Хвороба Паркінсона
11 квітня відмічався Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона, який проводиться з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров`я і покликаний привернути увагу суспільства до хворих, збільшити інформованість про хворобу Паркінсона, надати підтримку хворим та їх сім`ям. 11 квітня народився Джеймс Паркінсон, англійський лікар загальної практики, який у 1817 році вперше описав це захворювання в «Есе про тремтячий параліч».
У 1997 році Європейська асоціація хвороби Паркінсона (її символом є Тюльпан) у співпраці з Всесвітньою організацією охорони здоров`я сформулювали Хартію прав людей з цим захворюванням. Згідно з цим міжнародно-визнаним документом, людина, що страждає на хворобу Паркінсона має право:
- бути консультованою лікарем, який має досвід у діагностуванні та лікуванні хвороби Паркінсона;
- дізнатись про діагноз точно і в належній формі;
- мати доступ до відповідних служб підтримки;
- отримувати безперервну та послідовну медичну допомогу;
- разом із лікарем брати участь у лікуванні своєї хвороби.
З хворобою Паркінсона жили, працювали та подорожували видатні люди світу – Папа Римський Іоанн Павло ІІ, художник Сальвадор Далі, боксер Мохаммед Алі.
Хвороба Паркінсона – це хронічне, прогресуюче захворювання головного мозку, переважно пов‘язане із дегенерацією дофамінергічних нейронів чорної субстанції з накопиченням альфа-синуклеїну та утворення особливих внутріклітинних включень (тілець Леві), яке проявляється у поєднанні гіпокінезії з ригідністю, тремором спокою, постуральною нестійкістю та немоторними проявами (вегетативними, сенсорними, психічними).
Хвороба Паркінсона розвивається повільно і часто її початок непомітний. Через це нерідко пацієнти звертаються до лікаря через кілька місяців, а то й років після початку хвороби. Провокуючими факторами можуть бути стресова ситуація, травма, перенесене гостре захворювання. Перші симптоми хвороби неспецифічні: загальна слабість, важкість ходи, відчуття втоми, біль у плечі, біль у попереку, припухання кистей або стоп, депресія, тривога. Часто початок хвороби настільки нехарактерний, що пацієнти тривалий час безуспішно лікуються у інших спеціалістів.
Хвороба Паркінсона є прогресуючим захворюванням. Тільки в одних пацієнтів наростання симптомів проходить швидко (за 2–3 роки), а в інших довше (7–10 років).
Виділяють наступні симптоми хвороби:
- брадикінезія — уповільнення руху, коли фізичні рухи набагато повільніші за норму, що може ускладнювати повсякденні завдання і призвести до характерного повільного пересування дуже маленькими кроками;
- м'язова ригідність — скутість і напруга у м’язах, що може ускладнити переміщення і вираз обличчя, а також може призвести до болісних м’язових спазмів (дистонія);
- тремор — тремтіння, яке зазвичай починається з голови й руки (частіше, коли кінцівка розслаблена);
- постуральна нестійкість – порушення пози та неспроможність підтримувати рівновагу. Хворі мають характерний зовнішній вигляд, зокрема, постави: голова нахилена вперед, коліна та лікті напівзігнуті, спина згорблена.
Встановлення діагнозу хвороби Паркінсона в більшості випадків є показом для призначення одного із протипаркінсонічних засобів.
Основні принципи лікування:
- лікування рухових розладів;
- попередження рухових ускладнень;
- контроль за руховими ускладненнями, які вже виникли;
- лікування немоторних проявів;
- попередження прогресування захворювання.
Важлива роль у лікувальній тактиці ведення пацієнтів з хворобою Паркінсона відводиться фізичній терапії.
У процесі розвитку захворювання змінюється руховий та психологічний стереотип хворих. Вони поступово стають пасивними та малоініціативними. Тому необхідно пояснити хворому та переконати його у важливості фізичних занять та їх ефективності як на ранніх, так і на пізніх стадіях хвороби. Заняття фізкультурою допоможе пацієнту навіть з досить важким перебігом хвороби довгий час залишатися незалежним у своїх діях та рухах.
Фізичні вправи стимулюють вироблення дофаміну природним способом. Окрім того, вони спрямовані на зменшення м`язового тонусу, розтягнення зв`язок, розвиток сили та збільшення об`єму рухів.
Перші заняття необхідно проводити з реабілітологом, який добере необхідний комплекс вправ і поступово, з часом, буде його ускладнювати.
Отож, призначаючи медикаментозне лікування, хворому слід пояснити важливість рухових навантажень.
На сьогоднішній день не існує будь-яких специфічних засобів, щоб попередити розвиток хвороби Паркінсона. В деяких дослідженнях доведена захисна властивість кофеїну, нікотину, женьшеню, активного рухливого способу життя.
Дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ та МОЗ України щодо запобігання поширенню COVID-19, бережіть себе та своїх близьких!
