«УжНУ відкриває двері у світ і цим шансом треба користуватися» - твердить його випускник, молодий науковець Василь Шваля

Під час короткотривалого університетського затишшя, обмеженого закінченням вступної кампанії і початком навчального року, до свого alma mater навідався випускник фізичного факультету та аспірантури УжНУ, перспективний молодий науковець Василь Шваля. Його радо зустріли ректор університету Володимир Смоланка, проректори і колеги-фізики Олександр Сливка та Ігор Студеняк.  Пан Василь  розповів нам про свій шлях у науку, який розпочався з аудиторій фізичного факультету УжНУ.

 

-  Чому ви обрали собі фах фізика? Хто вплинув на ваш вибір?

Народився я на Тячівщині, у селі Вонігове. У місцевій школі успішно навчався усі 11 років. По закінченні школи у 2007 році наспіла пора визначатися куди йти продовжувати навчання. Склалося так, що мій земляк, декан фізичного факультету УжНУ професор Володимир Юрійович Лазур, порадив вступити на фізичний факультет. Фізика мені завжди подобалась, як і математика, і загалом точні науки, тому вирішив спробувати себе саме в цьому напрямку. В університеті навчання проходило досить жваво з низкою цікавих та необхідних курсів. На третьому році прикріпився на кафедру фізики напівпровідників під керівництвом Юліана Мироновича Височанського, де і отримав диплом бакалавра та мігістра. Непогано зарекомендував себе і в громадській діяльності та спортивному житті факультету – виконував обовя’зки громадського декана факультету та систематично брав участь у зманнях з командних видів спорту. По закінченні університету у 2012 році отримав можливість навчатися в аспірантурі фізичного факультету. Згодом Юліан Височанський відкрив двері до наукової Європи надавши мені можливісь продовжити аспірантуру в університеті іспанського міста Більбао, де співкерівником наукової роботи став професор Альберто Олеага. Виявилося, що там став першопрохідцем з УжНУ. Згодом, через два роки,  ще один студент з нашої кафедри - Віталій Любачко - продовжив розпочату справу, тож наразі є двоє випускників-фізиків у співпраці з басками.

-   Як відбувалася адаптація у новому середовищі? Були труднощі?

Звісно. Найперше треба було «підтягнути» рівень англійської і вже там, у Більбао, я цим займався. Відповідно, відразу хочу наголосити: якщо хочеш вчитись закордоном, продовжувати там наукову діяльність, необхідно мати адекватний рівень англійської, адже це світова наукова мова. В Іспанії мені надали житло, все «розжували» як і що робити. Житло стандартне для аспірантів – окрема кімната у кампусі де у тебе є все. Жити було комфортно: багато студентів,  усі прагнуть реалізувати себе якнайкраще, насичене дозвілля. Бачу, що тепер вже і в УжНУ поліпшують умови проживання студентів – є значні позитивні зміни в гуртожитках,  зведено сучасний спортмайданчик.  Я пам’ятаю, як було років 8-9 тому і бачу суттєві позитивні зрушення. Можу однозначно твердити - УжНУ помітно розвивається в цьому плані, і це добре.

В Більбао виконував дослідження на сегнетоелектричних кристалах, упродовж 23 місяців писав дисертацію. До Ужгорода повернувся у серпні в 2016 року, захистив дисертацію у жовті 2017. Опісля, бажання реалізувате себе за межами України спонукало шукати варіанти розвитку кар’єри в Європі. Подав резюме з підкріпленими рекомендаційними листами з Ужгорода і Більбао в понад двадцять наукових установ. Іноземні колеги порадили моніторити кілька інтернет порталів, які в підсумку виявивиля напрочуд корисними. Три з них сміливо рекомендую для ужнівської молоді (https://euraxess.ec.europa.eu/jobs/search, https://academicpositions.com/jobs/position/phd, https://www.researchgate.net/ ), де постійно оновлюються позицї для магістрів, аспірантів та постдоків. Саме з використанням цих сайтів і отримав перші запрошення від закордонних лабораторій.  Чотири університети/інститути дали згоду, щоб я виконував наукові дослідження у них будучи залеченим в міжнародні проєкти. У польському Познані давали контракт відразу на 4 роки досліджувати ядерно-магнітний резонанс різних сполук, у Хорватії університет Загреба якраз виграв грант і їм був потрібен фахівець, який займеться побудовою власної лабораторії в напрямку термоелектрики, в Казахстані були досить хороші умови (ортичні властивості кристалів), але я хотів більше на Захід. І на останок Словенія, Інститут Йожефа Штефана, Любляна, тематика прикладна фізика, наноінженерія та новітні наноматеріали в повсякденному житті. Вони запропонували мені 3 місяці випробувального терміну з можливістю продовжити контракт на рік, і це мене якраз таки трохи зачепило – чому всі дають на 3-4 роки, а Словенія тільки на 3 місяці. Думаю, спробую, поле для досліджень цікаве. Як то кажуть, зачепило. Пройшовши фінальну співбесіду – з трьох претендентів вибрали мене.

По приїзді (серпень 2018 року) мене радо зустріли нові колеги, серез них долідники з Словенії, Хорватії, Індії, Італії. Керівник кафедри професор Урош Цвелбар (Uroš Cvelbar), топовий науковець у галузі наноінженерії і фізики плазми, ввів в курс справ. Бюрократія вся закінчилася буквально за тиждень і відразу відбулося зануритися в науку – всіма питаннями іншими займалася адміністрація. Перед тим як приступив до роботи, переді мною поставили завдання зробити серйозну оглядову статтю. Довелося досить попотіти над нею, але це дало свій результат. Тож після 3-ох місяців мені продовжили контракт на рік, потім ще на один рік. Все помаленьку налагодилося, ми видали кілька якісних наукових статей. Минулого року виграли проєкт, до реалізації якого залучили наукові установи Ізраїлю, Словенії, Греції та Харківський авіаційний інститут, отримали фінансування від НАТО. В подальшому маю в планах спробувати налагодити системну співпрацю також з УжНУ.

- У Словенії є невелика, але дружня українська громада. Чи підтримуєте контакти з нею?

Контакти з українською громадою у мене налагодилися відразу. У Любляні вже 15 років працює професор Євген Горєшнік і він завчасно знає хто приїздить з України. Ще до приїзду я отримав від нього запрошення на каву. При зустрічі він розповів мені чим він займається, розпитав, чим я буду займатися, записав до різних спортивних секцій, а згодом познайомив мене з Надзвичайним і Повноважним послом України у Словенії Михайлом Бродовичем. У нас сформувався тісний контакт з українським посольством, ми вже спілкуємося як друзі. В Іспанії не було такої підтримки від діаспори, а тут відчуваєш, що тобі завжди допоможуть.

- Що би ви порекомендували і порадили нинішнім студентам і аспірантам УжНУ?

З огляду на мій досвід та досвід колег, можу сказати, що УжНУ є досить відомим університетом. У цьому я пересвідчився і в Іспанії, і в Словенії. Про нас кажуть: якщо людина з УжНУ, особливо, з сфери природничих наук, то вона себе добре зарекомендує і знайде свою нішу. Головне, мати хоча б середній рівень англійської і добре вчити свою спеціальність. З таким багажем можна добре зарекомендувати себе і легко конкурувати зі студентами з Польщі, Чехії, Словаччини. З нашим дипломи бакалаврату і магістратури можна досягнути високого рівня у будь-якій лабораторії світу. Зі мною на факультеті навчався Микола Теличко і він легко вступив у Карлів університет до аспірантури і наразі, після захисту, працює в Сінгапурі. Молодший за мене на два роки Тарас Чутора після нашої магістратури також вступив до аспірантури в Карлів університет і тепер працює у Канаді. Іван Шепа з хімічного факультету УжНУ перевівся у Братиславу і зараз там проводить накову діяльність. УжНУ відкриває дорогу у світ і цим шансом треба користуватися.

- Ці три роки, які ви будете працювати у Словенії, стануть періодом для ухвалення рішення про те, де жити і працювати у подальшому?

Наразі у мене є ще певні сумніви, чи продовжувати залишатися на постійно саме в Словенії, адже коли приїжджаєш в Ужгород починається ностальгія, повертаєшся в Словенію – ностальгія зникає. Напевно найближчі п’ять років залишатимусь у Словенії. Бачу багато плюсів: комфортний графік роботи, налагоджений зв’язок із співробітниками, хороші стосунки з керівництвом, комфортна країна для проживання (за рівнем безпеки Словенія входить в ТОП-20 країн світу) і зручна для мандрівок. Можна на вихідні зібратися і поїхати до Італії - в Трієсті поїсти морозива, випити каву, а ввечері вже бути вдома. Хочеш покупатися в Адріатиці – ідеш в Хорватію, хочеш в гори – ідеш у бік Австрію.  Насправді, Словенія чудова країна, недалеко від Закарпаття, де можна спокійно влаштувати свою кар’єру, дозвілля і сімейний затишок.

Василь Ільницький, Інформаційно-видавничий центр

 

 

• Освіта