УжНУ допомагає переміщеним студентам, викладачам, науковцям
Україна сьогодні як ніколи є згуртованою і представляє собою єдиний злагоджений механізм, в якому кожний регіон взяв на себе свої обов’язки в боротьбі з ворогом. Зокрема наша область стала прихистком для десятків тисяч переселенців зі всієї країни. Ужгородський національний університет, звичайно, не залишається осторонь і працює в декількох напрямках волонтерського фронту. Серед іншого вважає своїм обов'язком допомагати студентам, викладачам, науковцям, які через російську агресію в Україні, були вимушені переїхати в наше місто. Для цього була створена анкета, яку може заповнити кожен, хто зацікавлений у використанні міжнародних ресурсів та інфраструктури УжНУ. Першими враженнями про проєкт діляться науковиці, які виїхали з найбільш «гарячих точок» країни.
Олена Капустян, заступниця декана факультету комп’ютерних наук та кібернетики з наукової та міжнародної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, докторка фізико-математичних наук, старша наукова співробітниця:
«Передусім хочу щиро подякувати мешканцям усієї Закарпатської області і, зокрема, міста Ужгород, за безпрецедентну підтримку всіх вимушених переселенців, а також щире бажання допомогти нашим Збройним силам України. Ми з родиною виїхали з Києва ще 24 лютого. Виїзд був досить важким – лише за міську смугу Києва ми виїздили три години, та і потім було багато корків на дорозі – на кільцевих дорогах навколо міст, на перевалі у Карпатах тощо. Дорога до Ужгорода зайняла кілька днів, проте ми вважаємо, що це було правильне рішення. Нам пощастило - ми маємо друзів в Ужгороді, які також мають багато друзів в Ужгороді, тому ми змогли оселитися у квартирі зразу по прибуттю. Господар поставився до нас із усією теплотою, ми були вражені його гостинністю. Крім нас зараз у квартирі мешкає ще одна родина з Енергодара. Ми чудово ладнаємо, кожен займається своєю справою, оскільки ми розуміємо, що ми тут не у гостях, і є багато людей, які не мають таких комфортних умов.
Наразі ми всі продовжуємо робити свою справу – я працюю в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, виконую свої посадові обов’язки – за допомогою дистанційних засобів спілкуюся зі студентами та аспірантами, координую діяльність п’яти наукових бюджетних тем, займаюся питаннями академічної мобільності для студентів та співробітників факультету комп’ютерних наук та кібернетики. Мій син продовжує навчатися і готуватися до вступу в університет, а чоловік став до лав місцевої Територіальної оборони. У перший день після прибуття ми сходили до Ужгородського національного університету. Ми були вражені величезним обсягом роботи, яку виконували всі - адміністрація університету, працівники та студенти – кожен викладався на повну. Хтось працював над прийомом та розміщенням переміщених осіб з усієї України, хтось збирав, опрацьовував і розподіляв гуманітарну допомогу, хтось працював із волонтерами для кращої організації процесу, хтось допомагав численним іноземним студентам з різних ЗВО України, а хтось плів маскувальні сітки. Насправді, ми відчули велике єднання з усією Україною через таку самовіддану роботу вашого колективу. Велика вам шана і подяка, колеги!
Як на мене, то для представників академічного середовища, які змушені були переїхати до Ужгорода, надзвичайно цінною є ініціатива Ужгородського національного університету, що з 16 березня 2022 р. кожного дня (окрім вихідних), з 9.00 до 17.00 ми можемо скористатися можливостями дистанційної роботи у читальному залі Наукової бібліотеки УжНУ (вул. Університетська, 14). Це дуже потрібна пропозиція, якою я планую скористатися, дякую! Насправді, ми весь час відчуваємо підтримку – не лише від академічної спільноти, але і від звичайних мешканців міста Ужгород. Це у черговий раз нас переконує, що Україна як ніколи об’єднана і сильна. Наші Збройні сили захистять нашу землю, а ми всі сумлінно працюватимемо над її зміцненням. Слава Україні! Героям слава!»
