Відвідинами Львова студенти ФІМВу відкрили новий екскурсійний сезон (Відео)
Коли перші теплі лютневі дні 2023 року з надією на стабільність заіскрили потужними сонячними променями, матінка природа почала повільно, але впевнено оговтуватись від затяжного зимового сну. Разом з нею на «весняне відродження» чекали викладачі і студенти факультету історії та міжнародних відносин УжНУ. Майбутні маститі менеджери, амбітні професіонали-міжнародники та відомі історики спаялися в міцний колектив, який збирався відкрити відлік підкорених туристичних маршрутів нового екскурсійного циклу.
Швидкий аналіз транспортної логістики, кількісного показника «родзинкових об’єктів», фінансової складової і швидкісних можливостей пересування без альтернатив направив стрілку бажань мандрівників в напрямку столиці Західної України – Львова.
Пройшовши короткий період зборів, оснащена компактними наплічниками з усім необхідним реманентом і провізією група зібралася на мальовничому залізничному вокзалі Ужгорода. Тут на неї вже чекала міжрегіональна електричка, місією якої було з максимальним комфортом довезти ужнівців до міста Лева і його незабутніх пам’яток.
Пильні очі академічних наставників і їх чіткі злагоджені дії забезпечували порядок і легкість руху. «Кураторське тріо» у складі Марти і Михайла Шелемб, Ігоря Прохненка підготувало студентам несподівано цікаву сюрпризну програму. Чимчикування галасливими привокзальними вулицями з гармонійними фото-зупинками біля архітектурних див і пам’ятника Степану Бандері вивели зацікавлену юрбу до сакрального комплексу імені святого Юра, де навіть вуха почали жадібно ковтати історію славетного міста. Спогади про Андрея Шептицького гнали в світ цікавого і непізнаного, споглядання інтер’єру і екстер’єру самої споруди заворожувало, а спуск до крипти під вівтарною частиною заполонив свідомість кожного таємничістю.
Отримавши такий інформаційно-адреналіновий удар, студенти могли вважати день вдалим, а програму поїздки виконаною щонайменше на 200 відсотків. Але викладацька група підготувала для свого студентства черговий «ексклюзівчик». Блискавичний перехід через паркову зону до пам’ятника Івану Франко і погляд здивованих очей міцним ланцюгом цікавості прикув величний корпус Львівського національного університету.
Надійно закритий від пересічних громадян він елегантно пропустив гостей з Закарпаття всередину, де на сходах групу зустрів один з кращих археологів Львова – Ярослав Погоральський. Блукаючи монументальними сходами, коридорами, несподіваними переходами, студенти без жодних акустичних перешкод слухали розповідь про історію споруди. А «вишенькою на тортику» стали просторі зали Археологічного музею, який дивував своїм перевтіленням після нещодавньої реконструкції. Модернізовані вітрини, раритетні експонати, чаруюча організація музейного простору, посилена чисельними відео-моніторами з рідкісними програмами. У лагідному аудіо-супроводі крокували по тисячолітній давній історії Галичини, яка збагачувала студентів новими знаннями і відчуттям любові до героїчної минувшини.
З безмежними словами вдячності поважному екскурсоводу покидали територію університетських будівель. Два «вагони позитивних вражень» вже були завантажені під краєчки, але маршрут ще тільки набирав свої максимальні оберти. Вийшли в історичний центр, який змушував зупинятись і хвилинами дивуватись фантастичній архітектурі. Оперний театр, музеї, костели, площа Ринок з Ратушею роздмухували жадібність пізнання. Насолодившись вдосталь «обов’язковою програмою», перейшли і до «довільної». А це зрозуміло гастрономічний оплот центральної частини міста Лева – Мак Дональдз. З кожним смаколиком хотілося кричати: «Миттєвість, зупинись!». Але час невпинно і безжально просто летів кудись в невідоме, з’їдаючи обмежену кількість хвилин до вокзального хеппі-енду! Переглянулися і знайшли консенсус: «Краще славетно бігти, ніж безславно йти!». І народжені з можливостями блискавичного пересування безстрашно продовжили дивувати свої смакові рецептори чарівними фаст-фудами.
А далі «забіг дружби», який радісні і щасливі його учасники запам’ятають надовго. Пліч о пліч бігли студенти і викладачі. Єдність товариства міцніла з кожним кроком, черговим спільно подоланим метром довокзальної дистанції. А щасливе завершення екскурсійного маршруту увінчало спілкування в теплому вагоні електрички, який потужно уносив подорожуючих в напрямку домівок. І все як завжди чудово: дружнє спілкування, обмін фото і кумедними відео, побудова цікавих планів майбутньої факультетської туристичної перспективи!
