Новини

30.10.2020
896

Володимир Смоланка: «А це дасть тільки класичний університет, яким і є УжНУ!»

Володимир Смоланка: «А це дасть тільки класичний університет, яким і є УжНУ!»

Як почувається виш у 75 років? Мабуть, чи не найкраще про це знає його керівник. Адже тільки ректор як справжній лікар може відчувати роботу кожного основного нерву складного організму альма-матер. Отож ювілейний вектор цього інтерв’ю був визначений.

— Володимире Івановичу, американський журналіст Генрі Менкен свого часу сказав: «Університет — заклад, призначений для того, щоб діти піднялися на вищий щабель у суспільстві, ніж їх батьки». Наскільки Ви погоджуєтеся з такою думкою?

— Повністю погоджуюся. Це постає з реалій: час диктує завдання вищої, ніж досі, складності, і їх наступні покоління повинні успішно вирішувати. На простих речах у житті бачимо: молодь, навіть малеча опановують ґаджети та інші інновації швидше за людей середнього чи літнього віку, а тому досягнуть, без сумніву, більшого. І все об’єктивно — інакше прогресу людства не буде.

— УжНУ вже 75 років. Що для Вас криється за таким відрізком історичного часу?

— Наш університет створено відразу після завершення Другої світової війни. Тоді не було ні викладацьких кадрів, ні потрібної матеріальної бази. Отож виш розвивався завдяки людсь­кому потенціалові різних міст Радянсь­кого Союзу, а також місцевих випускників університетів Відня, Праги, Будапешта. А з початку 1950-их років розпочали підготовку в аспірантурі вже своїх випускників, котрі згодом влилися в академічне середовище, стали в майбутньому основою професорсько-викла­дацького складу. Упродовж цього часу в альма-матер створювали різні освітні напрями, наукові школи, зміцнювали матеріально-технічну базу. У результаті в нашому краї створено потужний заклад, який є згустком інтелекту, центром освіти, науки та інновацій, одним з осередків культурного буття та інших сфер діяльності. УжНУ— заклад із високим потенціалом розвитку, рівнем академічного спілкування, комфортне середовище, що теж, звичайно, важливо. Для мене все це багато важить — адже практично вся моя професійна частина життя пов’язана з рідним вишем.

— Коли університет святкує ювілейну дату, мимоволі завжди хочеться зазирнути в його минуле. Що в ньому переважно бачите?

— Насамперед позитивне: успіхи, які були на кожному етапі розвитку університету. Поставали різні проблеми, але їх завжди долали.

—  Які б найбільші досягнення УжНУ виокремили за весь період існування закладу?

— Одразу важко виділити. Позаду ж — 75 років! Насамперед спадає на думку: основним досягненням є побудова системи високоякісної освіти. Сьогодні маємо 20 факультетів, 2 навчально-наукові інститути, де здобувають фах понад 14,5 тисячі студентів.

У нас — різноманітні сучасні освітні програми. У науці найважливішим є створення відповідних потужних шкіл. Притому з багатьох спеціальностей, на різних факультетах.

— Яким є УжНУ для Вас сьогодні у своєму розвитку?

— Бачу наш університет потужним закладом вищої освіти зі стабільним фінансовим становищем та матеріально-технічною базою, який готує фахівців високого класу, котрі володіють сучасними технологіями; формує вільних молодих людей, готових інтегруватися у відповідне фахове середовище, у суспільство після завершення навчання. УжНУ — відомий нау­ковий центр. Це одна з опор для поступу нашого краю та всієї України. Ми беремо активну участь у розробці стратегії розвитку регіону, генеруємо й реалізуємо чимало цікавих ідей як на національному, так і на міжнародному рівнях.  До нас постійно звертаються як до експертного середовища.

— Університет у 100 років уявляєте?

— Бачу його й надалі класичним університетом, елітним закладом вищої освіти, генератором нових знань із ґрунтовною міждисциплінарною підготовкою за багатьма спеціальностями, галузями знань. А ще — закладом вищої освіти з найвищим ступенем академічної свободи, який готує спеціалістів, здатних вирішувати масштабні завдання… Це повинен бути й дослідницький університет з орієн­тацією на найактуальніші наукові дослідження, провайдер інновацій, науково-технічних розробок для потреб суспільства, центр громадсь­кого життя  міс­та та всього нашого краю, орієнтований на найвищі досягнення.

