Пам’яті професора Михайла Івановича Сюська
22 лютого на 81-му році життя завершив свій земний шлях Михайло Іванович Сюсько – доктор філологічних наук, Заслужений працівник освіти України, академік АН Вищої школи України, заслужений професор Ужгородського національного університету, який майже півстоліття свого життя віддав УжНУ.
Народився М.І. Сюсько 29 травня 1937 року в с. Голятин Міжгірського району в селянській сім’ї. У рідному селі закінчив семирічку, а в 1955 році — Міжгірську середню школу. Упродовж 1955-1960 рр. навчався в Ужгородському університеті, отримавши тут кваліфікацію вчителя української мови та літератури.
Після закінчення університету працював учителем та завучем Голятинської СШ, навчався в аспірантурі при кафедрі української мови рідного університету під керівництвом знаного вченого Й. О. Дзендзелівського. В УжНУ пройшов шлях від аспіранта до професора, працював заступником декана, завідувачем підготовчого відділення, п’ять років (1987-1992) був деканом філологічного факультету. З вересня 1993 року до січня 1999 року очолював Спеціалізовану вчену раду із прав захисту докторських та кандидатських дисертацій з українського мовознавства. З 1992 до 2006 року Михайло Іванович Сюсько очолював кафедру української мови, керував сотнями дипломних та курсових робіт, був наставником для аспірантів, які успішно реалізували себе, захистивши кандидатські дисертації. Глибокі наукові розвідки М.І. Сюська у галузі діалектології, ономастики, історії мови тощо мають широке міжнародне визнання, вони органічно влилися у фундаментальні університетські дисципліни, за якими здобувають гуманітарну кваліфікацію студенти вишів усієї України.
Професор М.І Сюсько підготував до друку два лінгвістичні атласи та словник зоонімів українців району Карпат, написав десятки офіційних відгуків на автореферати докторських і кандидатських дисертацій, виступав офіційним опонентом. Він був чудовим лектором - складний матеріал він викладав просто й дохідливо.
Михайло Іванович по-батьківськи піклувався про кожного студента. Особливо це стосувалося дітей горян-земляків. Знаючи, як непросто навчатися дітям із гірських районів, він завжди йшов їм назустріч, проводив додаткові консультації. Важко підрахувати, у скількох юних душах запалив Михайло Іванович любов до рідного слова, скільки випускників університету з теплотою згадують його.
Михайло Іванович був прекрасним главою гарної родини – добрим чоловіком, батьком, дідусем, понад усе він ставив інтереси найрідніших людей.
Пам’ять про людину щедрої душі, талановитого фахівця, патріота і палкого любителя рідної мовиі - назавжди збережеться у серцях його учнів і колег!
Ректорат Ужгородського національного університету
Прощання з покійним почнеться о 12.00 24 лютого на Доманинському цвинтарі
