миколи Лелекача з історії закарпатських сіл Коритняни, Дравці, Середнє та Невицьке, підготовлені ним під час роботи в Земському архіві в Ужгороді. Упродовж травня-серпня 1937 р. ці розвідки побачили читача у чотирьох числах україномовного часопису «Земля і Воля». Опублікований матеріал охоплює період із ХІІІ до кінця ХІХ ст., коли згадані населені пункти належали до Ужанського комітату. Доцент І. Ліхтей зауважив, що М. Лелекач розглянув питання першої згадки про кожне село, охарактеризував господарство, соціальний і національний склад населення, виконання повинностей на користь пана чи держави, а також конфесійну приналежність мешканців. Також наведено дати зведення храмів та створення парафій. Не оминув увагою доповідач і певні суперечливі моменти у краєзнавчому доробку М. Лелекача.
Про заснування піонерських організацій на Закарпатті у 1944–1950 рр. як ключовий інструмент радянської ідеологічної перебудови молодіжної політики та шкільного виховання йшлося в доповіді доктора історичних наук, професора кафедри модерної історії України та зарубіжних країн ДВНЗ «УжНУ», старшого наукового співробітника відділу новітньої історії – Меморіальна кімната-музей Августина Волошина Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького, члена НТШ Василя МІЩАНИНА. Автор охарактеризував трансформацію молодіжного руху в краї у ХХ ст.: від діяльності українського «Пласту» (1920–1930-ті рр.) та угорських організацій (як-от «Левенте» у період окупації Закарпаття Угорщиною в 1939–1944 рр.) до їхньої цілковитої ліквідації та заміни комуністичними структурами. Дослідження демонструє стрімке зростання кількості піонерів (із 7 тисяч у 1946 р. до понад 61 тисячі у 1949-му), що супроводжувалося масованою пропагандою задля подолання спротиву місцевого населення. Висвітлено основні напрями роботи піонерських організацій: залучення дітей до ідейно-політичних кампаній, ліквідацію неписьменності, догляд за військовими похованнями та радянське військово-патріотичне виховання. Підкреслюється, що піонерський рух слугував механізмом тотальної ідеологізації молоді, де через роботу вожатих, проведення семінарів та використання радянської атрибутики формувалася лояльність до нового політичного режиму.
Особливості національної пам'яті на Донеччині дослідив доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій ДВНЗ «УжНУ», член НТШ Ігор ТОДОРОВ. На думку дослідника, радянська інституціалізація пам’яті десятиліттями формувала регіональний культурно-історичний простір, витісняючи українські наративи та замовчуючи національні травми. Процес формування національної пам’яті в посттоталітарний період тривалий час співіснував із потужними радянсько-російськими ідентифікаційними моделями. З початком російської інвазії історична пам’ять остаточно перетворилася на один із ключових фронтів інформаційної та світоглядної війни.
Високим дослідницьким тонусом та непідробною емоційністю вирізнялись доповіді та дискусії в рамках молодіжного сегменту історичної комісії Закарпатського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, де модерував старший викладач Сергій ГАНУС, академкуратор факультетського Студентського наукового товариства «Кліо». Виступ студента 4-го курсу ФІМВ ДВНЗ «УжНУ», секретаря зазначеного студентського наукового осередку Максима НАРОВСЬКОГО стосувався переходу Мукачівсько-Чинадіївської домінії у власність роду Шенборнів у 1726–1728 рр. Це стало стратегічним кроком регіональної політики цісаря Карла VI після придушення національно-визвольного повстання Ференца ІІ Ракоці 1703-1711 рр. Ключовим аспектом реновації домінії стала масштабна німецька колонізація. Завдяки залученню досвідчених фахівців із Франконії – ремісників, лісників та виноградарів – Шенборни запровадили передові європейські методи господарювання, що дозволило у стислі терміни перетворити занедбані землі на одну з найуспішніших та найбільш інноваційних латифундій Центральної Європи.
Студентка 3-го курсу ФІМВ ДВНЗ «УжНУ» Анастасія ТОВТИН розповіла про освітньо-педагогічну діяльність Івана Семеновича Орлая – видатного вченого-енциклопедиста та педагога-реформатора, який своїми ідеями значно випередив час. Очолюючи Ніжинську гімназію вищих наук та Рішельєвський ліцей в Одесі, він скасував жорсткі станові обмеження доступу до освіти і перетворив ці заклади на академічні центри інтелектуальної свободи європейського взірця. Саме завдяки його прогресивним методам освітнього менеджменту та органічному гуманізму в очолюваних ним навчальних закладах сформувалось світоглядне кредо таких визначних осіб, як Микола Гоголь та Євген Гребінка, імена котрих є візитівкою епохи українського Національного Відродження. Просвітницька діяльність І. Орлая доводить, що освітні заклади є не просто місцем для зазубрювання наук. Вони створюють середовище для масштабування особистості як справжньої інтелектуальної еліти.
Доповідь студента 3-го курсу ФІМВ ДВНЗ «УжНУ» Валентина ГЕРГАРДТА була присвячена знаковій постаті видатного закарпатського будителя Олександра Духновича, значення наукового та публіцистичного доробку котрого важко переоцінити для епохи національного Пробудження. Доповідач оригінально вибудував сценарій своєї презентації, показавши амбівалентність як самої освітньо-наукової діяльності О. Духновича, так і контроверзи її оцінок в історіографії. Дійсно, постаті подібні нашому будителю, важко втиснути в якісь шаблони, адже масштаб таких персоналій далеко виходить за їхні межі, створюючи дискусійне поле трактувань.
Студент 4-го курсу ФІМВ ДВНЗ «УжНУ» Віталій ВАРГА запропонував для обговорення тему «Витоки та розвиток «Пласту» як моделі громадянського виховання молоді в умовах бездержавності». Доповідь викликала жваву дискусію про те, як пластовий рух на початку ХХ ст. став потужним фактором плекання української ідентичності. Цьому сприяла система виховання, яка за умов іноземного панування та в еміграції дозволила сформувати цілі покоління відданих українській ідеї. «Пласт» гартував характер і готував українців у часи бездержавності до майбутнього державотворення. Автор підсумував, що історичний досвід організації того періоду перегукується із сучасними викликами російсько-української війни.
Становище греко-католицької церкви селища Довге в незалежній Україні стало темою доповіді студента 4-го курсу ФІМВ ДВНЗ «УжНУ», голови СНТ «Кліо» Михайла ЛЕНДЕЛА. Особливу увагу він приділив процесу інституціалізації греко-католицької громади у 1990-х рр. Також у доповіді було показано розвиток парафії на сучасному етапі та складність взаємин між православними й греко-католиками в регіоні. Було представлено особисто зібрані матеріали про волонтерську діяльність греко-католицької громади з початку російсько-української війни, висвітлено роль окремих священників та вірників у цьому процесі.
Фінальна частина засідання історичної комісії Закарпатського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка була відзначена обговоренням проблемних питань та жвавою дискусією. З підсумковими заувагами виступили С. ГАНУС, М. ТОКАР, В. МІЩАНИН, Ю. ДАНИЛЕЦЬ, В. МОЙЖЕС. Присутніми було ухвалено рішення підготувати матеріали цьогорічного саміту до друку.
Голова історичної комісії Закарпатського осередку,
к. і. н., доцент Юрій ДАНИЛЕЦЬ,
старший викладач, куратор СНТ «Кліо» Сергій ГАНУС
_thumb_wide.jpg)
