Юридичний факультет УжНУ у переддень свого професійного свята
Традиційно в Україні 8 жовтня відзначають День юриста. Це свято для тих, хто обрав собі складну, але вкрай важливу місію – стояти на сторожі Закону та громадянських прав суспільства. Звісно, що цей день є особливим для викладачів, працівників та студентів юридичного факультету Ужгородського національного університету. Про сьогодення факультету - розмова з його деканом, доктором юридичних наук, професором Ярославом Лазуром.
- Які новації в організації навчального процесу впроваджено останнім часом?
- Думаю варто почати з того, що в розрізі тих викликів, з якими стикається вся держава та система освіти, певною мірою, на жаль, і наша область, ми повинні дотримуватися всіх правил безпеки, оскільки життя і здоров'я наших працівників та студентів на першому місці. Ми враховуємо тривоги, постійно нагадуємо про те, що це важливі речі. Форма навчання, переважно, аудиторна. Проте є певні категорії груп, де не можемо цього реалізувати через вимоги часу, тому впровадили змішаний режим. Викладачі та студенти в яких є можливість відвідувати очні заняття, навчаюся в аудиторії. Паралельно з цим ведеться трансляція, щоб здійснювати дистанційну комунікацію. Однак такі випадки радше виключення, ніж правило. У цілому намагаємося забезпечити офлайн формат. Останні років 10 працюємо у дві зміни, у зв'язку, насамперед, з тим, що не вистачає аудиторного фонду, оскільки кількість студентів в останні роки, навіть до гарячої фази війни, значно збільшилася.
- Які особливості навчання юристів?
Ми є так званою регульованою професією, тому для нас уже став звичним особливо важливий фундаментальний зміст освітніх програм і навчального процесу. Вже на цьому етапі закладаються високі стандарти, оскільки фах є надзвичайно соціально відповідальним і ризики неякісної освіти дуже дорого потім коштують суспільству та державі, що, на жаль, можемо чи не щодня спостерігати в інформаційному просторі. Це, відповідно, тягне за собою певні організаційні та змістовні особливості. По-перше – підвищено вимоги до вступників, тобто мінімальна кількість балів, яка дозволяє взагалі подати документи до вступу на будь-який рівень, чи то бакалавр, чи магістр. По-друге, значна увага приділяється формуванню практичних навичок через виробничу практику та «кейсовий підхід», тобто студенти виконують ситуативні завдання на практиці.
Вимоги до вступу в аспірантуру передбачають незалежне оцінювання компетенцій, а випускники складають єдиний державний кваліфікаційний іспит. Вже згадані етапи підвищують вимоги до знань та навичок студентів на всіх рівнях навчання. Ці аспекти цілком обґрунтовані, оскільки, щоб отримати доступ до професії юриста й виконувати важливу суспільну роль, незалежно від того, чи це юрисконсульт, працівник правоохоронних органів, суддя, нотаріус або адвокат, кожен повинен усвідомлювати величезну відповідальність за свою роботу.
- У чому полягає внесок юрфаку в правову галузь суспільства?
Важко говорити про внесок лише юридичного факультету, адже це робота всього університету. Виші відіграють дедалі більшу роль у суспільстві, тому що поєднують його потреби. У сучасному світі вони дуже вибагливі щодо кадрового забезпечення. Розвиток функціонування суспільства неможливий без висококомпетентних фахівців у будь-яких сферах, зокрема і юриспруденції. З одного боку потрібно працювати над інноваціями, над прогнозуванням, над найбільш сучасними знаннями, які дозволять бути успішними у майбутньому. З іншого боку ми переймаємо естафету у середньої освіти й повинні якісно підготувати фахівця. Тобто, я б сказав, що у нашій освітній діяльності напевне найважливіша функція – формування компетентного професіонала з актуальними, сучасними й ефективними знаннями та навичками. Тому не меншим пріоритетом ніж освітня діяльність у нас постає практика, причому намагаємося, щоб наша наукова робота мала практичні результати.
- Якими якостями сьогодні повинен володіти успішний юрист?
Для юриста людські якості особливо важливі, бо саме на них фундаментально ґрунтується все інше: відповідальність за свої знання, педантичність у професії, основне відчуття справедливості, розуміння що таке добро та зло. Також важливо бути гнучким і мобільним у своєму фахові щодо опанування нових знань. Людина має бути динамічною і вміти вчитися. Для цього необхідно закласти методологічну основу у вигляді навичок і базових знань, що є одночасно однією з найскладніших і найважливіших задач в освітньому процесі. Успіх особи залежить від її навчання протягом усього життя.
Також виокремив би в умовах сьогодення так звану постдипломну освіту та підвищення кваліфікації, які ми традиційно пропонуємо не тільки нашим випускникам, а й усім охочим. Долучаємося до різних форматів, чи то через семінари, конференції, чи це через вільні довгострокові програми підвищення кваліфікації й т.д.
Ще важливо бути відкритим до всього нового, що ми теж намагаємося відтворити у навчальному процесі. Зокрема, на факультеті дуже багато факультативів, запрошуємо гостьових професорів, професійно це називається неформальна освіта. У нас є такий досвід, як театральний гурток на першому курсі, де, до прикладу, практикується ораторське мистецтво, що вдосконалює, як каже молодь, soft-skills. Також долучаємо психологів, які формують відповідні особистісні якості та мотиваційні. Ще залучаємо до навчального процесу іноземців, які діляться своїми знаннями і напрацюваннями. Це не просто формальний обмін досвідом, а можливість встигати за найбільш сучасними тенденціями в юридичному світі й науці.
Щоб бути успішним юристом потрібно бути відкритим до нових знань і навчатися, а все інше це наполегливість та самодисципліна. Як колись мої батьки, а особливо дідусь з бабусею, говорили: «чуда не буває». Отож, якщо людина працює над собою, то це однозначно дасть результат.
Роль освіти важлива у підготовці будь-яких спеціалістів, тож в день нашого професійного свята хочемо привітати усіх правників Закарпаття й України загалом!
Кожен факультет, як навчальний підрозділ університету – це не тільки викладачі й студенти, лекції й семінари, заліки й іспити, конференції та диспути – це ще й комфортні світлі, чисті й теплі аудиторії, зручні столи й крісла, охайні вбиральні, дбайливо доглянута й естетично сформована зовнішня територія. Саме цими далеко не простим завданнями, спільно з керівництвом юридичного факультету, ось уже 31 рік поспіль переймається комендант факультетської будівлі Катерина Бобук - людина котра щодня наводить і тримає лад на юрфаці.
Щодня університет відвідують тисячі студентів. Зазвичай їхній день виглядає так: вони слухають лекцію на парі, на перерві бігають до буфету перекусити і знову повертаються на свої місця. Інколи забувають віднести до смітника паперовий стаканчик від кави, випадково залишають свої речі в авдиторії - і так весь час по колу. Важливо, що кожного наступного дня студенти повертаються в чисті і світлі приміщення, дихають свіжим повітрям і … знаходять забуті речі.
Кожен з цих аспектів перебуває під пильним наглядом людей, які одночасно забезпечують комфорт навчального процесу, витрачаючи на це всі свої сили. Героїня сьогоднішньої нашої розповіді якраз і є такою особою – Катерина Василівна Бобук, завгосп юридичного факультету УжНУ.
Жінка працює майже з часів заснування факультету, а саме з 13 травня 1993 року. Роботи тоді було багато, оскільки освітній заклад відбудовував та реставрував приміщення, тож вона одразу подалася до роботи, яка досі приносить радість. На посаді пані Катерина вже 31 рік – більш ніж солідний термін! Для неї в радість доглядати за приміщенням та його складовими. До того ж, душу гріє дружній колектив. Докладніше про тонкощі праці дізнаємося від самої Катерини Василівни.
- Як сильно змінилася Ваша робота за цей час?
