Когнітивні порушення в осіб похилого віку
Когнітивні функції (від англ. cognition – пізнання) – це не просто «кількість та якість розуму», оскільки включають такі сфери пізнавальної діяльності, як пам’ять, увага, гнозис (здатність розрізняти предмети за чуттєвим сприйняттям), мова, праксис (здатність набувати, зберігати та використовувати різноманітні рухові навички) й інтелект.
За статистикою, когнітивні порушення є настільки поширеними, що торкаються усіх верств населення незалежно від соціального статусу та роду діяльності. Водночас у світі б’ють на сполох через постаріння населення, що є однією з домінуючих тенденцій ХХІ ст. Тягар різноманітних вікових змін важко переоцінити, зараз у світі налічується близько 50 млн осіб із деменцією, дві третини з яких проживають у країнах із низьким та середнім рівнем доходу.
Когнітивні розлади можуть бути класифіковані за етіологічними факторами, клінічним перебігом, характером нейропсихологічних порушень та ступенем виразності. Розрізняють первинні когнітивні порушення, зумовлені первинним нейродегенеративним процесом, як-от хвороба Альцгеймера, Паркінсона, деменція тощо. Погіршення когнітивних функцій, пов’язаних із віком, також може розглядатися як тип первинного когнітивного дефіциту, оскільки є наслідком нейродегенеративних вікових змін у мозку. Під нейродегенерацією мається на увазі процес прогресивної втрати структури і функції нейронів, включно з їхньою загибеллю. Натомість у розвитку вторинних когнітивних порушень основне значення надають іншим етіологічним факторам (наприклад, судинним, метаболічним, токсичним, травматичним тощо).
Також у сучасній класифікації передбачені легкі, помірні та тяжкі когнітивні порушення.
Легкі когнітивні порушення являють собою динамічне незначне погіршення окремих когнітивних функцій (пам’яті, уваги, мислення), що не призводять до побутової, соціальної дезадаптації та не впливають значним чином на професійну діяльність.
Помірний когнітивний дефіцит є чітким клінічним синдромом і підтверджується, окрім скарг пацієнта та його родичів на зниження пам’яті й розумової працездатності від вихідного рівня, даними нейропсихологічного тестування. Він може призводити до порушень складних видів побутової та професійної діяльності.
Найтяжчі розлади когнітивних функцій називають деменцією. Вона являє собою синдром (сукупність синдромів), характерний для низки захворювань, найпоширенішими серед яких є хвороба Альцгеймера, судинна деменція, а також деменція з тільцями Леві та при хворобі Паркінсона.
Деменція зазвичай має хронічний прогресуючий характер і супроводжується множинними (не менш ніж двома) порушеннями вищих кіркових функцій (як-от мнестичний дефіцит, апраксія, афазія, агнозія, зниження здатності до синтезу, абстрагування, дії), що призводить до значних ускладнень у соціальній і професійній адаптації, а також можливості до самообслуговування. У разі деменції когнітивна дисфункція повинна спостерігатися упродовж ≥6 місяців і визначатися на тлі ясної свідомості (Одинак, Литвиненко, 2020). Порушення пам’яті, когнітивний дефіцит та деменція поступово знижують потенціал соціального, особистого та, кінець кінцем, біологічного життя.
До вікового погіршення когніції призводять певні медичні стани, серед яких:
- підвищення вмісту гомоцистеїну;
- артеріальна гіпертензія;
- серцево-судинні захворювання;
- порушення толерантності до глюкози;
- цукровий діабет 2 типу;
- ожиріння.
Також це можуть бути особливості способу життя: дегідратація, хронічна алкогольна залежність, високий рівень стресу та підвищені рівні кортизолу, відсутність сніданків, раціон із високим вмістом жирів, дефіцит вітамінів та мінералів тощо. Вочевидь певною мірою людина може контролювати деякі клінічні стани (наприклад, артеріальний тиск) і впливати на фактори способу життя.
На жаль, специфічної рекомендованої терапії вікових когнітивних змін із затвердженими відповідними показаннями до застосування немає. Досліджуються численні нові лікарські засоби, які знаходяться на різних стадіях клінічних випробувань. Залежно від виразності симптомів та їх впливу на життя пацієнта, можуть бути застосовані засоби симптоматичної терапії. У лікуванні важливу роль займають немедикаментозні методи, зокрема когнітивна реабілітація.
Проте можна багато чого зробити для підтримки і поліпшення життя людей з деменцією, тих, хто здійснює догляд за ними, і їх сімей. Основними цілями медичної допомоги щодо деменції є наступні:
- раннє діагностування для забезпечення раннього і оптимального ведення;
- оптимізація фізичного здоров'я, когнітивних здібностей, активності і благополуччя;
- виявлення та лікування супутньої фізичної хвороби;
- виявлення і лікування поведінкових і психологічних симптомів;
- надання інформації та довгострокової підтримки для тих, хто здійснює догляд.
Як профілактику рекомендовано модифікацію способу життя та залучення до різних видів активності, наприклад, головоломок, читання, настільних ігор, вправ, що поліпшують серцево-судинне здоров’я, садівництва, танців, подорожей, культурних заходів, спілкування із друзями та родиною тощо.
Дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ та МОЗ України щодо запобігання поширенню COVID-19, бережіть себе та своїх близьких!
Щоб дізнаватися про наші новини першими, слідкуйте за нашим сайтом та підписуйтеся на нас у соціальних мережах
_thumb_wide.jpg)
