Новини

30.04.2019
2317

Віртуози-футболісти впритул наблизили команду ФІМВу до п’єдестальної мрії загального заліку викладацької спартакіади

Віртуози-футболісти впритул наблизили команду ФІМВу до п’єдестальної мрії загального заліку викладацької спартакіади

 

24 квітня університетський футбольний майданчик біля бамівських студентських гуртожитків традиційно зібрав десятки людей, які прийшли перевірити свою нервову систему на адреналіновому спортивному шоу – одній з дев’яти чудових миттєвостей популярних  викладацьких багатотурових змагань. Футбол є одним з наймасовіших видів спорту, в який грає майже все населення землі і лише одиниці записують себе до категорії постійних глядачів – майстрів експертної оцінки. Регламент спартакіади лімітував кожну команду кількістю десяти осіб, з яких тільки половина одномоментно під час гри відчувала під кросівками лагідність вічнозеленого штучного покриття.

Значна кількість викладачів і студентів зайняли глядацькі фан-сектори, щоб насолодитися успіхами улюбленої команди факультету історії та міжнародних відносин. Наша футбольна дружина виглядала потужно, утворюючи складний коктейль легендарних імен: Віталій Андрейко, Віктор Кічера, Василь Коцан, Михайло Пейк, Мирослав Ігнатоля, Юрій Офіцинський, Андрій Кепша, Микола Росоха та Анатолій Дербаль. Вже традиційно нашими суперниками в групі стали міцні команди, одна з яких в підсумку в черговий раз здобула чемпіонський титул. До таких витівок долі спортсмени ФІМВу вже давно звикли – не перший раз, а точніше сказати з незавидною стабільністю фортуна кидає нам в груповий кошик команду, яка в підсумку безальтернативно окуповує найвищу сходинку п’єдесталу. Як кажуть в таких випадках: «Сходити би до ворожки порчу зняти, але віра не дозволяє!» Значить знов у бій в екстремальних умовах тільки за підтримки власної майстерності і молитв фанів, яким у цей вечір судилося з’їсти всі свої запаси валідолу.

Свисток арбітрів і почалася гонка за чемпіонство з потужними організованими лавами юристів, пересування яких пильно координував їх незмінний капітан і по сумісництву наш друг поза футбольним полем - Іван Євгенійович Переш. Віртуози футбольних полів влаштували справжнє видовище, за яке і люблять люди справу під назвою СПОРТ. Немов невидимі ляльководи згори керували напругою протистояння, яке присутній на трибунах для глядачів представник профспілкової організації Олександр Миколайович Конопльов назвав «гойдалками фортуни». Гравці обох команд пересувалися зі швидкістю гепардів і демонстрували кошачу реакцію. В одній з атак юристам вдалося прорватися до наших воріт і відкрити рахунок. Час почав грати проти фімвівців. Вони задіяли на полі всі свої резерви і обложили ворота кіпера фемідівців Андрія, які здавалися зачарованими. Немов невидима сітка була натягнута не за гол-лінійною позначкою, а за пару метрів перед нею на самому полі. Швидкоплинність десятихвилинки завершилася єдиною і до того ж мінімальною поразкою наших футболістів на цьогорічному турнірі. 

Далі на наших гравців чекали виключно перемоги, фантастичні рахунки яких дозволили команді увірватися до найкращого університетського футбольного квартету і зарезервувати собі третю сходинку загального заліку спартакіади перед заключним легкоатлетичним етапом. Зробивши все можливе для просування по турнірній сітці, наші атлети пересіли на трибуни і дивилися на завершення зворушливого футбольного дійства цього спортивного вечора. Про популярність змагань свідчило те, що на місцях для глядачів не то що яблуку, а і голці ніде було впасти. І футболісти різних підрозділів вишу показали дійсно цікавий спектакль, головними актами якого стали баталії фізиків, хіміків та айтішників. Про безкомпромісність боротьби свідчили показники аптечки медичного працівника, з якої швидко уходили нашатир та зеленка, а особливо настирні гравці облачалися в бінто-марлеві коловороти.

На завершення головний організатор футбольної вендети Василь Михайлович Шароді обчислив здобутки всіх команд і щасливі працівники університету покинули штучне покриття університетського майданчика, щоб через пару тижнів знов зустрітися, але вже на бігових доріжках і біля ями для стрибунів. Побажаємо нашим «легким атлетам» швидкості на стометрівці і затяжних польотів з м’яко-пісковою фінальною стадією приземлення. Віримо у перемогу наших атлетів!

 

Доцент кафедри археології, етнології та культурології Ігор Прохненко

Категорії: