ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ВІД ОЦІНКИ ПОВЕДІНКОВИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ДО СИСТЕМНОЇ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ
Повномасштабна війна докорінно змінила умови функціонування системи громадського здоров'я України, поставивши перед нею завдання, яких не існувало у мирний час.
Хронічний стрес, вимушена міграція, руйнування інфраструктури та перевантаження кадрових ресурсів формують принципово нову структуру факторів ризику для здоров'я населення, що потребує системного наукового осмислення.
Моніторинг поведінкових факторів ризику в умовах війни. Особливістю сучасного етапу є те, що збір даних про стан здоров'я населення відбувається безпосередньо під час збройного конфлікту — у період, який супроводжується значними соціальними, економічними та психоемоційними навантаженнями. Це створює методологічний виклик: традиційні інструменти епідеміологічного нагляду мають бути адаптовані до умов обмеженого доступу до окремих територій, нестабільного зв'язку та постійної міграції населення. Водночас саме така адаптація дозволяє отримати унікальні дані про динаміку тютюнокуріння, вживання алкоголю, рівня фізичної активності та харчової поведінки на тлі хронічного стресу, що є основою для планування ефективних профілактичних заходів.
Соціальні детермінанти здоров'я та вимушена міграція. Регіони прийому внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і Закарпаття, стикаються зі специфічним навантаженням на систему охорони здоров'я. Доступ до спеціалізованої допомоги для ВПО ускладнюється не лише організаційними бар'єрами (відсутність медичної документації, потреба у прикріпленні до нових закладів), а й соціально-економічними чинниками — необхідністю первинного вирішення питань житла та базових потреб, що відсуває звернення по планову медичну допомогу на другий план. Це формує окрему групу ризику, стан здоров'я якої потребує окремого моніторингу.
Резилієнтність регіональних систем охорони здоров'я. Досвід прифронтових областей демонструє різні моделі організаційної адаптації служб екстреної та невідкладної допомоги до умов бойових дій: перерозподіл потоків пацієнтів, децентралізація надання допомоги, розвиток мобільних бригад. Порівняльний аналіз таких моделей у прифронтових і тилових регіонах дозволяє виявити практики, які підвищують стійкість системи охорони здоров'я до кризових навантажень, і може стати основою для формування рекомендацій щодо посилення резилієнтності на національному рівні.
Тягар хронічних неінфекційних захворювань. Незважаючи на воєнний стан, проблема неінфекційних захворювань — серцево-судинних, ендокринних, онкологічних — залишається одним із головних викликів для системи охорони здоров'я. Переривання диспансерного спостереження, обмежений доступ до планових обстежень і зростання рівня стресу створюють умови для прихованого погіршення епідеміологічної ситуації, наслідки якого можуть проявитися вже у найближчі роки.
Перспективи та висновки. Комплексне вивчення громадського здоров'я в умовах війни потребує поєднання трьох рівнів аналізу: індивідуального (поведінкові фактори ризику), популяційного (соціальні детермінанти та вразливі групи) і системного (організаційна резилієнтність медичних служб). Такий підхід дозволяє не лише зафіксувати поточні втрати у сфері здоров'я населення, а й сформувати науково обґрунтовану основу для відновлення та реформування системи охорони здоров'я України у повоєнний період. Розробка регіональних досліджень за цією тематикою є актуальним напрямом для докторантів і науковців кафедри громадського здоров'я, що відповідає стратегічним пріоритетам розвитку галузі на національному рівні.
Підготував: Короп О.А. - д. мед. н., професор кафедри громадського здоров’я, епідеміології та інфекційних хвороб