— Відтоді, як стали ректором, сутність дня народження університету для Вас змінилася?

— Безумовно. Яка б не була дата, це привід призадуматися, проаналізувати досягнуте та накреслити плани, які потрібно реалізувати. Святкування стає ще вагомішим.

— Шкода тільки, що на заваді останньому стали карантинні реалії. Упораємося з ними?

— Так. Сучасний розвиток медицини приведе до перемоги над вірусом. Уже в найближчім часі вчені завершать апробацію вакцини, і вона загалом повинна попереджувати коронавірусне захворювання, як у минулому успішно вирішували проблеми багатьох інфекційних хвороб. Що стосується лікування Ковід-19: 6жовтня в «New England Journal of Medicine» опубліковано результати міжнародної групи щодо успішного дослідження ефективності препарату «Ремдесивір». Уже нині препарат вносять до протоколів лікування коро­навірусу. Прос­то потрібен ще певний час, щоб клінічні до­слідження набули безповоротного значення.

— Таке ще запитання в контексті ювілею університету. Моя колега з редакції «запропонувала студентам назвати 100 слів, які асоціюються з альма-матер».  Що самі запропонували б?

— Насамперед слова «УжНУ», «студент», «викладач», «освіта», «наука»,  «достойний рівень», «успіх». Подивіться на рейтинги, до яких не тільки я люблю апелювати. Скажімо, ректор Карлового університету професор Томаш Зіма, коли ми вручали йому дип­лом почесного доктора альма-матер, розпочав промову саме з інформації про рейтинг свого закладу. Так ось про нас: у рейтингу «Топ-200» вітчизняних вишів посідаємо 11 місце. У рейтингу Webometrics— 14-е, у Scopus – 13-е. Таке ж серед українських вишів – у QS World UR by Region. Тобто за різними оцінками ми між 11—15 місцями. Рейтинги — не самоціль, але об’єктивно відображають  нашу діяльність, стимулюють ру­хатися вперед.

— Чого б Ви побажали далі колективу Ужгородського національного університету з нагоди 75-річчя?

— Подальших успіхів, енергії та честолюбства для реалізації цікавих проєктів — з одного боку, а з іншого, — здоров’я, душевного спокою, хорошої атмосфери в трудових колективах, родинах, у колі друзів.

— Завершити наше інтерв’ю хочу тим, ким і починав, — Генрі Менкеном. Цей американський журналіст ще сказав: «Перед минулим — схили голову, перед майбутнім — засукай рукава». Якою повинна бути праця керівництва, усього колективу університету в найближчім часі, особливо в плані модернізації, щоб за 5 років ми могли з почуттям виконаного обов’язку зустріти новий ювілей альма-матер?

— Перед нами постає багато питань, викликів, адже стрімко розвивається система вищої освіти. Із запитами часу й суспільства потрібно йти в ногу. Удосконалювати навчальний процес, створювати цікаві освітні програми, які відповідатимуть новим вимогам сьогодення. І надалі необхідно вдосконалювати наукову базу, альма-матер повинна робити акцент на розвиток нових технологій, на міждисциплінарний розвиток. Вагомими є імплементація їх результатів у виробництво через науковий парк УжНУ, стартап-центр, бізнес-інкубатор. Серйозне завдання — розширювати міжнародні зв’язки й надалі рухатися в освітньо-науковий європейський простір, реалізовувати спільні програми із закордонними колегами. Важливо, щоб, отримавши диплом нашого закладу, випускник міг працевлаштуватися в будь-якому середовищі, був готовим до успішної побудови професійної кар’єри в різних країнах світу. УжНУ повинен успішно формувати сучасну високоосвічену, висококультурну, із розумінням здорового способу життя українську молоду людину. Притому наш випускник і надалі має бути фахівцем своєї справи, але поєднувати це із широким світоглядом та ерудицією. А це дасть тільки класичний виш, яким і є Ужгородський національний університет!

Володимир Тарасюк,

«Погляд»

 

 

Категорії: