Новини

05.02.2018
1689

Володимир СМОЛАНКА: «Ми раді зустріти нових вступників, на яких у стінах нашої альма-матер чекатиме плідне, насичене, цікаве життя!»

Володимир СМОЛАНКА: «Ми раді зустріти нових вступників, на яких у стінах нашої альма-матер чекатиме плідне, насичене, цікаве життя!»

З настанням нового року перед абітурієнтами дедалі більше актуалізується проблема вибору подальшого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти. Читачам «Погляду» пропонуємо розмову з ректором Ужгородського національного університету, професором Володимиром Смоланкою про те, чим саме наша альма-матер може стати  в пригоді вступникам.

 — Володимире Івановичу, спілкування хотілося б розпочати ось із якого запитання. УжНУ традиційно під час вступної кампанії дотримуєть­ся принципів відкритості й прозорості, про що свідчать моніторинги різних громадських організацій і відповідні рейтинги. Скажіть, будь ласка, на яких «китах» базується такий підхід УжНУ до роботи з абітурієнтами?

— У своїй передвиборчій прог­рамі, ще в 2014 році, проголошував дотримання принципу демократичного управління. Відкритість і прозорість — компоненти, що багато в чому визначають ефективність останнього. Дотри­муюся такої позиції й тепер. І це моє глибоке, тверде переконання. Якщо керівництво, незважаючи на прийняття  правильних рішень, діє непрозоро, закрито, то це нерідко викликає сумніви в колег. Мовляв: тут щось не так, щось приховують… Тому намагаємося діяти максимально відкрито. Наприклад, на сайті УжНУ будь-хто може отримати розмаїту інформацію про всі напрями діяльності нашого закладу, зокрема фінансову. На початку кожного року нагадуємо колегам про можливість контролю кожного придбання, публікуючи покликання на сайт державних закупівель. Ми чи не перші в області, хто почав використовувати систему закупівель «Прозорро». Торік завдяки цьому на чверть зменшили очікувані витрати з нашого спеціального фонду при проведенні закупівель. Надалі теж ітимемо таким шляхом.

— Нещодавно Ви прозвітували стосовно роботи університету в 2017 році. Що з тієї інформації могло б стати важливим для вступників та їхніх батьків?

— Коли обирають заклад вищої освіти для вступу, то насамперед, очевидно, шукають відповіді на запитання, що це за виш, як він себе позиціонує. І приєм­но констатувати: згідно з консолідованим рейтингом, УжНУ — у першій двадцятці серед майже 300 вишів України. Не збираємося зупинятися, а навпаки, рухаємося вгору. Хоч буде важко, але резерв для покращення показників маємо. Звичайно, рейтинг — не самоціль, але він відображає роботу цілого колективу, у якому трудяться 1270 науково-педагогічних працівників, із котрих понад 700 кандидатів наук, доцентів і майже 150 докторів наук, професорів. Хоч буде важко, але ми ще, думаю, піднімемося вище. Друге. УжНУ — міжнародний ВНЗ. Не тільки тому, що в нас навчаються іноземні студенти. Їх, до речі, понад 1100 з близько 40 країн. Ми виконуємо із закордонними партнерами ще й значну кількість програм, пов’язаних із науковою роботою та академічною мобільністю. Торік УжНУ був задіяний в 11 міжнародних проектах. За програмою «Еразмус+» спів­працюємо з 15 вишами Європи.  Завдяки цьому наші студенти безкоштовно навчаються протягом семестру в університетах Європи на стипендії ЄС. Крім того, 74 закордонні колеги — викладачі, студенти, аспіранти— долучилися до академічної мобільності в нашому ВНЗ. Тобто цей рух — не односторонній. Третє: станом на 26 грудня 2017 року в УжНУ навчається 14659 студентів. Це найвищий показник за всю історію вишу. До того ж незважаючи на дедалі меншу кількість випускників шкіл, потенційних студентів, як наслідок низької народжуваності в кінці 90-их, на початку 2000-их. Популярнішою стає освіта за кордоном. Утім кількість студентів у нас збільшується, на відміну від багатьох вишів України.

— Ви згадали про «закордон». Нині справді стало популярно туди їздити навчатися. Ваші контраргументи на таку «моду»…

— Їдуть, бо навчання за кордоном для наших випускників безкоштовне. Але є «але». Студенти повинні купити всі навчальні посібники, сплатити за дорогу та гуртожиток, а це, повірте, немалі кошти. Другий аргумент. Ужгородсь­кий національний має високий рейтинг у науковому середовищі не тільки України. Наведу приклади. Під час спілкування з одним із випускників, який із дружиною  2000 року емігрував до Ізраїлю й там працевлаштовувався у все­світньо відомому Інституті Вайцмана, почув таку історію. Директор того закладу при представленні гостя випускником УжНУ зазначив, що добре знає про здобутки фізиків нашої альма-­матер, і без вагань прийняв на роботу. Або ж: у лаборато­ріях тільки фізичного факультету Карлового університету працює 7 з Ужгородського національного. Чи в розмові з керівником одного зі словацьких вишів почув: «Краще прийму в аспірантуру чи на роботу ваших випускників, ніж випускників багатьох інших вишів Словаччини». Отож здобути освіту в університеті на території Європи не завжди означає здобути європейську освіту. Наші ж дипломи визнають, наші освітні програми відповідають європейським. Питання їх нострифікації виникає лише у випадках отримання медичної освіти. Однак іноземні лікарні нерідко беруть на себе цей клопіт, щоб мати хороших українських, зокрема закарпатських фахівців. Щодо інших спеціальностей, то жодних бар’єрів для працевлаш­тування взагалі немає. І тому вихованців Ужгородського національного університету можна зустріти в Центральноєвропейсь­кому центрі лазерної фізики, у Європейському центрі ядерних досліджень у Швейцарії (де створено найбільший у світі прискорювач елементарних частинок, відомий як адронний колайдер), загалом у наукових, медичних, бізнесових установах Європи, Північної Америки…

— Тим паче, що УжНУ пропонує програми подвійних дипломів, обмінів…

— Так. А ще діють спільні нау­кові проекти. Нині в «силі» 9 грантових досліджень за участі представників УжНУ. Особливо ефективно функціонують програми транскордонного співробітницт­ва. Наші фізики у співпраці з іноземними партнерами виграли один із грантів найбільшої прог­рами досліджень та інноваційних розробок Європейського Союзу «Горизонт-2020». Лише декілька університетів в Україні можуть похвалитися тим, що беруть участь в одному з проектів такої програми. Плюс тренінги, стажування. І тут, і за кордоном. Зокрема, для студентів. Скажімо, представники факультету туризму та міжнародних комунікацій узимку побували на практиці в Словаччині, а влітку— у Туреччині, Таїланді, інших країнах. Покращили знання мови, професійні навички та мали змогу додатково заробити кошти для себе. Я вже не кажу, що ознайомилися з пам’ятками цих країн та культурою місцевого населення. Отже, і навчання, і практика, і заробіток, і відпочинок.

— Попри це університет нерідко асоціюється з академічним навчанням. Як би Ви проапелювали до тих, хто дотримується такої думки?

— П’ять років в університеті — не тільки освітня академічна активність. Ми маємо чудовий спорткомплекс. З угорськими партнерами біля гуртожитків №№ 4—5 звели сучасний майданчик зі штучним покриттям, де можна займатися різними, зокрема ігровими видами спорту, просто на свіжому повітрі рухливо влаштовувати дозвілля. Я вже не кажу, що в студентів є чимало різних форм практичних занять, стажувань. І вищенаведені прикла­ди — тому підтвердження. Ми зробили частковий ремонт на високогірній біобазі «Колочава». Хочемо повноцінно відновити роботу відомого в радянські часи молодіжного курорту «Скалка». Певні кроки в цьому напрямку вже здійснили. І хочу подякувати деканам кількох факультетів, які взяли на себе ініціативу щодо покращення цієї студентської бази відпочинку в Ужгородському районі. Розраховує­мо залучати позабюджетні кошти, отримати європейський грант. Тобто й до відпочинку юнаків та дівчат ставимося серйозно. Отож відповідь на запитання, що дає диплом УжНУ, як провести 5 років у ньому, має багато позитивних варіантів відповідей. Усе залежить від того, як молода людина сама готова працювати, відпочивати, налаш­тувати себе на той чи інший спосіб життя, пов’язаний зі здобуттям вищої освіти.

— Притому вступники, обираючи виш, керуються не лише інформацією, скажімо, про його науково-педагогічні кадри, а й звертають увагу на матеріально-технічну базу закладів.

— Безумовно. І ми теж у цьому напрямку активно працюємо, адже сучасний заклад вищої освіти не може існувати без відповідних умов навчання, відпочинку. Торік у нас не було факультету, де б ми не здійснювали закупівлі, ремонти. Скажімо, придба­ли три комп’ютерні класи. На факультеті іноземної філології з’явився лінгафонний кабінет. У багатьох підрозділах університету здійснено ремонти аудиторій, закуплено меблі. Постійну увагу приділяємо умовам проживання студентів, тому продовжуємо масштабні роботи в гуртожитках. Здійснюємо там капітальний ремонт, якого не було з часу будівництва, намагаємося створити дійсно європейські умови. Маю велику надію, що впродовж найближчих трьох років повністю реконструюємо другий навчально-лабораторний корпус на «БАМі». Створюємо відповідний фінансовий потенціал для завершення масштабних робіт.

— Тим часом університет поки впорався з іще однією проб­лемою — «опалювальною». Адміністрація вишу повідомила, що навчання в другому семестрі розпочнеться вчасно, хоч у багатьох закла­дах вищої освіти, навіть у провідних столичних, удалися до економії коштів. Відповідно студенти повернуться в аудиторії знач­но пізніше, запрацює режим дистанційного навчання.

— У випадку з нашим університетом маємо прямий наслідок того, що фінансове становище УжНУ стабільне. Плюс упродовж останніх років активно працюємо над питанням енергозбереження. Ось установили модульну котельну, яка забезпечує теп­лом і гарячою водою гуртожитки №№ 1—3 і факультет здоров’я та фізичного виховання. Залучає­мо позабюджетні кошти, зокре­ма працюємо із закордонними партнерами. На умовах співфінансування в головному навчально-лабораторному корпусі плануємо цьогоріч установити нову додаткову трансформаторну підстанцію. Маємо змогу виділяти на ці програми частину зароблених університетом коштів. Торік таких надходжень мали майже 170 мільйонів гривень. 

Не секрет, що цінною є не лише можливість здобути якісні знання за хороших умов, а й важливо добре працевлаш­туватися. Яку позицію в цьому питанні займає УжНУ?

—    У 2016 році журнал «Фокус» опублікував результати опитування роботодавців провідних компаній із різних сфер (ІТ, банківського сектора, енергетики юриспруденції тощо), виокремивши кращі п’ятдесят ВНЗ України за рівнем підготовки випускників. Відповідно до рейтингу (а він не повністю об’єктивний, оскільки опитували переважно представники київських компаній) ми на 36 місці, поступаючись п’ятьма балами вишу, котрий потрапив до першої тридцятки, і перед нами тільки 7 закладів вищої освіти із Західної України. Як було зазначено в тій публікації, складений рейтинг не відображає якості освіти в навчальних закладах, а лише певні тенденції й відповідно роботу колективів. І ми в цьому напрямку продовжуємо наполегливо працювати. До прикладу, створено Центр кар’єри, який займається профорієнтацією, організовує зустрічі роботодавців із нашими випускниками. Більшість із вихованців легко працевлаштовуються, навіть у великих компаніях і за кордоном. Звичайно, не всі, проте навіть десята частина випускників Оксфордського університету, за повідомленням інформаційної служби новин одного з провідних українських телеканалів із покликанням на повідомлення власне авторитетного вишу, не можуть знайти роботу за фахом. Це природно, ураховуючи загальну тенденцію. Та ми намагаємося максимально допомагати випускникам. Із заводом «Джейбіл» вели мову про започаткування дуальної освіти, тобто коли студент навчаєть­ся в університеті й паралельно працює на підприємстві, отримує там зарплату й кошти на покриття витрат за своє навчання. А вже зараз значна частина інженерно-технічного, медичного, філологічного, інформаційних технологій та інших факультетів працюють за фахом. Це і якийсь приробіток для молоді, і можливість реального практикування, що надасть переваги в майбутньому.

— А якщо підсумувати вищесказане, то які основні переваги УжНУ Ви б назвали порівняно з багатьма іншими вишами?

— Із повагою ставлюся до всіх закладів вищої освіти, та якщо відповідати на це запитання, то виокремлю такі аспекти. Перше. Перевага полягає в тому, що наш університет є потужним вишем, повторюся, високорейтинговим. Він дає хорошу освіту. Друге. Це ВНЗ із хорошою міжнародною репутацією, дозволяє частину часу навчатися за кордоном. Третє: Ужгородський національний пропонує широкі можливості не лише для навчання, а й для повноцінного проведення позанавчального часу. Тут і нау­кова діяльність, і громадська, і відпочинок. Участь у конференціях, круглих столах, екскурсіях, конкурсі стартапів, переможців якого планує­мо продовжити фінансувати… Чи взяти великі фахові олімпіади, де наші юнаки та дівчата регулярно посідають високі місця. Скажімо, студенти УжНУ не тільки виграли Кубок України з програмування, а й показали високий результат у фіналі чемпіонату світу, обійшовши команди відомих вітчизняних та зарубіжних вишів. Плюс фактор самого Ужгорода. Місто — привабливе, безпечне, спокійне, компактне, затишне. Водночас у ньому вирує молодіжне життя в різних центрах дозвілля, кафетеріях тощо. Або ж чому б не скористатися можливістю й не відвідати термальні басейни, центри гірськолижного спорту, пройтися горами чи поїхати до Будапешта, Кракова, Праги, Відня, які розташовані не так далеко й дають змогу навіть за вихідні відкрити для себе принаймні найкрасивіші міста  Центральної Європи.

— На завершення нашої розмови: що побажаєте вступникам, які б дали їм поради?

— Перше побажання, звичайно, вступати до нашого університету. Торік таким шансом скористалися 5015 абітурієнтів. Це приблизно на півтисячі більше ніж 2016-го. Вірю, у 2018-му теж чимало юнаків і дівчат оберуть нас. Друге: бажаю серйозно готуватися до вступу, бо все ж від середньої школи доведеться зробити наступний відповідальний крок — до вищої освіти. Показуйте хороші результати на ЗНО та знову ж: обирайте за пріоритет наш заклад. Ми раді зустріти нових вступників, на яких у стінах нашої альма-матер чекатиме плідне, насичене, цікаве життя! Усе залежить від нас із вами!

Володимир ТАРАСЮК,

«Погляд».

 

Категорії: