Що треба знати про поліомієліт
Поліомієліт — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус, який передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей. Хворіють на поліомієліт невакциновані діти й дорослі, та найбільший ризик мають малюки віком до п’яти років, тому вакцина від поліомієліту — у числі тих, які діти отримують у перші місяці життя відповідно до Національного календаря щеплень.
Симптоми поліомієліту
Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.
У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно. Приблизно у 25 % випадків інфікування поліовірусом людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль.
Однак в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:
- відчуття поколювання в ногах;
- запалення оболонок спинного або головного мозку;
- неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
- слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках.
Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється. Близько 5% хворих помирають, в основному — через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури. У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності. Інші небезпечні ускладнення поліомієліту — пневмонія, міокардит, важкі шлунково-кишкові розлади з кровотечею, перфорацією, виразками, кишкова непрохідність.
На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.
Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує.
Вакцинація від поліомієліту
Є два типи безпечних та ефективних вакцин від поліо: інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять ін’єкційно, та оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) — краплі, які крапають у рот. Згідно з Календарем профілактичних шеплень України, дітей вакцинують у 2, 4, 6, 18 місяців, у 6 та 14 років. Перші дві дози — ІПВ, решта — ОПВ. Шести доз вакцини достатньо для того, щоб сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя.
Якщо рівень імунізації населення достатній, то вакциноспоріднений вірус не призведе до можливого захворювання. У разі низького рівня охоплення щепленнями може початися циркуляція вакциноспорідненого вірусу поліомієліту. Циркуляцію поліовірусів можна припинити, масово використовуючи ОПВ.
Коли виникають спалахи поліовірусу, впроваджуються додаткові заходи з імунізації. Це — так звана турова вакцинація, яка передбачає введення додаткових доз вакцини великій кількості дітей упродовж короткого періоду. Таким чином створюється колективний імунітет.
