Новини

24.01.2023
360

Наші в Англії: погляд на британську систему освіти студентки факультету математики та цифрових технологій УжНУ

Наші в Англії: погляд на британську систему освіти студентки факультету математики та цифрових технологій УжНУ

Другокурсниця факультету математики та цифрових технологій УжНУ Мирослава Бокотей в Ужгородському національному університеті займається за індивідуальним планом навчання, оскільки одночасно здобуває освіту в британському коледжі Sackville School. Мирослава знайшла час поділитися своїм досвідом та першими здобутками за майже рік подвійного навчання. Вона розповіла, які особливості має британська система освіти і чим вона може бути корисною українцям. 

- Чому ти обрала саме ці заклади для навчання?

- Мене зі школи цікавили технічні науки, тому галузь я обрала без вагань. В Україні здобуваю спеціальність «Комп’ютерна та бізнес математика» на  факультеті математики та цифрових технологій УжНУ, який знаходиться поблизу мого дому. Розглядала ще університети Києва та Львова, але віддала перевагу УжНУ, оскільки тут навчалися і працювали мої батьки. 

Одночасно зараз я вчуся в коледжі Sackville School у місті Іст-Грінстед, куди переїхала взимку. За вимогами британської системи освіти, я могла вступити тільки до старшої школи, адже в університет не беруть до 18 років. Навчанням за кордоном я цікавилася давно, а тут скористатися можливістю, яку надало дистанційне навчання в Україні. Англійською мовою я володіла вільно, оскільки протягом першого семестру дистанційного навчання я працювала волонтером у Хельсінкі, де склала іспит на рівень володіння англійською мовою (IELTS).

- Як так сталося, що ти поїхала так далеко? 

- У Британії я живу в маленькому місті графства Східний Суссекс, що поряд з Лондоном. Тут дуже тихо та спокійно, а в столиці все одно досі почуваюся некомфортно. Тому це питання більше не відстані, а масштабів самого міста. Британці дуже толерантні, легко приймають людей різних національностей. У моїй школі навчаються як англійці, так і араби, французи, українці. До мене ставляться з особливою турботою, однак без надмірної уваги. Учням взагалі байдуже на расові чи національні відмінності: вони нічого не питають. Вчителі ж часто цікавляться моїм психологічним станом і домом, але тихенько – поза уроками. 

- Ти вже можеш відзначити особливості британської системи освіти?

- Поки детально знайома тільки зі структурою своєї школи. Sixth Form – два випускні класи (12 і 13) після школи, де учні самі вибирають основні предмети для вивчення, за якими в майбутньому будуть поступати у вищий навчальний заклад. У мене це Economics, Math, Statistics and Mechanics, English language. Саме з обраних предметів, по закінченню програми ми будемо складати іспит. Різні факультети та університети мають свої вимоги до вступу. Для того, щоб поступити до більш рейтингових університетів, учні повинні скласти іспити з трьох предметів  на рівень A. 

Щоб поступити у Sixth Form, кожен учень після 11 класу складає іспит GCSE (general certificate of secondary education). Це іспит, де учні складають 4 ключові предмети із загального переліку, до якого починають готуватися з 10 класу, а в деяких закладах освіти з 9-го. Особливістю цього іспиту є те, що кожен предмет поділяється на 4 частини, кожну з яких учні здають у різні дні(до прикладу кожна частина іспиту з англійської мови: speaking, listening, reading, writing складається в окремий день. Перерви між іспитами зазвичай 1-2 дні, та на сам іспит виділяється не більше ніж одна година. На мою думку, це дуже добре, оскільки за цей проміжок концентрація та увага учнів не втрачається. 

На відміну від української 12-бальної системи, британські школярі отримують оцінки у форматі A, B, C, D, E, F, G. Загалом бали нікого тут не цікавлять – їх навіть не оголошують публічно. Я не знаю, як вчаться мої однокласники, однак сама завжди намагаюся отримувати оцінки рівня A, B. Оскільки роблю це для себе та свого майбутнього, адже хочу вступити до одного з найкращих університетів. 

- Які  труднощі виникають при такому поєднанні навчання?

- Основні проблеми виникають через накладання розкладу та різницю в часі між Британією та Україною. Коли в Ужгороді дев’ята ранку, у Лондоні – ще тільки сьома. Наприклад, мені часто доводиться дуже рано вставати, щоб встигнути на першу пару в університеті онлайн. Це ускладнює навчальний процес, оскільки доводиться постійно враховувати різницю в годинах. Також нерідко розклади в школі та університеті збігаються за часом і тоді доводиться щось пропускати, а потім надолужувати. Є ще певні мовні труднощі, хоча я володію англійською вільно. Економічна термінологія дуже відрізняється у двох мовах, тому інколи виникають труднощі з швидким засвоєнням матеріалу. На уроках у Британії завжди користуюся спеціалізованими словниками, щоб краще розуміти вчителя. З математикою таких проблем немає, бо там здебільшого цифрові дані, формули. Проте й вони різні у двох країнах. У Британії все розписують значно детальніше, є навіть додаткові позначки. Тому потрібно багато працювати і бути пильною щоб не занизили бал через неправильне оформлення записів. 

