Новини

23.02.2021
1715

УжНУ – 75! Факультет інформаційних технологій

УжНУ – 75! Факультет інформаційних технологій

До 75-ліття нашої alma mater ми продовжуємо розповідати про факультети та викладачів, їхні історії знайомства з УжНУ. У цій публікації – наша розмова  із представниками різних поколінь викладацького колективу факультету інформаційних технологій про студентське життя, освітню діяльність та місце Ужгородського національного  університету у їхньому житті.

 

 

Олександр Лавер, завідувач кафедри інформатики та фізико-математичних дисциплін, кандидат фізико-математичних наук, доцент, професор кафедри:

 

Чому Ви вирішили обрати навчання в Ужгородському університеті?

 У 1972 році, коли я закінчував середню школу, на Закарпатті був один-єдиний виш - Ужгородський державний університет. Я походжу із сім'ї вчителів. Мій тато був учителем історії, а мама вчителькою математики (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/news/oleksandr-laver-nasinnya-nikoli-ne-proroste-na-pustomu-mistsi.htm). Тобто історію і математику я знав приблизно однаково. Але батько був категорично проти, щоб я поступав на історичний факультет. Тому, врешті решт, я опинився на математичному факультеті. На моєму курсі навчалося 125 чоловік. Вчили нас доценти і професори, які, як на той час, давали нам фундаментальну підготовку. Це доценти Едуард та В'ячеслав Дроботенки, Мікловш Тар, Наум Айзенберг, професор Юрій Студнєв та багато інших. Словом ті, хто хотіли вчитися, набували на математичному факультеті високоякісні знання та фундаментальну підготовку.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

Спогадів пов'язаних із навчанням є дуже багато, оскільки лекції, практичні та лабораторні заняття проходили в невимушеній обстановці.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Найбільше мені запам’яталися вечори дозвілля однокурсників.

 

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання, що Вам дало навчання в Ужгородському університеті?

Перш за все навчання в Ужгородському університеті виробило навичку вчитися. По-друге,фахова підготовка, як на той час, була досить високоякісна і фундаментальна. Це мені, свого часу, досить таки сильно допомогло при навчанні в аспірантурі, хоча довелося досить таки сильно доучуватися. Але що поробиш: ми вчимося і доучуємося все наше життя.

 

 

Василь Кут, кандидат технічних наук,  доцент кафедри програмного забезпечення систем:

 

Чому Ви вирішили обрати при вступі Ужгородський університет?

 Навчаючись у Синевирській середній школі я уже точно знав, що вступати спробую у найкращий, найавторитетніший, найстаріший вуз нашої області - Ужгородський національний університет і саме на фізичний факультет, адже дуже любив фізику, неодноразово брав участь у олімпіадах з фізики.

Для мене це було надзвичайно важливо, адже така життєва сходинка могла б суттєво змінити моє життя у кращу сторону. І я у виборі дійсно не помилився!

Ще в той час планував по закінченні університету повернутися у рідне село і працювати вчителем у школі, але уже студентом мріяв залишитись працювати в університеті.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

 Навчання в університеті було надзвичайно цікавим та різноманітним. Відразу пригадались практичні заняття з математичного аналізу, які поводила Марія Іванівна Немеш. Це для нашої групи була одна з найскладніших дисциплін, але для мене одна з найулюбленіших. До прикладу, мені вдалося розв'язати майже весь збірник завдань з курсу математичного аналізу Г.Н.Бермана, а це ні багато ні мало  -  538 сторінок.

А взагалі, студентські роки – це найкращий спогад і період мого життя.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

 Дозвілля - це надзвичайно важлива складова студентського життя.  Найяскравішими спогадами є відвідування спортивних залів, пікніки на березі річки Уж та проведені вечори в колі справжніх друзів. Як зараз пам’ятаю перший похід у спортивний зал, де проводились тренування з рукопашного бою. Скільки було переживань, але як не дивно, саме ці заняття переросли у моє хобі, а люди, які відвідували тренування у залі сталидобрими і вірними друзями. Це, зрештою, і привело мене до створення у 2020 році в Ужгороді "Academy of Sport Educаtion", ідея та основа якої була започаткована нами ще з студентських часів.

 

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання, що Вам дало навчання в Ужгородському університеті?

 Навчання в Ужгородському університеті відкрило для мене дорогу в доросле життя. Я з впевненістю можу сказати, що основні мої результати і досягнення були закладені ще з студентських часів.

Висловлюю щиру подяку за ті знання та досвід, які дав мені рідний університет, частинкою якого я є сьогодні. Це була моя мрія і вона збулася! Дякую за це Богу, своїм батькам і alma mater! 

 

 

Павло Федорка, асистент кафедри програмного забезпечення систем, аспірант

 

Чому Ви вирішили обрати при вступі Ужгородський університет?

Цікаве питання і водночас, тепер розумію, що воно в моєму випадку є ключовим. Правду кажучи, не я обирав Ужгородський університет, а він обрав мене. Коли я замислювався над майбутньою професійною діяльністю, то ніколи не думав, що життя буде пов’язано із науково-дослідницькою роботою чи роботою викладача. В шістнадцять років я стовідсотково знав, що не хочу продовжувати навчання в школі, тому що  все, що я міг там здобути і досягнути я вже мав.

Тому моїм вибором був Природничо-гуманітарний коледж УжНУ. Особисто для мене навчання і основне студентське життя відбувалось в стінах даного закладу. У коледжі я познайомився із своєю спеціалізацією «комп’ютерні науки», здобув перші знання і навички в програмуванні і в подальшому зрозумів, що хочу продовжити навчання в університеті. Завдяки навчанні в коледжі я досить швидко освоїв необхідний базис і вже із легкістю мав змогу вступити на третій курс УжНУ за спеціальністю 121 «інженерія програмного забезпечення», кафедри програмного забезпечення систем.

Тут вже продовжив навчання, поглиблюючи свої знання та вміння завдяки чудовим викладачам з різних дисциплін саме інформаційного спрямування. Факультет ІТ Ужгородського національного університету став для мене логічним продовженням майбутньої кар’єри, про яку тоді я ще навіть не здогадувався. Звичайно знав, що далі буду розвиватись саме як ІТ спеціаліст, але не підозрював про те, що випаде змога працювати в рідних стінах, із нашими чудовими студентами. Вибір даного факультету також був пов'язаний із його перспективністю та затребуваністю на ринку праці. Можливість здобувати чудовий фах, і навчатись у висококваліфікованих викладачів, в рідному місті - це напевно одні із найважливіших факторів обрання саме УжНУ, як закладу навчання вищій освіті. 

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

Важко виокремити один єдиний спогад, який може отримати «пальму першості», як найбільш яскравий. Загалом студентське життя і ці роки, це один величезний, класний, мегакрутий життєвий досвід, який залишається з тобою назавжди. Велика частина найкращих спогадів, у мене пов’язана саме із коледжем, тому що тут я вперше зрозумів, що я студент.

Бути ж студентом університету - це вже було більшим досягненням, саме через розуміння певної міри відповідальності та мети, яку ставив перед собою. Здобуття повної вищої освіти - це той перший серйозний професійний виклик, який потрібно було пройти. За період навчання в університеті зміг отримати гарні знання та навички саме як спеціаліст із розробки програмного забезпечення, тому кожного року наприкінці 2-го семестру в нас були призначені курсові чи дипломні проекти, які необхідно було демонструвати та захищати перед комісією. Ми завжди наполегливо готувалися до захистів і напевно переживали більше ніж тепер, коли працюємо за фахом і здаємо вже реальні проекти замовникам. Саме ці безсонні ночі, виправлення помилок і передруковування звітів перед кінцевими термінами здачі робіт запам’яталися найбільше. Тоді студенти вперше пробують на смак справжнє життя програмістів, у яких, як кажуть, «горять» терміни до здачі проекту. Коли вперше пройшов захист, отримав оцінку і з тебе впав тягар піврічної роботи – це дивовижне і незабутнє враження, яке тебе переповнює.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Загалом студентське дозвілля на нашому факультеті багате і може заслуговувати окремої статті. Колектив викладачів і студентів - це єдиний організм, який функціонує задля досягнення дуже гарної мети – відправити в доросле життя гарних, освічених, а головне - справжніх людей та патріотів своєї держави. Із моїх спогадів зазвичай виринають поїздки видатними місцями Закарпаття, святкування днів програміста та приготування традиційного бограчу на території факультету. Дозвілля не обмежувалося тільки розвагами чи святкуваннями, але також і допомогою іншим.Зокрема, на нашому факультеті є гарна традиція вітати діток Великоберезнянської школи-інтернату у день Святого Миколая. Тоді студенти, викладачі, всі хто причетний до навчального процесу, долучаються до гарної справи привітати найменших, тих хто щиро вірить в казку. Ми мали змогу кожного року внести свою частиночку добра в сердечка цих малих діток.Напевно це найяскравіший, найдобріший та найкращий спогад студентського дозвілля.

 

  Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання, що Вам дало навчання в Ужгородському університеті?

Складне і водночас філософське питання. Звичайно, кожен з нас після закінчення університету прагне мати найкращу роботу, бути «топовим» керівником певної компанії, чи, можливо, директором власного бізнесу. Всі думають, що після отримання заповітного диплому ІТ-фахівця всі компанії даного ринку вишикуються в ряд, щоб тільки до них потрапив молодий спеціаліст. Але звичайно ж реальність трохи інша. Університет дає базу, першу цеглину у фундамент дійсно, можливо, найграндіознішої будови нашого життя – професійної кар’єри. Тільки від нас буде залежати, як ми будемо цією «цеглиною» користуватися. Зробимо її наріжним каменем і збудуємо щось величне, чи викинемо на узбіччя дороги, як непотрібний мотлох. Можливо, візьмемо відповідальність за себе і спробуємо все-таки досягнути чогось самі, опираючись на свій фундамент, чи будемо «закопувати» себе, списуючи все на важкі обставини і несприятливі умови.

Що дало навчання в Ужгородському університеті? В першу чергу - віру в свої сили, впевненість, що можна досягати ціль, якщо невпинно працювати і вдосконалюватися в обраному напрямку. Також не менш важливим є здобуття розуміння самоповаги та моральних засад і принципів. Пройдений шлях студентства - це унікальний досвід в житті тих, хто на це зважився, це щоденна боротьба із собою, своєю лінню, страхами чи комплексами. Отримавши цей непростий досвід, ми отримуємо щось більше, ніж знання з певної предметної області.

Це щось більше, ніж здача сесій, модулів, контрольних робіт. Справжня дружба, становлення і формування особистості, здобуття необхідних знань і навичок для свого успішного майбутнього - ось що дає навчання в Ужгородському університеті.

 

 

 

Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

 

Категорії: