Від теорії до дії: як волонтерство формує компетентності майбутнього клінічного психолога. Досвід участі студентки ОПП «Клінічна психологія» у реалізації проєкту «Діти вдома»
Навчання за ОПП «Клінічна психологія» вимагає від студента не просто засвоєння теорії, а формування фахових компетентностей: від навичок кризового консультування до глибокого розуміння наслідків реагування на стрес. Проте жоден підручник не навчить клінічної стійкості так, як це робить реальна практика, спрямована на допомогу та відновлення ментального здоров'я. Волонтерство під час навчання стає тим самим простором, де академічні знання трансформуються у живі інструменти підтримки.
У травні цього року Ольга КРИВОВЯЗ, студентка 4-го курсу спеціальності «Клінічна психологія», отримала надзвичайно цінний та цікавий досвід волонтерства, долучившись до реалізації проєкту реінтеграції «Діти вдома» (Kids at Home UA), організованого Об'єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, осіб, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України.
«Під час 10-денної реінтеграційної поїздки до Закарпатської області я виконувала обов'язки супроводжуючої особи для групи дітей вразливих категорій. Серед них – діти оборонців України, а також ті, хто перебував під ризиком примусового переміщення або зазнав депортації на тимчасово окупованих територіях та в рф. Бути поруч із ними – це велика відповідальність. Водночас саме глибоке розуміння суспільної важливості таких проєктів надихає мене на подальше професійне зростання та поглиблене навчання.
Безумовно, взаємодія з такою вразливою категорією дітей вимагає максимальної делікатності та дотримання професійної етики. Надзвичайно цінно було бачити, як у безпечних умовах, завдяки підтримці позитивного психологічного клімату в групі, діти поступово розкривалися. Вони починали довіряти дорослим та одноліткам, гуртувалися і відновлювали впевненість у собі. Моїм головним пріоритетом була уважність до емоційного стану кожної дитини та пошук індивідуального підходу в побутових ситуаціях впродовж усієї поїздки.
Хоча моя основна роль полягала в супроводі та забезпеченні безпеки, цей досвід став унікальним середовищем для застосування навичок майбутнього клінічного психолога. Окремим вектором мого наукового інтересу, який я досліджувала в межах завдань переддипломної клінічної практики, є психологія харчування та самоакцептація (самоприйняття). Під час поїздки я мала цінну змогу спостерігати, як діти із травматичним досвідом взаємодіють із їжею, вибудовують стосунки зі своїм тілом та сприймають світ загалом.
Я щиро вдячна керівництву проєкту «Діти вдома» за можливість стати частиною такої вагомої соціальної та волонтерської ініціативи. Цей досвід не лише дозволив мені проявити професійні якості, чуйність та вміння працювати в команді, а й надихнув на подальше глибинне дослідження психології харчової поведінки та формування особистості в кризових умовах.
Звертаючись до студентської спільноти, хочу закликати: долучайтеся до подібних ініціатив! Шукайте можливості для свого професійного та особистісного розвитку. Не бійтеся застосовувати здобуті знання у соціально відповідальних проєктах, яких зараз надзвичайно потребує наше суспільство. Адже саме нам належить розбудовувати систему психологічної допомоги в країні та підтримувати ментальне здоров'я українців».
Інфоцентр ФЗФВ
