Що таке синдром хронічної втоми?
Синдром хронічної втоми (СХВ), також відомий як міалгічний енцефаломієліт, є складним мультисистемним захворюванням, яке зазвичай характеризується сильною втомою, когнітивною дисфункцією, проблемами зі сном, вегетативною дисфункцією та нездужанням після фізичного навантаження, що може серйозно погіршити здатність пацієнтів вести повсякденну діяльність. Тому рання діагностика та швидке лікування мають вирішальне значення для запобігання високої захворюваності та її значного впливу на якість життя.
СХВ проявляється не лише втомою, але й когнітивною дисфункцією та порушенням рутинного функціонування, яке зберігається протягом 6-ти місяців або більше. Етіологія синдрому хронічної втоми є суперечливою, складною та не до кінця вивченою. Існує багато теорій щодо участі інфекцій, імунної системи та генетики в цій складній взаємодії.
Характерним симптомом синдрому хронічної втоми є втома після фізичного навантаження, пов’язана з численними неврологічними, серцево-судинними, респіраторними та шлунково-кишковими захворюваннями. Втома, яку описують пацієнти, посилюється при фізичному навантаженні, не знімається під час відпочинку, і медичну причину знайти неможливо. Пацієнти часто стверджують, що вони мали високий рівень фізичної підготовки до появи патології, описують початок втоми досить раптово, як правило, пов’язане з вірусним захворюванням. Вони також описують нездужання після фізичних навантажень, коли регулярна активність супроводжується симптомами посилення дискомфорту та втоми із затримкою відновлення, яке зазвичай займає більше одного дня. Пацієнти також скаржаться на нові хронічні головні болі з різними тижневими коливаннями. Біль у м’язах частіше спостерігається у дітей, а також може бути ознакою супутньої фіброміалгії.
Пацієнти також можуть повідомляти про болі в суглобах, аутоімунні ревматологічні захворювання. Часто відмічаються порушення сну та відсутність свіжості наступного ранку, що призводить до денної гіперсонливості та нічного безсоння. Також є скарги на зниження когнітивних функцій із уповільненою швидкістю розумової обробки, погані здібності до навчання, погіршення обробки нової інформації, погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги та погану здатність виконувати багато завдань одночасно. Крім того, у цих пацієнтів також можуть бути вегетативні прояви, включаючи нудоту, блювоту, сильна нічна пітливість, запаморочення та непереносимість алкоголю. У пацієнтів також можуть виявлятися симптоми неконтрольованої тривоги, панічні атаки та порушення соціального функціонування. Більшість із цих пацієнтів мають зниження працездатності.
Синдром хронічної втоми (СХВ) — діагноз, який встановлюють під час клінічного обстеження після виключення інших можливих причин. Діагностика синдрому хронічної втоми вимагає наявності наступних трьох симптомів протягом більше шести місяців, а також інтенсивність симптомів повинна бути помірною або сильною протягом принаймні 50% часу. Три основні симптоми включають:
- · Втома - помітне зниження або погіршення здатності пацієнта займатися діяльністю, яка б йому подобалася до початку хвороби. Це порушення триває більше шести місяців і пов’язане з новою появою сильної втоми, не пов’язаної з фізичним навантаженням і не полегшується під час відпочинку.
- · Нездужання після фізичного навантаження - пацієнти відчувають погіршення симптомів і функції після впливу фізичних або когнітивних стресорів, які вони раніше добре переносили.
- · Неосвіжаючий сон - хворі відчувають втому після нічного сну.
Виконання критерію для постановки діагнозу вимагає трьох вищевказаних симптомів плюс один із додаткових симптомів, наведених нижче.
- · Когнітивні порушення - проблеми з мисленням або виконавчими функціями, що погіршуються через навантаження, зусилля, стрес або нестачу часу.
- · Ортостатична непереносимість - погіршення симптомів після прийняття та збереження вертикальної пози.
Основне лікування на цьому етапі
Вважають, що ефективної монотерапії синдрому хронічної втоми не існує – терапія повинна бути комплексною і суворо індивідуалізованою. Однією з важливих умов лікування є також дотримання правильного режиму і постійний контакт хворого з лікарем. З медикаментів добре зарекомендували себе малі дози психотропних засобів: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інші. Призначають також вітаміни, деякі мікроелементи. Описано помітний клінічний ефект при використанні есенціальних жирних кислот, обговорюють можливість застосування ацетилкарнітину. Вивчають ефективність імунотропної терапії (введення імуноглобулінів, стимуляторів імунітету тощо), антимікробного і антивірусного лікування. У хворих із синдромом хронічної втоми спостерігають виражену імунну дисфункцію клітинних та гуморальних ланок імунітету і в системі інтерферону, що вимагає відповідної корекції і тривалої імунореабілітації. Ряд авторів також рекомендує проводити корекцію стану імунної системи.
Підтримувальне лікування
Застосовують симптоматичну терапію: нестероїдні протизапальні препарати, знеболювальні засоби, Н2-блокатори тощо. Істотну допомогу надають методи психологічної, а також функціональної реабілітації, у тому числі: фізіотерапевтичні методи, голкорефлексотерапія, лікувальна фізкультура тощо. Певні надії покладають на використання поліпептидних ноотропних препаратів, оскільки вони ефективно відновлюють порушений метаболізм та інтегративні функції мозку. Хворі часто стикаються з нерозумінням з боку лікарів, колег, родичів. Неправильне лікування призводить до погіршення стану.
Більше інформації за посиланням https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK557676/
_thumb_wide.jpg)
