Археологічному музею УжНУ цьогоріч виповнилося 20 років
Археологічний музей ім. професора Е.Балагурі Ужгородського національного університету нещодавно відсвяткував своє 20-ти річчя. З цієї нагоди хочемо розповісти вам про історію його заснування та сьогоднішню діяльність.
Історія виникнення сягає 70-х років ХХ ст., коли в області розпочинаються широкомасштабні археологічні дослідження. Професор Едуард Балагурі очолював ці роботи і заслужено вважається засновником археологічної школи УжНУ. Музей створений на основі археологічної лабораторії, яка функціонувала при історичному факультеті УжДУ і входила до системи Науково-дослідного сектору. У ході виконання держбюджетних тем і державних договорів (в першу чергу по меліорації) наукова група, яку очолювали Е. Балагурі та В. Котигорошко, із залученням студентів історичного факультету відкрила сотні археологічних пам’яток різних хронологічних періодів, а в фондах лабораторії (у подальшому НДІ Карпатознавства) була накопичена значна колекція знахідок матеріальної культури, які датуються від палеоліту до пізнього середньовіччя. У зв’язку з цим і назріла потреба у належному представленні наявних артефактів.
Отже, відповідно до рішення керівництва університету, 9 березня 2004 року було створено Археологічний музей ім. Е.Балагурі УжНУ. Про історію його заснування нам розповіли науковці Йосип Кобаль та Ігор Прохненко, а про сьогоднішню діяльність та складову сучасного музею дізнаємося від його завідувача Володимира Мойжеса.
- Пане Йосипе, розкажіть нам, як заснувався музей?
Й.Кобаль: У жовтні 2003 року управління культури Закарпатської ОДА ініціювало перевірку археологічної лабораторії УжДУ. Перевірка виявила порушення законодавства щодо збереження археологічних знахідок. Щоб усунути недоліки керівництво вишу вирішило передати археологічну колекцію УжДУ до Закарпатського краєзнавчого музею, як цього й вимагало законодавство. Ректор університету Володимир Сливка направив з цього приводу лист дирекції музею, котра, у свою чергу, доручила мені, як завідувачу відділу археології, долучитися до цієї справи. У кабінеті тодішнього проректора УжДУ Петюлича відбулася спільна нарада. На ній були присутні ректор В.Сливка, директор Інституту Карпатознавства М. Вегеш, археологи університету Е. Балагурі, В. Котигорошко і я. Ректор хотів якнайшвидшого вирішення питання. Я запропонував не передавати археологічну колекцію у музей, а створити на її базі власний університетський. Ідею прийняли, а ректор запропонував прийняти мене тимчасово на роботу, щоб я допоміг методично (документація, зразки документів і т.д.) реалізувати ідею. Технічну роботу проводили працівники університету. 9 березня 2004 року наказом ректора В. Сливки був заснований Археологічний музей, який пізніше отримав ім’я професора Е.А. Балагурі.
- Яким був подальший розвиток подій?
І.Прохненко: З постановкою питання про статус здобутих артефактів була проведена нарада, на якій ухвалили рішення створити при університеті Археологічний музей на баланс якого перейшли всі накопичені матеріали. Зважаючи на важке становище з аудиторним фондом і відсутністю вільних приміщень було затверджено Паспорт музею, але сам він номінально залишився в археологічній лабораторії університету. Директором на громадських засадах був призначений я.
Для вирішення основного питання про виділення гідних приміщень для виставочних зал В. Котигорошко та я запропонували декілька варіантів. Проте своє втілення вони отримали вже тоді, коли історичний факультет перемістили до цієї будівлі на місце економічного факультету.
Зважаючи на важливість формування реальних експозицій було здійснено ряд заходів. Виділені штатні одиниці директора і лектора-екскурсовода як для Археологічного музею, так і для Музею історії університету. Директором першого став В. Мойжес, який створив концепцію формування виставкового простору і разом з деканом В. Феничем успішно втілив задумки в життя. У важкій роботі організації підрозділу активну участь взяла М. Жиленко, яка продовжує плідно щоденно працювати лектором-екскурсоводом, виконуючи значно більший обсяг необхідних завдань, ніж номінально передбачено посадовою інструкцією.
У результаті Ужгородський національний університет отримав один з кращих Археологічних музеїв серед вищих навчальних закладів країни, відмінний екскурсійний простір, навчальне середовище і комфортабельні приміщення для проведення представницьких заходів (конференції, семінари, захисти). На певний час після початку широкомасштабного вторгнення в Україну московитів приміщення музею паралельно використовувались як частина Волонтерського центру університету. Кількість прийнятих міжнародних і високопоставлених вітчизняних делегацій, відвідувачів і проведених заходів дозволяють на даний момент впевнено вважати Археологічний музей ім. Е. Балагурі родзинкою Ужгородського національного університету.
- Як зараз функціонує музей?
В.Мойжес: Установа широко використовується у житті не тільки університету, а й поза межами вищого навчального закладу. Зокрема, функціонування нашого навчально-експозиційного залу, який активно експлуатується в освітньому процесі студентів, особливо тих курсів, дисципліни яких пов’язані з давньою історією нашого краю та й загалом Європи (Центрально-Східної), у першу чергу спеціальність «Історія та археологія». Здобувачі мають можливість наочно вивчати матеріал, оскільки в залі розміщені всі артефакти та представлені всі епохи. Освітяни відвідують пари, лекції та археологічні й камеральні практики.
