Хантавірусна інфекція в Україні: актуальність для системи громадського здоров’я
Останнім часом увагу світу привернув спалах хантавірусної інфекції на круїзному лайнері в Південній Америці. Проте хантавіруси є актуальними і для України, зокрема для західних регіонів та Закарпаття, де існують природні осередки циркуляції вірусу.
В Україні циркулюють переважно європейські види хантавірусів:
Puumala virus, Dobrava-Belgrade virus. Їх резервуаром є дикі гризуни – полівки та лісові миші.
Інфікування людини найчастіше відбувається аерогенним шляхом – при вдиханні пилу, контамінованого виділеннями гризунів, під час господарських робіт у підвалах, коморах, складських приміщеннях, під час роботи із сіном, зерном чи дровами.
На відміну від Andes virus у Південній Америці, європейські види хантавірусів практично не передаються від людини до людини, однак це не зменшує їх значення для епідеміологічного нагляду.
Хантавірусна інфекція в Україні часто має схожі прояви з лептоспірозом:
- гарячка,
- виражений інтоксикаційний синдром,
- міалгії,
- біль у попереку,
- тромбоцитопенія,
- геморагічні прояви,
- гостре ураження нирок.
У зв’язку з цим хантавірусна інфекція може залишатись недіагностованою або «маскуватись» під лептоспіроз, інші гарячкові інфекції.
Для Закарпаття питання хантавірусних інфекцій особливо актуальне через природні лісові екосистеми, високу чисельність гризунів, вологий клімат, транскордонне розташування регіону, а також активний контакт населення з природними осередками.
З позиції громадського здоров’я та університетської науки хантавірусні інфекції заслуговують більшої уваги з кількох причин:
- можливе недовиявлення випадків;
- недостатня настороженість лікарів щодо природно-осередкових інфекцій;
- обмежена лабораторна доступність специфічної діагностики;
- зміни клімату та екосистем, які можуть впливати на популяції гризунів;
- необхідність міжсекторального підходу «Єдине здоров’я» (One Health), що поєднує медицину, ветеринарію, екологію та епідеміологію.
Для наукової спільноти перспективними напрямами діяльності є:
- сероепідеміологічні дослідження серед населення груп ризику;
- моніторинг інфікованості гризунів у природних осередках;
- молекулярно-генетична характеристика циркулюючих штамів;
- оцінка впливу кліматичних факторів на поширення інфекції;
- удосконалення алгоритмів диференційної діагностики гарячкових захворювань.
Серед профілактичних заходів залишаються ключовими:
- контроль чисельності гризунів;
- використання засобів індивідуального захисту при прибиранні запилених приміщень, господарських роботах;
- підвищення обізнаності населення та медичних працівників.
Хантавірусна інфекція – це не лише проблема інфекційної патології, а й важливий виклик для системи громадського здоров’я, епідеміологічного нагляду та міждисциплінарних наукових досліджень.
_thumb_wide.jpeg)