Ольга Набока, перша проректорка з науково-педагогічної роботи ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет", докторка педагогічних наук, професорка:
«Ми їхали близько 36 годин евакуаційним потягом із Слов`янська. Звичайно, дорога була складною, на вокзалі було дуже людно, в одному купе їхало 12 осіб, але працівники «Укрзалізниці» старались всіма сила нам допомогти. Чоловіків було дуже мало – здебільшого їхали жінки, діти та люди похилого віку. Я добиралась разом зі своєю колегою та нашими дітьми. Доїхали о 6 годині зранку, після реєстрації в «Совиному гнізді» ми направились до гуртожитку УжНУ.
Я дуже вдячна комендантам за зустріч. А також вражена вашим студентським самоврядуванням. Вони у вас великі молодці – кілька разів, коли звучали сирени, в небезпеку, вони стоять в жилетах і чекають, поки всі люди не пройдуть в укриття і освітлюють нам дорогу. Вони турбуються, щоб в дітей були ковдри, вода й інші необхідні речі. Я вже мала нагоду познайомитися з Ярославом, головою Студради, і можу сказати, що робота організована дуже добре.
Звичайно, в перші дні після прибуття для нас були важливими найбазовіші речі – прийняти душ, виспатись у ліжку, поїсти гарячої їжі. І, безумовно, вся ця допомога нам була надана. У вас гарний гуртожиток, де всі найважливіші умови присутні. Після того, як ми оговтались, ми приступили до роботи, оскільки в нашому університеті відновилось дистанційне навчання. У нас у кімнаті є інтернет, також нам надали робоче місце в Студраді. Тобто найосновніші потреби закриті. Головним для нас зараз є зберегти своє життя та життя наших студентів та викладачів, а також убезпечити наш університет. Тому продовжуємо працювати в онлайн-режимі.
Також після заповнення анкети від УжНУ, мені прийшла інформація про допомогу, яку надає дружній закордонний виш. Але наразі ми маємо велику надію повернутися додому, тому виїжджати зараз не хочеться. Це наша Батьківщина, я координую діяльність свого закладу і не планую будувати кар`єру закордоном. Віримо в нашу перемогу, і що це трапиться якнайшвидше».
Людмила Галій, доцентка Національного авіаційного університету, кандидатка філологічних наук:
«Дісталися Закарпаття 1 березня, зараз проживаємо у селі Велятино. Після заповнення онлайн-анкети мені надійшов лист-запрошення до участі у гуманітарному проєкті із румунським університетом, який пропонує викладачам місця у гуртожитку, харчування та робочі місця. На превеликий жаль, буквально два дні тому мама сильно захворіла і зараз зовсім не "транспортабельна", тому зараз головне стабілізувати її стан, що за умови постійних обстрілів Києва, де наша єдина домівка, де друга половина нашої родини: мій брат, його діти і онук... майже неможливо. Тому зараз вирішили зробити паузу на кілька тижнів і просто стабілізуватися. Мене зацікавила потенційна співпраця через Ужгородський національний університет з іншими вишами країн ЄС, які зараз відкривають гуманітарні програми для українських викладачів. У найгіршому випадку, в разі втрати житла у Києві, необхідно буде шукати роботу в освітній сфері на Закарпатті, тому теж буду сподіватися на співпрацю у пошуку вакансій».
Юлія Костинець, завідувачка кафедри маркетингу та комунікаційного дизайну Київського національного університету технологій та дизайну, докторка економічних наук:
«Ваш проєкт використання інфраструктури УжНУ та міжнародних зв'язків дуже гарно може допомогти переміщеним викладачам, студентам і науковцям. Це гарна інноваційна ідея. Проєкт унікальний і актуальний як ніколи. Ужгородський університет вже дуже корисний, оскільки я змогла надати необхідні контакти тим колегам, хто потребував допомоги, з гарячих міст України.
Я зараз знаходжуся не в Ужгороді, але вже отримала листа із пропозиціями скористатися бібліотекою УжНУ, приміщеннями для роботи, а також пропозицію розміститись в Румунії. Саме цього потребують деякі мої колеги з Ірпеня і Харкова».
Поширюйте також інформацію про допомогу від УжНУ студентам, викладачам, науковцям, які через російську агресію в Україні, були вимушені переїхати в наше місто. Крім того, якщо ви зацікавлені у використанні міжнародних ресурсів та інфраструктури УжНУ, будь ласка, заповніть цю анкету. Будемо раді, якщо наше сприяння допоможе продовжувати навчатися та працювати на благо України!
Ганна Фельцан,
Інформаційно-видавничий центр
