Студентки УжНУ на «Калейдоскопі» Розмова з учасницями міжнародного проєкту «Калейдоскоп»
23-29 жовтня в цьогорічній європейській столиці молоді Любліні в рамках програми
міжнародного обміну «Erasmus +» відбувся проєкт «Калейдоскоп», у якому взяли участь учасники з семи країн, зокрема й України. Проєкт досліджує соціальні проблеми Європи, використовуючи креативні методи та інтерпретуючи ці проблеми через культурну призму перспектив різних країн. «Калейдоскоп» зібрав по трьох учасників з України, Польщі, Литви, Італії, Іспанії, Ізраїлю та Вірменії, щоб навчити елементам журналістики та графіки, подкастингу та зйомці коротких фільмів. Серед трьох українців були двоє студенток Ужгородського національного університету: Ольга Галега (студентка п’ятого курсу ННІХЕ (хімічного факультету) спеціальності «102 хімія») та Діана Куля (студентка четвертого курсу ННІХЕ спеціальності «102 хімія»).
Учасниці «Калейдоскопу» від УжНУ розповіли про проєкт та поділилися враженнями.
Як ви дізнались про цей проєкт?
Діана: у нас є група у вайбері «Міжнародні можливості», де Наталія Іванівна Король
(заступник директора з міжнародної співпраці, к.х.н., доц. Король Наталія Іванівна) постійно
надсилає актуальну інформацію про можливі поїздки.
Оля: вона надіслала нам посилання, ми зареєструвались, нас обрали. Потім пані Наталія провела з нами коротку співбесіду, розповіла, що саме ми там маємо робити, як представляти Україну, що з собою взяти, адже там мав бути інтернаціональний вечір, на який потрібно було принести різні смаколики зі своєї країни. Наш стіл, до речі, був найбагатшим.
«Калейдоскоп» на перший погляд створений більше для соціальних наук. Що вам дав
проєкт як студенткам-хімікам, у чому виникали труднощі?
Діана: по-перше він дав нам добру комунікацію. Важко було спочатку знайомитися з новими
людьми, плюс нас відразу ж поділили на групи так, щоб у них були представники різних країн.
Спершу було максимальне непорозуміння. Наприклад, у мене в групі були італієць і грузинка, які не
могли зійтись на темі для статті. А мої ідеї відразу ж відкидали. Проте потім ми знайшли спільну
мову, і робота класно пішла. Також ми комунікували повністю англійською, через що місцями було важко, бо розуміння мови в мене є, але її рівень не дозволяє банально дотепно пожартувати до теми.
Оля: мені теж було важко спочатку. На першому завданні ми підняли тему війни в Україні та описували як наші три різні країни (Україна, Латвія та Іспанія) почули про неї. І коли я почала розповідати, у мене виникло непорозуміння з іспанкою, тому що в них вже не було на той час ковіду, а в нас був, відповідно ми й навчалися онлайн. Але далі ми протягом тижня разом працювали та зрозуміли, у кого який характер, і під кінець наші взаємини були супер, ми вже й не хотіли прощатись.
Діана: а в перший день була стресова ситуація, бо дуже різні характери людей посходились.
Але наші тренери (їх було четверо) були налаштовані позитивно. Вони до нас підходили, питали, чи все добре. Відносились максимально з розумінням.
Як відбувалося навчання у рамках проєкту?
Діана: у нас були челенджі, поділені за днями. Перший день – знайомство, а увечері потрібно
було написати статтю на якусь актуальну тему.
Оля: на другий день нас повели в майстерню, де навчали правильно малювати комікси.
Діана: це аргументували тим, що так ми розвиваємо креативне мислення. Ці навички, які ніби
для творчих професій, все одно нам знадобляться. А потім ті статті, які ми писали спочатку, передавали іншим командам, і вже ті тексти потрібно було зобразити у вигляді арту. Далі ці арти передавали знову в різні команди, які мали за ними зробити відео. І в останній день ми звіряли ці теми, всі команди описували, чому вони так написали статтю, що вони в це вклали. Потім показували арти та відео. Кожен трактував по-різному і це було дуже цікаво. Також, окрім відео та коміксів, нас навчали записувати подкасти.
Чи тримаєте з кимось зв’язок, знайшли нових друзів?
Оля: Так, я подружилась з однією іспанкою. У нас ще планується зустріч у квітні на цьому
проєкті, де ми знову побачимось. Вона сказала, що чекатиме мене, і щоб я пам’ятала, що вже маю
друзів у Іспанії. Це було дуже приємно. Україну підтримують у всіх сенсах.
Діана: також у нас є група у вотсапі, куди всі скидують свої емоції, відео з проєкту, як ми
співали в останній вечір, хто як дістався до дому тощо.
Оля: до речі, в останній день було дуже прикольно. Ми всі зібралися, співали. Помітно було
те, що не відчувається різниця у віці, ось це англійське слово you ми відчули наповну. Дуже хороші
люди.
Взяли б ще участь у подібних проєктах?
Діана: Звісно, чому б ні. Ось тепер будемо їхати до Румунії, але цей проєкт вже суто по хімії.
Оля: Студентам потрібно їхати закордон, бо це дуже класна можливість і з новими людьми
познайомитися, і побачити, як інші університети працюють, яка в них методика. Дуже цікаво
подивитися та порівняти, щоб потім цей досвід нести до наших закладів освіти.
Студентки сповнені позитивних вражень та корисного досвіду після поїздки. Зараз учасниці
активно готуються до наступної частини проєкту, яка відбудеться у квітні в Любліні, де будуть
представляти локальні проєкти, втілені за цей час.
Софія Сливка
Студентка 1 курсу відділення «Журналістика» УжНУ
