Як приймає вимушених переселенців Природничо-гуманітарний фаховий коледж УжНУ
Ми продовжуємо наш цикл матеріалів про те, як Ужгородський національний університет опікується поселенням вимушених переселенців. Станом на початок квітня в приміщеннях УжНУ проживають більше 1500 людей. В цьому матеріалі ми розповімо, як приймають вимушених переселенців в Природничо-гуманітарному фаховому коледжі УжНУ.
Наразі в приміщеннях коледжу проживають більше 260 вимушених переселенців, з них – більше 60 дітей, є навіть двохмісячні малюки. З перших днів повномасштабної війни коледж розпочав прийом людей з регіонів України, яким загрожувала російська агресія. «Від початку великої війни ми підготували місця для вимушених переселенців. Ми маємо свій штаб, наших студентів, волонтерів, які займаються допомогою, розселенням переселенців. В нас іде цілодобове чергування - це волонтерська допомога, доставка різних продуктів, багато інших речей» - розповідає директор коледжу Володимир Росоха.
Коледжу допомагають університетські волонтери, а також представники ужгородського координаційного центру в «Совиному гнізді». Нещодавно для потреб переселенців в коледжі отримали новий холодильник, мікрохвильову піч, бойлери. Є приміщення для складування харчових продуктів, а також приміщення, де зібрано одяг.
«Найбільше переселенців у нас із Харкова, Києва, та областей, з Донбасу. У перші тижні було багато таких випадків, що люди приїздили на декілька днів і їхали далі. Зараз в нас кількість переселенців більш-менш стабілізувалася. Кожного дня ми відвідуємо наших переселенців, робимо облік. Також ми реєструємо всіх хто заселяється чи виїжджає від нас. В нас є лікар, вона надає медичну допомогу переселенцям» - розповідає голова Студентської ради природничо-гуманітарного фахового коледжу УжНУ Олеся Довбуш.
Загалом більше 10 студентів коледжу допомагають в організації життя переселенців. Святослав Мумряк, навчається на 4 курсі коледжу, його спеціальність програмування. «Я займаюся тим, що кожного дня чергую в денну зміну. Я прийшов на другий день після того, як почали заселяти людей. Ініціатива була моя, я хотів допомогти. В нас заняття йдуть дистанційно, але оскільки я на 4 курсі, то в нас зараз навчання закінчилося і я пишу курсову роботу».
Пані Ірина приїхала до Ужгорода із Бердянська. «Нам живеться тут дуже добре, ми дуже вдячні всім, директорові, дівчатам і хлопцям-волонтерам. Дуже вдячні їм за те, що нас зустріли тут, допомагають усім чим можуть» - розповідає жінка.
Пані Наталія приїхала із своїми дітьми Дімою та Веронікою із Коростеня Житомирської області. «Ми дуже вдячні, за те, що нас тут прихистили, дають все необхідне, тут дуже щирі, добрі люди, чуйні. Слів насправді не вистачає щоб передати вам нашу вдячність. Коли ти приїхав і тобі тяжко і до тебе з душею і з повагою відносяться – це все словами не передати» - розповідає пані Наталія. «Я малюю розмальовки, роблю уроки дистанційно, по інтернету. Нам надсилають зі школи завдання, вправи, руханки скидають. Мій улюблений предмет – інформатика. Я навчаюся в четвертому класі» – розповідає Вероніка.
В приміщенні коледжу також створили дитячу кімнату, підготували укриття на випадок повітряної тривоги. Крім цього, зусиллями коледжу було передано автомобіль для потреб однієї з бригад ЗСУ.
Олексій Шафраньош
Інформаційно-видавничий центр
