Новини

07.12.2018
457

Питання надання Томосу та його значення для України розглянули на круглому столі в УжНУ

Питання надання Томосу та його значення для України розглянули на круглому столі  в УжНУ

Україна та українське суспільство є свідками визначного історичного процесу – надання автокефалії Українській православній церкві. Цей процес є наслідком більш ніж столітньої боротьби за створення справжньої  помісної церкви, як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви. Незважаючи на те, що надання автокефалії – справа церковна, вона має потужний вплив на політичне життя, геополітику, соціальний, економічний та юридичний вимір. Які нові можливості та ризики  постануть перед Україною з наданням автокефалії аналізували експерти під час круглого столу «Томос та його значення для України»,  що відбувся 7 грудня  в Ужгородському національному університеті. В роботі наукового заходу  взяли участь студенти факультетів міжнародних економічних відносин, історії та міжнародних відносин УжНУ.

Відкриваючи роботу круглого столу доктор політичних наук, професор, декан факультету міжнародних економічних відносин,  голова Закарпатської обласної організації Української Асоціації релігієзнавців Микола Палінчак окреслив аспекти та виклики, які пов’язані з автокефалією православної церкви в Україні. «Багато фахівців кажуть, що надання автокефалії є рівнозначним Акту проголошення незалежності. Безпосередньо надання Томосу матиме такі аспекти: релігійно-церковні, внутрішньополітичні – автокефальна церква стане атрибутом української державності, засобом консолідації українського суспільства. Також важливими позитивними аспектами є поява у світі однієї з найбільших православних церков, переформатування православного світу, поділ його на прихильників Константинопольського та Московського патріархатів. Крім того, як зазначив Президент, надання автокефалії є частиною проєвропейської стратегії, подією з того ж ряду, що й євроінтеграційні та євроатлантичні устремління України».

 Разом з тим надання автокефалії матиме ряд викликів,- зазначив Микола Палінчак. Серед них: автокефалія (Томос) не вирішує проблеми єдності українського православ’я, не виключає можливості поглиблення церковного розколу. Є проблеми з назвою новоутвореної церкви, а також перейменуванням УПЦ на «РПЦ в Україні». Та найбільшу небезпеку таїть у собі переділ церковної власності, який неодмінно послідує за проголошенням автокефалії – наголосив Микола Палінчак.

Серед викликів важливими є також: недооцінка чисельності, сили і впливовості в країні УПЦ (Керівник прес-служби УПЦ Василь Анісімов вважає, що в Україні від 17 до 20 мільйонів громадян належать до Московського патріархату). Також ризиками є протидія отриманню автокефалії релігійно-церковними і політичними силами в Росії, можливість провокацій та підбурювань православних українців з боку РПЦ. невизнання автокефалії з боку РПЦ та інших Помісних церков, що знаходяться під її впливом, відсутність одностайної підтримки ідеї автокефалії православної церкви в Україні з боку Помісних церков.

Завідувач кафедри історії України, доктор історичних наук, професор Роман Офіцинський акцентував увагу на тому, що для Росії церква – це інструмент, який слугує продовженню ідейної, територіальної експансії. Тому отримання автокефалії має дуже важливе значення у плані звільнення від російських колоніальних пут, в яких Україна перебувала дуже довгий час.  Наслідки політики колоніалізму спостерігаються дотепер, зокрема у середовищі української політичної еліти, для якої часто притаманний колоніальний менталітет. «В процесі отримання автокефалії є залучена держава, але інакше й не може бути, адже це питання не тільки церковне, воно відноситься й до сфери національної безпеки, має ідеологічний характер, особливо враховуючи наявність такого жорсткого противника, яким є Росія. Шлях до автокефалії триває століття, і він не є пов'язаний з якимось певним конкретним політичним діячем, але тепер є можливість проміжного фінішу в цьому процесі. Ми спостерігаємо унікальний феномен, та є свідками дуже визначної події історичної ваги» - зазначив Роман Офіцинський. Також науковець зазначив, що є чимало представників, налаштованих на конструктив у всіх конфесіях, але процес об’єднання церков повинен бути виважений, щоб зрештою автокефальна церква мала визнання та легітимність в очах українців.

Завідувач кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права,  доктор юридичних наук, професор Тетяна Карабін акцентувала увагу на юридичних аспектах створення автокефальної церкви. «Перед нами постануть важливі питання, зокрема щодо переходу права власності у разі зміни канонічного підпорядкування громад, основне питання – якими є межі державного втручання. Є питання щодо назви автокефальної церкви, адже сьогодні назва «Українська православна церква» є зареєстрована за релігійною організацією, що має зв'язок з Московським патріархатом. Чи легітимним буде скасування реєстрації, чи буде доцільність такого розвитку подій у демократичному суспільстві? Ці питання ще не отримали відповіді, але наша дискусія є шляхом до них» - наголосила Тетяна Карабін.

 

Релігієзнавець, кандидат історичних наук, доцент Юрій Данилець розповів про певні статистичні дані та результати соціологічних опитувань, які, хоч з певною похибкою, але дозволяють виявити рівень підтримки автокефалії у суспільстві. «Наразі найбільшою за кількістю вірників та парафій є УПЦ МП, яка має більше 12 тисяч парафій, 52 єпархії. Наступною за величиною є УПЦ Київського Патріархату, яка має 4 807 парафій, 35 єпархій та УАПЦ, з 1048 парафій та 14 єпархій. Також згідно з даними соціологічної групи «Рейтинг» надання автокефалії схвально оцінюють 54% українців, 19% є противниками такого рішення та 19% не визначилися зі соєю оцінкою». Також Юрій Данилець зауважив, що якщо нова церква матиме назву «Українська православна церква», то не виключено, що претендуватиме на майно сучасної УПЦ МП. Тому Константинопольський Патріархат пропонує використовувати назву Православна церква в Україні, щоб виключити можливість подібного конфлікту. «Це створює гарантії для тих громад, що не приєдналися, гарантії що ніхто не буде їх чіпати» - зазначив Юрій Данилець.

Також важливою є роз’яснювальна та просвітницька робота з боку держави серед вірників, передусім УПЦ МП, для пояснення того, що для простих громад нічого суттєвого не зміниться і ніхто їм не нав’язуватиме свої принципи та цінності.

На завершення круглого столу Микола Палінчак анонсував проведення подібного заходу, у більш широкому форматі, за участі науковців, експертів, представників православних єпархій Закарпаття.

 

Олексій Шафраньош,

Інформаційно-видавничий центр

 

Категорії: