Про мурал, студентську активність та мотивацію: інтерв’ю із менеджером проекту «Стріт-арт по-ужгородськи» Володимиром Поповичем

Буквально завтра, 13 серпня, о 20.00 в Ужгороді відкриють перший  мурал. Він нанесений на стіну спортивно-оздоровчого комплексу УжНУ «Буревісник» та здійснений в рамках проекту «Стріт-арт по-ужгородськи». Приємно, що його ініціаторами є студенти Ужгородського національного університету.  Наша розмова із менеджером проекту, студентом 2 курсу спеціальності публічне управління та адміністрування ФСН Володимиром Поповичем про мурал, волонтерську діяльність та студентську активність.

 

Розкажи про ваш проект «Стріт-арт по-ужгородськи».

Ми з друзями, однодумцями взяли участь у пітчингу проектів жителів Ужгорода,  який був організований за сприяння Британської ради в Україні, Ужгородської  міської ради, ГО  «Молодіжної  Платформи». Ми подали проект, основною ідеєю якого було створення муралу.

Спочатку ми подумали, що гарним місцем для нього  була  б стіна третього або четвертого гуртожитку.  Ми поспілкувалися з керівництвом університету, нам сказали, що у гуртожитках будуть проводитися фасадні роботи і тому наносити там мурал, щоб він там побув пів року-рік не дуже гарна ідея. Тому ми порадилися і вирішили нанести цей мурал на стіну спортивного комплексу «Буревісник». Вона дуже добре проглядається з набережної, тому багато людей її зможе побачити. Це прекрасне полотно на 120 квадратних метрів.

 

Який меседж має це зображення?

Зображення має мотиваційний характер – меседж, який буде і у зображенні, і у тексті. Локація – ліс, в ньому дівчина-балерина, яка своєю волею штовхає в боки кам’яні брили у вигляді доміно. Це показує те, що немає нічого неможливого. Напис – «працюй над своєю мрією і перед тобою розступиться доля», він  повинен мотивувати людей на те, що нічого неможливого немає і лишень потрібно працювати на те, щоб досягнути свою ціль.

Мурал має нести великий мотиваційний вплив на людей, які будуть на нього дивитися – не тільки студентів, але й на жителів, дітей, які граються на цьому полі. Малюнок муралу нам зробила художниця з Києва Христина Короткова, яка  є координаторкою київського осередку «Будуємо Україну разом». Так співпало, що 3 учасники нашої ініціативної групи є членами закарпатського осередку і це цікаво, що активні люди, які хочуть щось змінювати, тримаються поруч.

Художниця керувала процесом малювання, ми ж допомагали в таких речах, які може зробити кожен і без спеціальної художньої професії. Ми допомагали їй наносити ескіз, далі – вже справа її рук, творчості.

 

 

Знаю, що нещодавно ти отримав премію  від ужгородського міського голови. Розкажи, про це детальніше.

Ця премія давалася за конкретні досягнення в певному напрямку – у мистецтві, науці та громадській роботі. Я отримав премію саме за цією номінацією, у мене в грамоті написано – «за вклад у розвиток молоді та громадську активність».  На цю нагроду мене подав УжНУ, були враховані  всі заходи, в яких я брав участь, волонтерив, або активно долучався до організації, був співорганізатором.

У період  карантину, більше місяця, наприклад, я ходив у притулок для тварин «Барбос» і допомагав людям, які там працюють із побудовою та облаштуванням вольєрів для тварин. Також я є членом закарпатського осередку «Будуємо Україну Разом». Це також організація, яка активно займається громадською активністю.

 

Чому ти став волонтером, що тебе до цього спонукало?

Мій перший волонтерський досвід був у 2014 році. Зважаючи на те, що мені нещодавно виповнилося  20 років, то виходить так, що я вже 6 років у волонтерстві. Це почало мене зацікавлювати ще зі школи. Звичайний ритм, коли ти приходиш зі школи, в тебе залишається лише домашнє завдання, або піти з друзями погуляти, мене не влаштовував, я не був ним задоволений. Тому почав займатися більше громадською роботою, потім почав брати участь у заходах шкільного самоврядування. Для мене активність – це частина мого звичного життя. От мама нещодавно питала мене «Коли ти приїдеш додому, з Ужгорода, відпочинеш?» Але волонтерство для мене це і є відпочинок, воно мене зовсім не обтяжує. Це те, на що я хочу виділяти час. 

З якими організаціями  в УжНУ ти співпрацював?

Я відвідував  багато заходів  «Aura Academica», знайомий з ними. Це дуже хороша ініціатива в УжНУ, якої дійсно не вистачало. Із власних спостережень бачу, що активність студентів паде. Незрозуміло, чи це через ситуацію в Україні чи це якесь розчарування в чомусь. «Aura Academica» ж об’єднала студентів які хочуть робити.

Чим ти плануєш займатися надалі?

Коли я прийшов до університету, то планував працювати у державних органах, у міській адміністрації чи раді. Але що важливо, мене цікавить не стільки паперова, документна робота, скільки робота в громадському секторі, спілкування з громадянами, реалізація різноманітних проектів, залучення молоді до реалізації конкретного проекту, підняття мотивації у молоді.

Я вважаю, що те покоління, яке прийде після нас, буде гідно жити в Україні.  Але ми повинні розуміти, що ніхто за нас не зробить тут процвітаючу країну. Потрібно виховувати тут цей прошарок молодих людей, які прийдуть у доросле життя із правильними думками, про те, що вони повинні змінювати світ.

 

 

розмову вів Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

• Абітурієнтам про УжНУ,
• Суспільна діяльність