- Як викладачі та вчителі ставляться до того, що ти вчишся одночасно у двох закладах? 

- Хочу із вдячністю відзначити викладачів мого факультету, які розуміють труднощі мого подвійного навчання, підтримують мене і усіляко заохочують рухатися далі. Також приємно те, що наших викладачів цікавлять програми математичного профілю в моєму коледжі, методики і підходи до викладання, з чого ми разом з ними маємо цікаві, часом тривалі дискусії. Спочатку британські вчителі трохи приглядалися до мене з метою пошуку найшвидшого і кращого шляху моєї адаптації до навчального процесу. Я швидко зорієнтувалася, багато вивчала додатково, маючи цілковиту підтримку від британських педагогів. Зараз вони дозволяють брати словники на уроки, пояснюють щось додатково, якщо необхідно, але такі потреби виникають вже нечасто. 

В УжНУ я майже все опрацьовую індивідуально: викладачі надсилають лекції, а я їм – виконані завдання. Слухати пояснення матеріалу наживо набагато ефективніше, звісно, якщо випадає така можливість, але мені все одно потрібно потім перечитувати свої конспекти чи підручники. Я звикла так вчитися ще зі школи, тому важливо, що можу отримувати теорію в друкованому варіанті. До неї завжди можна повернутися та перечитати її за потреби. 

- Ти багато активностей пропускаєш в університеті через свою відсутність?

- Так і дуже шкодую за цим… Хоча спочатку карантин, а зараз війна внесли значні корективи в студентське життя. Навіть очне навчання тепер відрізняється від того, про яке говорили батьки та старші друзі. З одногрупниками я продовжую спілкуватися і знаю про основні заходи в університеті, які є цікавими і важливими для молоді. 

- Чи береш участь у шкільних подіях в Британії?

- Звісно! Тут регулярно проводять різноманітні просвітницькі заходи, вечірки, зустрічі з цікавими людьми. Пам’ятаю, як всією школою ходили на лекції, де нам розповідали про шкоду куріння, наркотиків, алкоголю. Це і цікаво, і корисно водночас. Були й більш розважальні події. Наприклад, ми переглядали фільми чи проводили тематичні дні всім коледжем. 

Я також намагаюся реалізувати себе в нових умовах, доносячи до британських друзів інформацію про Україну, про наші звичаї і культуру. Мені дуже імпонувало, що зразу після старту мого навчання всі студенти і викладачі коледжу одного дня одягнули жовто-блакитний одяг і зробили пожертви в один фунт для підтримки України. Підтримка України відчувається на всіх рівнях в Англії: постійно відбуваються збори пожертв, необхідних ліків і речей серед українців і небайдужих британців, в школах, церквах, громадських організаціях. Намагаємось також приймати участь в демонстраціях, які, як правило, за великої кількості учасників, проходять в Лондоні. 

Також, наскільки можливо, намагаюсь брати участь у різноманітних конкурсах. Наприклад, я здобула бронзу у всеанглійській олімпіаді Senior Mathematical Challenge. Її структура чимось схожа на наш конкурс «Кенгуру», однак більш масштабна і складна. Ще були змагання і тести на знання англійської мови, які я також успішно складала. Словом, життя в коледжі у мене активне і насичене. 

- Які маєш плани на майбутнє щодо навчання? 

- Я ще не замислювалася глобально, бо маю ще трохи часу. Зараз нестабільна ситуація в Україні, однак в моїх планах закінчити УжНУ, оскільки у нас чудові викладачі, неймовірні студенти серед яких маю багато друзів, підтримку яких я відчуваю весь час. У Британії розглядаю можливість продовжити навчання за схожим напрямком. Розглядаю ще варіанти більш IT-спеціальностей, проте на них дуже великий конкурс всюди. Поки вся моя увага зосереджена на підготовці до іспитів, бо від них і залежатиме подальше навчання. Дуже переймаюся саме за економіку, бо з нею маю найбільше проблем. Вірю, що впораюся.

- Що можеш порадити іншим студентам в Україні, які розглядають варіанти навчання за кордоном? 

- Не бійтеся вчитися і добиватися чогось нового! Як показує досвід, іспити – це така дрібниця, хоча і важлива, яка точно не варта ваших нервів. Всі люди помиляються, однак перемогу здобувають ті хто не опускає рук. В Європі діти такі ж самі, як в Україні, але наша молодь наполеглива і спрагла до чогось нового. Знайте, що ви все зможете, всюди адаптуєтеся і всього доб’єтеся, якщо захочете і докладете зусиль. Бажання і наполегливість – найголовніше, що може бути для досягнення успіху і мети. І звичайно, що після нашої перемоги нам потрібно повернутися з новими знаннями для відбудови нашої країни. І знання мов, коло нових друзів і знайомств разом з отриманими під час навчання компетенціями сприятимуть переносу європейського і світового досвіду з метою побудови нової України в європейській сім’ї держав. 

      Вірте у свої сили та бережіть себе! 

 

Розмовляла студентка-журналістка Поліна Заболотна 

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: