Новини

05.02.2020
786

Добро починається з тебе, або Волонтерство як життєва позиція

Добро починається з тебе, або Волонтерство як життєва позиція

Уже більше року волонтаріат альма-матер об’єднує викладачів, студентів, аспірантів, співробітників та випускників для того, аби змінити життя людей на краще. Він дозволяє здобути новий досвід, реалізувати мрії чи просто спробувати себе у сфері благодійності. Головне — мати бажання допомогти комусь, бути корисним та зацікавленим. Про створення й роботу волонтаріату розповіла «Погляду» директорка Ресурсного центру зі сталого розвитку УжНУ, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ганна Мелеганич. 

— Коли було створено Волонтаріат УжНУ?

— 5 грудня 2018 року, адже саме цього дня у світі святкують Міжнародний день волонтера.  

— Як виникла ініціатива волонтаріату? 

— Ідея зародилася в багатьох людей водночас, але ніхто не бачив, як її краще втілити. Упродовж декількох останніх років, спілкуючись із викладачами й студентами, я теж розуміла: потрібно створити щось подібне до профспілки чи, скажімо, студентської ради. Також було прагнення об’єднати студентів і викладачів на рівноправних засадах для особливої благородної мети. Чіткіше я усвідомила, як би воно могло виглядати, коли побувала на стажуванні у Варшавському університеті. Побачила: дійсно є така структура — волонтаріат. Згодом колеги повернулися зі Сполучених Штатів і розповіли: там у вишах для здобувачів фаху обов’язковою є практика різного профілю та години, передбачені для волонтерської діяльності. У такому євроінтеграційному, західному напрямку й ми забажали працювати. 

— Чому вирішили саме Ви цим займатися?

— Мабуть, тому, що хочу поступу на краще, прагну інновацій у розвитку рідного вишу, а також із метою зробити життя наших студентів цікавішим. Зрештою, аби світ змінити на краще. А ще, будучи керівницею ресурсного центру зі сталого розвитку, пропагую чимало ідей і цінностей, які перегукуються з волонтерською діяльністю. Отож коли постало питання оформлення статусу, то при згаданому центрі активісти й вирішили створити Волонтаріат УжНУ. Хоч за суттю структура є волонтаріатом ресурсного центру. А вже оскільки центр — загальноуніверситетський, то й волонтаріат належить вишу.          

— Що для Вас означає волонтерство?

— Існує чимало різних визначень. Для мене це — змога використовувати вільний час із користю для когось. Або ж навіть якщо немає вільного часу, то шукати інші можливості допомагати тим, хто цього потребує. Головне, щоб із чистими й щирими намірами робити добрі справи.

— Кому допомагає Волонтаріат УжНУ?

— Коли ми створювалися, то визначили кілька напрямків роботи. І що приємно: уже за перший рік діяльності фактично кожного з цих напрямків певною мірою торкнулися. Насамперед, ідеться про допомогу інтернатним закладам. Притому не просто їдемо раз у році, щоб завезти цукерки чи інші подарунки. Зрештою, ми не благодійна організація. У нас немає своїх коштів. Взаємодію вирішили побудувати так, аби діти самотужки побачили перспективи. До прикладу, запросили їх до себе. Спілкувалися з такими школярами й зрозуміли: багато хто незалежно від успіхів у навчанні навіть не думає себе бачити кимось, на певних посадах, з освітою. Коли запитуємо дітей другого, третього класів, то вони ще мріють стати лікарями, учителями, пожежниками, а коли спілкуємося із семи-, восьмикласниками, то в них світ професій обмежується фахівцями з крою одягу чи електриками. У зв’язку із цим ми вирішили розповісти учням більше, щоб вони мали ширший спектр для вибору майбутнього фаху. Також налагодили співпрацю із центром соціальних допомог в Ужгороді. Там уже декілька разів нам передавали контакти людей у місті, здебільшого одиноких матерів, котрі не отримують допомоги від держави або не мають пільг, але потребують цього. В індивідуальному порядку наші волонтери закуповують пакети з продуктами, відвідують цих жінок. Або ж відвідали людей похилого віку в будинку престарілих в Ужгороді, а зі студентським простором Aura Аcademica долучилися до заходу «Чужих бабусь не буває». До речі, чимало добрих справ робимо спільно, допомагаючи одне одному. Так само на часі — напрямок, пов’язаний з екоакціями. Оскільки волонтаріат створений при ресурсному центрі, а останній уболіває за зміну екологічної свідомості, то декілька разів упродовж  2019 року долучалися до прибирання територій міста, щоб зробити його чистішим. Прагнемо поширити практику сортування сміття серед студентства. 

— Які труднощі виникають у діяльності?

— Одна з найбільших — проблема комунікації. Коли створювалися, то відійшли від ідеї примушування або заохочення долучатися до нас. Тобто поставили собі за мету виявити в університеті тих, кому насамперед це цікаво. І на щастя, уже на початку таких виявилося понад вісімдесят. Нині зголосилося заповнити анкети більше сотні осіб. Утім, проблема комунікації таки є. В ідеалі прагнули (однак іще до кінця мети не досягнули) на кожному факультеті мати свого координатора волонтаріату серед викладачів та студентів.

— Як фінансово даєте собі раду?

— Фінансування немає. Уся робота — на добровільних засадах, безкоштовно. Спонсорів залучали, та в невеликій кількості. Про великих донорів говорити поки не доводиться. Хоч бували випадки, коли, приміром, збирали кошти на матраци до свалявського Будинку дитини, і окремі люди дали більше тисячі гривень. Іноді варто про це говорити, але й читаємо закиди в Інтернеті, що не потрібно на благодійництві піаритися. Ми ж не розглядаємо такий інформаційний підхід як піар, а просто як приклад для наслідування. І не показуємо себе, які ми волонтери, а просто хочемо в наших рядах бачити більше однодумців. Лише тому намагаємося розповідати про нашу діяльність. До речі, улітку Закарпатська молодіжна рада проводила опитування в різних номінаціях. Ми перемогли як краща ініціатива року. Незважаючи на те, що нас небагато й ми не так давно створені, утім, повідомлення десь з’являються, то й про нас знають.       

— Що було найцікавішим під час організації волонтаріату?

— Для мене — знаходити однодумців, тих викладачів та студентів, які телефонували з бажанням долучитися. Важливо, щоб людина не просто приєднувалася, а й десь брала на себе відповідальність, ініціативу. У нас немає ніякого підпорядкування. Цінуємо кожного. Можна прийти з власною ідеєю, а ми вже допоможемо її реалізувати.   

— Що потрібно, аби долучитися до волонтерів?

— Потрібно написати на офіційну сторінку волонтаріату у фейсбуці. А ще краще — зайти на офіційний сайт УжНУ й знайти рубрику «Волонтаріат». Там є необхідна інформація, контакти координаторів на факультетах, онлайнформа для заповнення. Далі ми цю людину додаємо до різних груп, і вона стає пасивним слухачем, іноді подає ідеї. Або ж може бути той, хто одразу долучається до нашої спільноти, пропонує ініціативу, і ми останню підтримуємо. Можливі різні варіанти співпраці. Головне, щоб про неї знали, прагнули долучитися до цікавої й корисної справи. Нам потрібні люди, котрі хочуть і можуть це робити, незалежно від віку чи статусу. Усе з доброї волі кожного. Скажімо, до Дня святого Миколая ми виходили на площу Театральну в Ужгороді. Наші волонтери підготували різні смаколики, а за виручені кошти вже легше було купити приємні речі іншим, кому це потрібніше.   

— Які плани на майбутнє щодо вдосконалення роботи волонтаріату?

— На річницю волонтаріат з активістами обговорювали плани на 2020 рік. Кардинально нічого змінювати не будемо. Далі розвиватимемо комунікацію з різними підрозділами й ті напрямки роботи, які розпочали. Хочемо, щоб волонтерів ставало більше й нам легше доводилося контактувати між собою. А ще хочемо (і вже трішки це вдалося в 2019-ому) долучати викладачів, студентів УжНУ до міжнародного руху. Скажімо, два представники з хімічного факультету саме завдяки нам узяли участь в одному проєкті — тиждень у Польщі співпрацювали з іншими волонтерами, пропонували для втілення екологічні задуми. Є чимало можливостей волонтерства за кордоном. Здебільшого притому оплачують житло й харчування. Отож водночас є чудова можливість пожити в певній країні, попрацювати, удосконалити мовні навики. Таку інформацію постійно надаємо колегам. І сподіваюся, що в наступні роки матимемо більше охочих співпрацювати. Проблема, із якою стикається наша молодь, — незнання мови. Хочу, щоб студенти звертали увагу на «міжнародні» пропозиції. А ми намагатимемося більше юнаків і дівчат долучити до волонтерського руху за кордоном.     

Вікторія ГРЕБА, 

студентка відділення 

журналістики.

 

Категорії: