Іван Миронюк: «Фахівці, яких ми готуємо, уже гостродефіцитні. А потреба буде ще більшою»
Чергове інтерв’ю проєкту «Професії перемоги – абітурієнтам УжНУ» з Іваном Миронюком, деканом факультету здоров’я та фізичного виховання. З його словами, винесеними в заголовок публікації, неможливо не погодитися. Бо й справді – на цьому факультеті готують спеціалістів, яких і в мирний час бракувало на ринку праці. А у воєнний і післявоєнний період потреба у фахівцях з фізичної та психологічної реабілітації, а також ерготерапевтах – буквально колосальна.
Як змінилося життя факультету в умовах війни?
Життя на факультеті змінилося кардинально. Перший період, звичайно, був важкий. Загалом дуже схоже на те, як ми працювали в період суворих карантинних обмежень при епідемії ковід. А ще додалися нові обов’язки, пов’язані з вимушеними переселенцями. Зараз уже все стабілізувалося, але, до прикладу, в один момент у нас у спорткомплексі на карематах ночувало 200 людей.
Щодо навчання – ми одразу згуртували студентів, з’ясували, хто де знаходиться, в якому режимі може виходити на зв’язок. Факультет особливий тим, що в нас великий відсоток студентів – з поза меж Закарпаття. Дехто з них – на тимчасово окупованих територіях. Є студенти, які одразу ж, з перших днів, пішли до лав ЗСУ. Є студенти, які були в окупації, а зараз уже на звільнених територіях. Але мене радує, що дуже багато наших студентів все-таки відвідують заняття. Незалежно від того, де вони знаходяться.
Якими є особливості вступної кампанії-2022 для вашого факультету?
Дуже важливо зазначити такий момент: у нас на спеціальність 017 «Фізична культура і спорт» замість мультитесту буде творчий конкурс. Цим ми відрізняємося від всіх інших факультетів. І це єдина спеціальність в УжНУ, по якій зберігся творчий конкурс.
Щодо інших умов та деталей вступу – раджу уважно знайомитися з Правилами прийому до ДВНЗ «УжНУ» в 2022 році.
Чи долучаються студенти та викладачі факультету до волонтерської роботи, допомоги військовим, переселенцям?
Тут я хотів би виокремити кілька напрямків.
По-перше, у нас дуже хороший і сильний студактив. Вони моментально зібралися, скоординували свою роботу з Волонтеріатом УжНУ, активно долучилися до заходів. Частина наших студентів, які не з Ужгорода, виселилися з гуртожитків, поїхали додому і включилися в волонтерську роботу за місцем проживання.
По-друге, наші заступник декана та завідувач кафедри Едуард Сивохоп і Іван Маріонда з самого початку війни пішли … в поліцію, добро-вольцями патрульної поліції. Вони просилися в тероборону, але там вже не брали добровольців, то ви-рішили податися в поліцію. І тепер кожну четверту добу несуть чергування, підтри-муючи правопоряок в Ужгороді. Три дні викладають – а на четвертий разом з колегами-поліцейськими працюють.
По-третє, завдяки дуже добрим партнерським стосункам з Університетом здоров’я та соціальної праці святої Єлизавети в Братиславі нам вдалося отримати декілька вантажів гуманітарної допомоги. В Михайлівцях цей університет має підрозділ – Інститут блаженного Метода Домініка Трчку. Колеги з цього інституту два рази привозили нам допомогу – медикаменти для бійців 128 окремої бригади. А ще вони домовилися з польськими колегами і привезли продукти харчування для переселенців, які живуть у нас в гуртожитках.
Які спеціальності вашого факультету будуть затребуваними після перемоги і чому?
З точки зору пріоритетності або потреб ринку наші спеціальності – одні з найбільш затребуваних. Ми, фахівці, вже це відчуваємо, а скоро це відчують і пересічні громадяни.
Ми прекрасно розуміємо, що реабілітаційна допомога буде потрібна у дуже великих обсягах і на дуже тривалий час. І фізична реабілітація, і ерготерапія, і психологічна реабілітація. Всі ці спеціальності – на нашому факультеті: клінічна психологія, фізична терапія і ерготерапія.
Зараз гострий період війни, далі буде період пост-війни. Потреба в фахівцях з реабілітації колосальна. Вони уже стали дефіцитними. Гостро дефіцитними. Їх би бракувало навіть якби ніхто не виїжджав за кордон, якби не було відтоку кваліфікованих спеціалістів. А в нинішніх умовах – спеціалістів дуже бракує.
Тому зараз ми починаємо великий начальний проєкт. З низкою гуманітарних міжнародних громадських організацій запускаємо на факультеті хаб для навчання (як студентів, так і практикуючих фахівців-реабілітологів) роботі з різними категоріями людей, які постраждали, або були залучені до війни. Це і військовослужбовці, і члени їх сімей, і вимушені переселенці (з психологічними та фізичними травмами).
Ця історія – на роки. Тому ми готуємо таку велику базу, і будемо навчати по-новому і майбутніх, і теперішніх фахівців. До прикладу, на Закарпатті працює іспанська місія організації «Лікарі без кордонів». І вони надали свої пропозиції щодо піготовки в контексті психологічної допомоги. Їх досвід, який вони отримали в інших країнах, де були військові конфлікти, будемо впроваджувати у нас.
Також представники організації «Лікарі без кордонів» звернулися до нас з ініціативою проводити своїми силами психологічне консультування для переселенців. Ми домовилися, що на кафедрі наук про здоров’я іспанські колеги будуть надавати такі консультації, а також проводити майстер-класи для психологів Ужгорода по підготовці до кризового консультування осіб, що постраждали від бойових дій.
Так само я впевнений, що після війни буде великий попит на тренерів, яких ми також готуємо. Коли почалася війна, велика кількість людей почали виїжджати. Кваліфіковані тренери з різних видів спорту виїхали. Але війна закінчиться, діти завжди будуть займатися спортом, а тренерів бракуватиме. Їх уже бракує.
Наш спорткомплекс зараз працює в нормальному режимі, переселенців там уже немає. І я звернув увагу, що, коли йдуть заняття в секціях, наприклад, з дзюдо, то половина машин під спорткомплексом – на немісцевих номерах. Бо час іде, дітям треба займатися спортом, тож батьки віддають їх у секції. І там з ними мають працювати кваліфіковані тренери.
Тому, завершуючи, підсумую: після перемоги спеціалісти, яких ми готуємо на факультеті здоров’я та фізичного виховання, однозначно будуть затребувані на ринку праці як пріоритетні.
Підготував Ярослав Світлик
