Коли сили вже не ті: еректильна дисфункція та як з нею боротися?
Еректильна дисфункція (імпотенція) — це часткова чи повна втрата здатності до ерекції і її довготривале утримання. Вона може супроводжуватися зменшенням лібідо чи передчасною або утриманою еякуляцією. При чому, це стається не один раз після важкого дня. Тривають такі погіршення принаймні три місяці.
Даний вид сексуального розладу є одним із найпоширеніших у світі, так як зустрічається у 52 % чоловіків віком від 40 до 70 років. У 20% чоловіків старше 30 років виникають складності з ерекцією. Серед курців ЕД зустрічається на 15–20% частіше ніж серед чоловіків, які не палять. Практично у кожного чоловіка протягом життя, хоча б одного разу траплявся епізод порушень ерекції.
Не варто ставити на собі хрест і гадати, що без сексу можна прожити, чи бігти шукати нові стосунки в сподіванні на сильніше збудження. Адже еректильна дисфункція стосується як фізичного здоров’я, так і психічного.
В даний час не прийнято застосовувати термін «Імпотенція», адже це вже застаріла термінологія.
Еректильна дисфункція є однією із основних репродуктивних проблем в системі охорони здоров’я. Частота звернень до уролога за останні 15 років з проблемами сексуального характеру зросла більше ніж в 2 рази.
Причин даної паталогої у чоловіків дуже багато, до них відносять:
-судинну;
-нейрогенну;
-пов'язану з анатомічними особливостями;
-ендокринну;
-психогенну.
Існують також розлади статевої функції у чоловіків, які безпосередньо не є порушеннями ерекції, але викликають не менше зниження якості життя. Існують різні порушення еякуляції. Найбільший дискомфорт не тільки чоловікові, а й жінці спричиняє прискорене сім'явиверження. Нездатність якісно провести статевий контакт призводить до психоемоційних стресів і навіть небажання взагалі вести статеве життя. Хворобливе і ускладнене сім'явиверження зустрічаються рідше, але також різко знижують якість життя. При різних неврологічних захворюваннях може розвиватися анеякуляторний синдром - повна нездатність самостійного досягнення оргазму і еякуляції. Після операцій на передміхуровій залозі і прийому деяких медикаментів може розвиватися стійка ретроградна еякуляція - закид сперми при оргазмі в сечовий міхур. Одним з найбільш частих порушень статевої сфери є відсутність сексуального бажання, потягу (лібідо). Зниження лібідо, може бути викликано як нервово-емоційним перенапруженням, фізичною втомою, так і супутніми захворюваннями в організмі, порушенням гормонального обміну. Більшість з усіх цих відхилень цілком успішно і безпечно лікуються. Важлива їх своєчасна корекція, щоб запобігти формуванню вторинних психологічних відхилень.Ерекція може погіршуватися із віком, але вік не є причиною, а лікування еректильної дисфункції можливо в будь-якому віці. Крім хвороб, еректильну дисфункцію можуть спричиняти також ліки.
Еректильна дисфункція також може бути симптомом інших більш серйозніших захворювань, таких як цукровий діабет, ішемічної хвороби серця, депресії.
Діагностика еректильної дисфункції включає в себе:
-Вияснення історії захворювання.
-УЗД – обстеження органів сечо – статевої системи.
-Діагоностика гормонального статуса.
-Психологічні досліди.
При діагностиці розладів ерекції дуже важливо визначити ступінь їх вираженості. Також необхідно з'ясувати причину цих розладів, встановити захворювання, що викликало розвиток зниження ерекції. Необхідно визначити наявність або відсутність інших видів сексуальних розладів (зниження статевого потягу, порушення еякуляції та оргазму).
Психогенна дисфункція, як правило, виникає раптово. При цьому зберігаються нормальні ранкові ерекції. При психогенних розладах часто мають місце проблеми в стосунках з партнером. Розлади ерекції в даному випадку настають тільки при певних обставинах, а при інших умовах - статева функція в нормі.
При органічній еректильній дисфункції все зовсім навпаки. Проблеми виникають поступово, ранкові ерекції знижені або повністю відсутні. При цьому, як правило, зберігається хороший сексуальний потяг. Якість статевих контактів страждає практично завжди, з будь-якими партнерами і при різних ситуаціях. При виникненні перших тривожних симптомів - відсутність сексуального потягу та слабкої ерекції - необхідно звернутися до андролога.
Первинна ціль при лікуванні еректильної дисфункції – виявити причину захворювання і по можливості усунути її, а не тільки купіровати симптоми.
В сьогоднішній час для лікування еректильних порушень використовують декілька методів:
-Фармакотерапія.
-Інтракавернозні ін’єкції.
-Інтрауретральні аплікації.
-Оператине лікування.
Всім пацієнтам перед початком лікування рекомендується максимально виключити фактори ризику наявності відхилень з боку ерекції. Важлива нормалізація способу життя і режиму сексуальної активності. Важливим етапом є вирішення питання про можливість скасування або заміни лікарських препаратів, здатних негативно впливати на ерекцію. Неврологічні та кардіологічні проблеми усуваються за допомогою вузько-профільних фахівців, зокрема психотерапевта. Лікарі рекомендують таким пацієнтам прийти на консультацію до сексолога і психолога спільно з партнером - це допоможе зрозуміти один одного, розслабитися і довіритися.
Залежно від причини захворювання, виділяють і методи лікування. У разі виявлення виліковної причини еректильної дисфункції необхідно провести її усунення.
У випадку виявлення проблем сексуального характера слід звернутись до лікаря спеціаліста.