Вступила на посаду завгоспа будівлі юридичного факультету при тодішньому деканові Василю Яремі. Юридичний факультет власне тоді був заснований, тож можна сказати, я бачила майже весь його шлях. Початково у нас було небагато аудиторій, які залишилися після військової кафедри, котра раніше займала цю будівлю. З часом ми розбудовували та ремонтували приміщення. Пригадую, як Василь Іванович латав стелю, а ми з дівчатами носили парти. З того часу студентів стало набагато більше, мені радісно від того, вони добре до нас ставляться, попросимо – допоможуть. Кількість студентів зросла, і це додало нам роботи. Навчання тепер проходить у дві зміни, проте ми встигаємо зробити все вчасно.
- Що входить у Ваші обов’язки?
Роботи багато, проте все встигаємо. З основного - це контролювати, щоб всього було достатньо і все було на своїх місцях, а в разі нестачі чого небуть на господарстві – оперативно клопотати, щоб могли докупити, або полагодити. На мені також організація технічного обслуговування, тобто слідкувати за електрикою, водопостачанням, аби вода текла з кранів, а не з даху, забезпечувати і регулювати комфортне опалення, проводити необхідні поточні ремонти, усувати неполадки.
Сама дуже люблю чистоту, тому для мене важливо, щоб наш факультет завжди залишався охайним і доглянутим. Чистота - це не просто відповідальність прибиральниць, а спільна справа кожного з нас. Якщо я помічаю, що десь щось прибрано не так, як слід, я ніколи не залишаю це без уваги. Навіть якщо це дрібниця - сміття на підлозі чи пляма на столі, то не поцураюся взятися за роботу. Доки прибиральниці готують авдиторії до занять, я чергую, допомагаю студентам та направляю їх куди їм потрібно, видаю ключі від приміщень. Однозначно повинна звітувати про стан нашого факультету адміністрації. Також в мої обов’язки входить вирішення питань, пов'язаних з господарськими потребами. Ми стараємося та намагаємося зробити все для комфорту наших студентів, тому тут чисто та прибрано, час від часу, також провітрюємо приміщення, щоб не застоювалося повітря. У такій праці найголовніше – складеність колективу!
На нашому факультеті є доглянуті дворики, де ми висаджуємо квіти, підстригаємо кущі й поливаємо рослини. Туї, які ростуть біля нас вже понад 10 років, я колись посадила особисто.
- Що Вас надихає продовжувати працювати на цій посаді стільки років?
Любиться це мені! З місцем пов’язано багато спогадів, адже на моїх очах факультет, можна сказати, ріс і примножувався. Мені дуже подобається і я щиро радію, коли щось тут поповнюється, добудовується чи прикрашається. Тут щодня вкладаюся не тільки роботою, але й душею. Пам’ятаю як мені колись сказали: «Кожна пташка знає своє місце і коли їй цвірінькати», от і я так вважаю, що знаходжуся на своєму місці.
Я залишаюся на цій роботі, бо справді її люблю і віддана своїй справі. Для мене важливо бачити, як на факультеті все функціонує чітко і безперебійно, як студенти і викладачі добре почуваються в чистих та впорядкованих приміщеннях. За стільки років роботи у мене вже назбирався великий досвід, тому добре знаю кожен куточок нашого факультету. Відповідальність за всі ці процеси стала частиною мого життя, і я не уявляю себе в іншій сфері. Разом з цим відчуваю, що роблю щось корисне для спільної справи.
Життя будь-якого факультету - це складна і багатогранна система, де кожен учасник відіграє важливу роль та привносить свою частину. Особливо важливо пам’ятати та цінувати внесок та витраченні зусилля кожного та щиро дякувати за його працю. Наша героїня - приклад людини, яка не лише виконує свою роботу, а й знаходить у ній справжнє покликання. Вона живе своєю справою, знаходить радість у дрібницях. Щодня оглядає кожний куточок, аби цей суцільний механізм не давав збою.
Валерія Мельник,
Інформаційно-видавничий центр
