Дослідники Першої світової війни з УжНУ представляли Україну на міжнародній науковій конференції

Упродовж трьох днів, 28-30 вересня, у словацькому місті Бардієві проходила міжнародна наукова конференція «Північно-східна Словаччина - бої Першої світової війни» за участі дослідників з Словаччини, Чехії, України, Польщі, Угорщини, Словенії та Австрії.

З доповіддю «Бойові дії австро-угорського 85-го Мараморосько-Угочанського піхотного полку на території північно-східної Словаччини» на конференції виступив доцент УжНУ Юрій Фатула.

Доповідач наголосив, що 85-й полк, сформований переважно з жителів Рахівщини, Тячівщини, Хустщини, Міжгірщини, Іршавщини та Виноградівщини, воював на фронтах Першої світової від першого і до останнього місяців війни: з 1914 по 1917 роки на Російському, а у 1918 році – на Італійському фронтах. Один відокремлений батальон полку всю війну воював окремо від основних сил. Початок війни основні сили 85-го полку зустріли у м. Левоча (Словаччина), а бойове хрещення відбулося під час Галицької битви 26 серпня 1914 року в бою за село Павлівка, біля польського міста Томашов (нині Люблінське воєводство, Польща). І хоча бій був успішним, ціна перемоги стала надзвичайно високою: загальні втрати за один день становили 450 убитих і 800 поранених.

З лютого 1915 року полк у складі двох батальйонів брав участь у Зимовій Карпатській битві, під час якої пережив найбільш криваві і драматичні бої за всю війну – штурм і оборону Карпатської гори Манілова у Польських Бещадах (28 лютого – 3 березня 1915 року). Втрати полку за ці три дні були найбільшими за усі роки війни і сягнули до 70% особового складу.  У  березні 1918 року полк був перевезений на Італійський фронт, де в альпійських горах Монте-Граппа на півночі Італії вів 4-місячні позиційні бої, а у червні брав участь у невдалому і останньому у Першій світовій війні наступі австро-угорських військ на ріці Піаве, штурмуючи гірські вершини Кол Мошин і Кол Фенілон. Останньою бойовою операцією 85-го стали оборонні бої з британськими військами біля італійського міста Асіаго у жовтні 1918 року.

Втрати полку убитими за весь період війни становили 8 тисяч солдатів і 114 офіцерів, поранених було втричі більше. Із 8000 загиблих солдатів відомі імена та дати смерті лише у 3130 (39,1%). Більше половини (60,9%) поховані або залишилися на полях боїв як невідомі солдати. 1401 загиблий (відомий) солдат призивався з території сучасної Закарпатської області України. 1749 вояків були мобілізовані з населених пунктів, які нині знаходяться в Румунії, Угорщині, Словаччині. У чеському військовому державному архіві (м. Прага) міститься 1388 карточок загиблих солдатів 85-го піхотного полку. Згідно цих даних біля сотні солдатів із Закарпаття, які померли у військових шпиталях чи цивільних лікарнях на території Словаччини, були поховані у словацькій землі. Найбільше у Кошице, на центральному кладовищі (25), а також у  містах Банска Бистріца, Ружомберк, Пряшів, Лученец, Братислава, Тренчин, Левоча, Трнава.

Учасники конференції відвідали військові цвинтарі, на яких поховані вояки австро-угорської та російської армій, що загинули у боях Першої світової війни на території північно-східної Словаччини, зокрема на найбільшому військовому цвинтарі у Нижній Полянці (тут поховано 8662 загиблих воїнів), у Бехерові (народна культурна пам’ятка Словацької республіки), у Зборові, Меджилаборцях, Стакчині та інших місцях.

 

Василь Ільницький, Інформаційно-видавничий центр

• Наука