«Формула» математичного факультету
Минає час, рано чи пізно в пам’яті залишаються тільки позитивні спогади, а негатив — чимось дріб’язковим. На радість, існують події великого масштабу, вони і є відбитком історії, кроком уперед. Такою подією для Закарпаття, зокрема для Ужгородського національного університету, стало відкриття математичного факультету.
Основи матфаку були закладені ще в далекому 1950-му році, коли фахівців розпочали готувати у фізико-математичному підрозділі. Перший набір становив 26 студентів. А ось першу кафедру відкрили через рік і назвали кафедрою загальної математики, роботу якої тоді очолював професор Львівського університету М.Зарицький. Значних зусиль доклали й досвідчені доценти В.Собко, О.Хачій та молоді вихованці Львівського університету. Це й дало поштовх до створення нових підрозділів факультету, адже зростав попит серед абітурієнтів. І нарешті, у 1966-му році матфак оформили в самостійний підрозділ. Із 1986-го р. тут готували фахівців за двома напрямками: педагогічним та науково-виробничим, або ж простіше: за спеціальностями «Математика» й «Прикладна математика». Випускники працевлаштовувалися в науково-дослідних інститутах НАН України, конструкторських бюро, науково-виробничих і обчислювальних центрах, у вищих та середніх навчальних закладах, банківських установах.
Нині на математичному функціонують 5 кафедр (алгебри, диференціальних рівнянь і математичної фізики, кібернетики і прикладної математики, математичного аналізу, системного аналізу та методів оптимізації). Дбають про знання 52 викладачі, серед них — доктори наук, доценти. Що цікаво: більшість педагогів факультету є його вихованцями.
Випускник 1983 року денної форми навчання Василь Андрашко згадує: «Стосовно сесії, то практично нічого не змінилося, адже ми теж складали її двічі на рік. Було й щось схоже на нинішню систему «автоматом», однак протягом семестру повинні були скласти три колоквіуми на оцінку 4,5, адже це враховували на іспиті. Діяло також правило: пропустив — відпрацюй. Стимулювала стипендія: звичайна — 40, підвищена — 50, а також 100 карбованців, яку отримували найобдарованіші студенти. Щоб ви розуміли, долар тоді становив 63 копійки (усміхається—авт.). А загалом я вважаю, нічого кардинально не змінилося. Хочу зазначити, викладачі йшли нам назустріч, особливо пригадую двох улюблених педагогів: А.Бовді та В.Левдар залишалися після занять і пояснювали те, що ми не зрозуміли на парі».
Утім математики не лише навчалися, а й добре відпочивали. В.Андрашко розповідає, що кожної осені проводили День першокурсника, пов’язані з математикою тематичні вечори. П’ять груп брали участь у турнірі, де розв’язували різні задачі й рівняння. Весною святкували День математика. У 4-му гуртожитку організовували дискотеки та й частенько збиралися просто посидіти десь після занять чи в гуртожитку.
Матфак долучався до загальноуніверситетських спортивних змагань. Так, його представники брали участь у кросі, турнірах із шахів тощо, посідали й призові місця. Тоді студентське життя скеровував Комсомол, однак молодь УжНУ, зокрема математичного факультету, була досить активною.
Улітку хлопці працювали в студентських загонах на будівничих майданчиках, а дівчата їздили до Криму продавати овочі, фрукти.
Сьогодні матфак продовжує кращі традиції попередників. Навчанню сприяють обладнані комп’ютерною технікою лабораторії, не забувають проводити різні заходи. «Я ніколи не жалкував, що вступив на математичний факультет. Мені подобається теперішній склад деканату, адже наставники йдуть нам назустріч і намагаються ввійти в становище кожного студента. Хочу відзначити, позааудиторні години теж проводимо весело, а тому залишаться в пам’яті надовго. Звісно, не обходилося без перескладань, проте я зробив правильний вибір, вступивши саме на цей факультет», — ділиться враженнями студент 4 курсу Дмитро Йовбак.
Що ж, мабуть це і є формула успіху й довголіття вищеназваного підрозділу: здобувати ґрунтовні знання й добре відпочивати в привітному колективі. Хай же так буде й надалі!
Ірина БАЛОГ,
студентка відділення журналістики.
«Погляд»
