Симптоми, що говорять самі за себе: об’єктивне обстеження інфекційного пацієнта
Під час обстеження пацієнта з інфекційним захворюванням лікар повинен комплексно оцінити стан організму.
Для цього використовують чотири основні методи: огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію. Вже на етапі первинного огляду важливо звернути увагу на зовнішній вигляд пацієнта, колір шкіри, її еластичність, вологість, температуру тіла та загальне самопочуття.
Перш за все необхідно визначити ступінь тяжкості стану. Вона може коливатись від задовільного до критичного — залежно від рівня температури, вираженості інтоксикації, зневоднення чи порушення свідомості. Особливу увагу приділяють характеру гарячки — її тривалості, добовим коливанням і типу температурної кривої.
Гарячка є частим проявом багатьох інфекційних хвороб. Розрізняють нормальну температуру тіла (36-37 °С у пахвовій ямці), субфебрильну (37,1-37,9 °С), помірну гарячку (38,0-38,9 °С), високу (39,0-40,9 °С) і надвисоку (41 °С і більше).
В інфекційних процесах спостерігаються різні форми гарячки:
- постійна (febris continua) — коливання менше 1 °C (черевний, висипний тиф, кір);
- ремітивна (febris remittens) — зміни 1–2 °C (паратиф, гарячка Ку);
- інтермітивна (febris intermittens) — понад 2–3 °C, з нормалізацією вранці (малярія);
- септична (febris septica) — різниця понад 3 °C, з ознобом і потом (сепсис, бруцельоз);
- хвилеподібна (febris undulans) — поступові підйоми та зниження (бруцельоз).
За тривалістю гарячка буває гострою (до 2 тижнів), затяжною (2–6 тижнів) або хронічною (понад 6 тижнів).
Висипка є важливою діагностичною ознакою інфекційних хвороб. Якщо елементи на шкірі — це екзантема, якщо на слизових оболонках — енантема.
Під час огляду лікар визначає час появи, послідовність та локалізацію висипу, адже ці показники мають діагностичне значення.
Основні елементи висипки:
- Розеола — невелика рожево-червона пляма до 5 мм, зникає при натисканні.
- Пляма — більша ділянка гіперемії (5–20 мм); характерна для кору, краснухи, черевного тифу.
- Еритема — злиття плям у великі червоні ділянки (при бешисі).
- Геморагії — крововиливи в шкіру, не зникають при натисканні (менінгококцемія, геморагічні гарячки).
- Папула — щільний вузлик до 2 см, що залишає пігментацію (краснуха, рикетсіози).
- Горбик і вузол — глибші утворення, можливе виразкування (туберкульоз, лейшманіоз).
- Міхур, пухир, пухирець (везикула) — порожнисті елементи з серозним або гнійним вмістом (герпес, вітрянка, кропив’янка).
- Пустула — гнійник, що після загоєння може залишати кірку або рубчик.
Після зникнення висипу часто залишаються:
- пігментація (накопичення меланіну або гемосидерину),
- лусочки — при лущенні шкіри в період реконвалесценції,
- кірки — результат підсихання ексудату,
- виразки та рубці — після глибоких інфільтративних уражень.
Для інфекційних захворювань характерні також риніт, кашель, збільшення лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, симптоми менінгеального подразнення.
Під час обстеження лікар обов’язково проводить пальпацію лімфовузлів, перкусію та аускультацію органів дихання, кровообігу й травлення, щоб оцінити поширення патологічного процесу.
Отже, ретельне фізикальне обстеження не лише допомагає уточнити діагноз, а й формує основу для подальшої диференційної діагностики, вибору лікувальної тактики та оцінки ефективності терапії.
Підготувала доц. Ігнатко Л.В.