Звичайно ми також залученні до просвітницької діяльності. Майже щодня у музеї проходять екскурсії, які відвідує переважно учнівська молодь з усієї області для ознайомлюються з історичною спадщиною Закарпаття. З початком повномасштабного вторгнення до нас навідуються і внутрішньопереміщені особи. У співпраці з волонтаріатом УжНУ організовувалися ознайомчі лекції з історії та культури нашого краю, які всі охочі мали змогу відвідати. Також на певний час приміщення музею паралельно використовувались як частина Волонтерського центру університету. Якщо взяти щорічну статистику для порівняння, то з кожним роком кількість відвідувачів дедалі збільшується і, напевно, сьогодні вже ми можемо говорити не про сотні гостей, а про тисячі. Мова йде не тільки про Закарпаття та Україну, але й освітян та колег з Угорщини, Польщі, Словаччини й Румунії, оскільки археологічний матеріал музею загалом представляє історико-географічний регіон – Верхнє Потисся.
- Як часто та яким чином установа поповнюється новими експонатами?
В.Мойжес: Зараз наш музей поповнюється за рахунок випадкових знахідок - те, що люди знаходять, передають нам. Наприклад, середньовічний меч - унікальна знахідка та один з ключових експонатів був виявлений у селі Богдан Рахівського району, він датується XIII поч. XIV століття. Також нещодавно був переданий скарб епохи пізньої бронзи, знайдений біля села Вари Берегівського району. Об’єкт відшукали під час земних робіт, після передачі матеріалів ми детально опрацьовуємо їх.
Напевно 99.9% наявних артефактів знайдені експедицією УжНУ в період 70-х років і до початку 2000-х. Це дало можливість сформувати експозицію, що налічує близько 1000 експонатів починаючи, з доби палеоліту до XVII – поч. XVIII століття. В експозиційному залі 7 блоків, які хронологічно розміщені за годинниковою стрілкою. Представлені матеріали епох кам’яного віку, міді та бронзи, гальштату (раннього заліза) і латенської культури. Домінуюча частина експонатів (майже третина) – матеріали дакійської культури.
В арсеналі присутня пам’ятка Європейської значимості – дакійський комплекс Мала Копаня Берегівського району Закарпаття, яка містить у собі городище, могильник і сакральний центр. Площа об’єкта сягає 5 гектарів, проте у зв’язку з останніми подіями - covid-19 та повномасштабне вторгнення - дослідження не проводяться упродовж кількох років, але з нашою перемогою, сподіваюся, ми туди повернемося, оскільки це потребує детальнішого вивчення.
Наступні експонати складають збірку «Закарпаття в пізньоримський час (II–IV ст. н.е.)». Експозиція складається з матеріалів найбільш знакових пам'яток краю відповідного періоду. Зокрема, об’єкт могильних носіїв культури карпатських курганів біля с.Іза (Хустський район),репрезентований ліпними та кружальними посудинами та деталями одягу. Ця пам’ятка дає найповнішу інформацію про тогочасний місцевий поховальний обряд.
Окремо розташований матеріал, що засвідчує проникнення у кінці ІІ ст. н.е. германських племен – представників пшеворської культури. Це зразки характерного ліпного посуду та елементи озброєння. Для демонстрації представлена колекція кружальної кераміки пізньоримського часу, яка містить у собі тисячі фрагментів сіроглиняного посуду та десятки цілих артефактів, експозиція оздоблена властивим того часу штампованим орнаментом.
Блок «Старожитності Закарпаття V–XII ст. н.е.».утворюють експонати, серед яких кераміка та деякі знаряддя праці, знайдені під час досліджень поселень VIII–IX століть. В окремому розділі представлені матеріали інгумаційного могильника X століття, знайдені біля с. Чома, такі як деталі кінської упряжі, зброя, прикраси, елементи одягу та побутові предмети. Колекцію завершує збірка артефактів, виявлених під час розкопок середньовічних городищ(Мала Копаня, Солотвино).
Остання група знахідок – вітрина, присвячена замкам Закарпаття, оскільки археологи Ужгородського університету з 2007 року почали планово досліджувати ці об’єкти. Коли ми знаходимо артефакти, то можемо змалювати картину тогочасного побуту, життя людей в замках тощо. Паралельно також почали досліджувати середньовічні церкви Закарпаття, систематично приблизно з 2015-16 року. Ці об’єкти доповнюють наявний матеріал та розкривають моменти, які пов’язані з релігійними упередженнями та віруванням тогочасних людей.
- Які перспективи для подальшого розвитку?
В.Мойжес: Археологічний музей УжНУ ім. Е. Балагурі функціонує у різних напрямках. Студенти університету беруть активну участь у діяльності установи під керівництвом науковців і викладачів, засвоюючи набуті навички на практиці. Експозиційна частина музею охоплює всі археологічні періоди та сформована на матеріалах ключових пам’яток області, де, власне, археологічна експедиція Ужгородського університету проводила дослідження. Частина експозицій – вже опублікована та введена в науковий обіг.
Час від часу зазначенні блоки поповнюються новими знахідками. При необхідності вони реставруються та консервуються, а також науково опрацьовуються. Історична спадщина нашого краю приваблює відвідувачів і археологів з різних регіонів країни та закордону, дослідники використовують матеріали у своїх наукових пошуках. Таким чином, Археологічний музей Ужгородського національного університету успішно виконує свою місію, працює на належному рівні і має перспективи для подальшого зростання.
Валерія Мельник, Інформаційно-видавничий центр
