Що таке кальпротектин, коли та кому його слід досліджувати?
Аналіз на фекальний кальпротектин призначається при наявності симптомів, що вказують на ймовірну патологію кишківника, що супроводжується ознаками запалення та частими рецидивами. Цей діагностичний тест вважається доволі інформативним в гастроентерології, тому його часто застосовують при діагностичному обстеженні пацієнтів для встановлення причин розвитку запальних процесів. Кальпротектин – це лабораторний маркер, який дозволяє диференціювати між собою органічні (запальні) та функціональні захворювання кишківника.
Що таке кальпротектин?
Це біологічно активна речовина, що виробляється імунною системою людини (поліморфноядерними нейтрофілами) та виділяється із організму разом з каловими масами. Тому зростання його вмісту в фекаліях свідчить про більшу кількість лейкоцитів в кишківнику пацієнта, а підвищення вмісту лейкоцитарних клітин – ознака розвитку запалення.
За умови розвитку запального процесу в стінці кишківника нейтрофіли виділяють такі білки як: кальпротектин, лактоферин, лізоцим, еластаза, мієлопероксидаза. Найбільш чутливим методом верифікації запалення є саме кальпротектин. За хімічною структурою це білок, що містить у своєму складі кальцій і цинк, його склад в цитозолі нейтрофілів сягає 60%. Цей білок дуже стабільний – за температури +4°С він зберігається в фекаліях близько тижня. Кожен 1 окремий нейтрофіл містить близько 25 пікограм кальпротектину.
Показання до лабораторного дослідження вмісту кальпротектину в калі
До найчастіших патологій, які супроводжуються органічним пошкодженням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, відносяться виразковий коліт (ураження товстої кишки) та хвороба Крона (переважне ураження тонкої кишки).
Зробити аналіз калу на кальпротектин можна за рекомендацією гастроентеролога, терапевта, сімейного лікаря чи педіатра. Показаннями до цього дослідження є:
- Скринінг (раннє виявлення) органічної патології кишківника;
- Диференційна діагностика (розпізнавання) синдрому подразненого кишківника;
- Підозра на наявність пухлин;
- Розвиток запальних процесів (тоді дослідження потрібне для моніторингу перебігу захворювання);
- Наслідки перенесених операцій на кишківнику;
- Підозра на розвиток некротичного ентероколіту
Лабораторні методи дослідження фекального кальпротектину та їх інтерпретація
Кальпротектин у фекаліях можна визначити якісним або кількісним методом. Якісний тест є швидким і дозволяє лікарю зорієнтуватися в клінічній ситуації: є чи нема запального процесу в стінці кишківника. Інтерпретувати його легко: «виявлено» чи «позитивний» у випадку ймовірної наявності запального процесу і «не виявлено» або «негативний» - при ймовірній його відсутності. Є ще сумнівний результат, який можуть зазначати як «слабо позитивний», що не дає можливості однозначного виключення запалення.
Частіше призначається і є більш достовірним кількісне дослідження фекального кальпротектину. Саме цей тест, що виконується за допомогою твердофазового імуноферментного аналізу, дає можливість визначити не лише наявність кальпротектину в калі, а й його кількість в мкг/л.
Інтерпретувати результат кількісного тесту на кальпротектин треба обов’язково із врахуванням віку пацієнта. У дорослих здорових людей рівень цього показника не має перевищувати 50 мкг/л, у пацієнтів старших 65 років за норму прийнято значення менше 100 мкг/л. У дітей цей показник у нормі є вищим, ніж у дорослих: у дітей першого року вважається нормою рівень менше 500 мкг/л, а у дітей від 1 до 4 років – менше 150 мкг/л.
Значне підвищення кальпротектину спостерігається у пацієнтів із хворобою Крона, неспецифічним виразковим колітом (НВК), бактерійними інфекціями ШКТ, онкологічними захворюваннями, при прийомі НПЗП. Помірне підвищення показника спостерігається у осіб із целіакією, автоімунним гастритом, поліпозом кишківника, дивертикулітом, запальним захворюванням кишківника в фазі ремісії, лактазою недостатністю. Кальпротектин помірно підвищений при харчовій алергії (наприклад, до коров’ячого молока), муковісцидозі, та в близько 20% пацієнтів з ожирінням. Описано його підвищення при аденовірусних, ротавірусних, норовірусних діареях, сальмонельозі та кампілобактерній інфекції, целіакії.
Негативний вплив на результат аналізу може мати прийом деяких лікарських препаратів. До них відносяться інгібітори протонної помпи (ІПП), антибактерійні і нестероїдні протизапальні препарати, а також дієтичні добавки, БАДи та медикаменти, що містять в своєму складі кальцій, магній, цинк, послаблюючі засоби. Тому перед здачею аналізу приймати їх не рекомендовано.
Більш детально про лабораторне дослідження калу можна прочитати в методичних рекомендаціях для лікарів «Лабораторне дослідження калу в діагностиці патології шлунково-кишкового тракту», підготовлених колективом авторів-викладачів факультету післядипломної освіти УжНУ Фейса С.В., Дичка Л.В., Блага О.С. Методичні рекомендації вийшли з друку в 2021 році, активно використовуються в навчальному процесі та впроваджені в практичну діяльність закладів охорони здоров’я.
_thumb_wide.jpg)
