Новини

11.01.2020
1116

Вогонь гартує залізо, вода - тіло, а боротьба - волю і силу духу. До 60-річного ювілею Ігоря Студеняка

Вогонь гартує залізо, вода - тіло, а боротьба - волю і силу духу.
До 60-річного ювілею Ігоря Студеняка

Проректору з питань науки Ужгородського національного університету, доктору фізико-математичних наук, професору, Заслуженому діячу науки і техніки України Ігорю Петровичу Студеняку 12 січня виповнюється 60 років. Він – знана і шанована особистість у вітчизняних та європейських науково-освітніх колах. Його наукові роботи в області фізики твердого тіла опубліковано у провідних вітчизняних та зарубіжних фахових журналах, оприлюднено на багатьох авторитетних міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях. У творчому доробку І.Студеняка більше 800 наукових публікацій, серед яких 6 монографій, 24 навчальні посібники, 138 патентів на винаходи та деклараційних патентів, 230 статей з яких 130 - у журналах, проіндексованих у базі даних Scopus.

Рід Студеняків походить з Рахівщини. Дід Юрій Студеняк воював у Першу світову на Східному фронті проти росіян. У 1917 році вступив до окремого Чехословацького корпусу, у складі якого пройшов з боями шлях з Центральної України - аж до Далекого Сходу. З Владивостока, обігнувши разом з бойовими побратимами на кораблі чи не всю земну кулю, повернувся у рідне село Кваси біля Рахова. Довгий час - за Чехословаччини, Угорщини та на початку радянської влади - був бировом у с. Кваси, знав декілька мов, був шанованою і авторитетною людиною. Він мав восьмеро дітей, семеро з яких здобули вищу освіту.

Дід по маминій лінії - Микола Попадич - у часи Чехословаччини був активним просвітянином у с. Росішка, великим патріотом України, який за нашу свободу і незалежність загинув у сталінському таборі.

Батько ювіляра - Петро Юрійович - належав до першого випуску Хустського лісотехнікуму, закінчив Львівський лісотехнічний інститут, аспірантуру, працював на підприємствах лісової промисловості Івано-Франківської та Закарпатської областей, у сфері державного управління лісовим господарством, керував науково-дослідною частиною Ужгородського державного університету, працював в Ужгородському відділі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, викладав на економічному факультеті та факультеті міжнародних економічних відносин УжНУ.

Мама Орися Миколаївна – український філолог – учителювала у школах та освітніх закладах. Останнім її місцем роботи був Ужгородський коледж культури і мистецтв.
Ігор Студеняк народився у місті Рахів. Згодом родина переїздила до Великого Бичкова, Хуста, Ужгорода, куди направляли на роботу батька. У 1967 році майбутній проректор з науки УжНУ пішов до першого класу Ужгородської СШ №1 ім. Т. Шевченка, яку закінчив у 1977 році.

Юність – романтична пора. Закінчивши школу із «золотою» медаллю вірив у те, що відкриті усі двері… Переконав батьків, що буде вступати в МІМО – Московський Інститут міжнародних відносин. Там готували майбутніх дипломатів, журналістів-міжнародників та економістів-міжнародників. Однак по приїзді у «білокам’яну» він швидко зрозумів, що вчитися у МІМО - привілей нащадків московської верхівки, тому не став марнувати часу і повернувся до Ужгорода, щоб встигнути подати документи в УжДУ.

«У школі мені однаково легко давалися як природничі, так і гуманітарні науки. А вибрав я фізичний факультет УжДУ тому, що вабила мене ця наука, та й вчитися на фізфаці тоді було неабияк престижно, адже тут викладали справжні корифеї, імена яких були відомі у наукових колах усього тодішнього Союзу. До речі, з нашого шкільного випуску 7 чоловік поступило на фізичний факультет! - розповідає І.Студеняк. - У той час на фізичному факультеті працювали дуже відомі особистості, вчені, котрі закладали основи наукових шкіл і напрямків, які успішно функціонують в УжНУ дотепер. Це, в першу чергу, тодішній ректор університету (1962–1977 рр.) Дмитро Венедиктович Чепур, засновник наукової школи з фізики напівпровідників. По його смерті цю наукову школу очолив наступний ректор університету (1988–2004 рр.) Володимир Юлійович Сливка. У цій школі розпочинав свою наукову діяльність та продовжую її дотепер».

Зі своїм науковим керівником Олексою Миколайовичем Борцем молодий і перспективний науковець Ігор Студеняк працював починаючи з другого курсу. Він запропонував займатися в його групі, привив любов до досліджень в області оптики. По закінченні фізфаку у 1982 році вступив в аспірантуру, а в 1986 - захистив кандидатську дисертацію. Працюючи інженером, науковим співробітником, асистентом, доцентом, професором, завідувачем кафедри прикладної фізики (2005-2015 рр.) займався вивченням оптичних властивостей напівпровідників. За цей час ним був розвинутий новий напрямок наукових досліджень – оптика розупорядкованих середовищ.

«Крім Олекси Миколайовича теплими словами вдячності хочу згадати й інших своїх вчителів – наукового консультанта моєї докторської дисертації професора Володимира Юлійовича Сливку, талановитого експериментатора, старшого наукового співробітника Дюлу Шандоровича Ковача, неперевершеного педагога доцента Василя Михайловича Бенцу та багатьох інших, які на різних етапах мого життя сприяли моєму становленню і залишили глибокий та незабутній слід у моїй біографії», - каже І. Студеняк. 

Паралельно з грунтовною науковою роботою І. Студеняк читає лекції, адже в житті науковця природнім є бажання зустрітися із студентами та аспірантами в аудиторії, вести з ними діалог. За довгі роки науково-педагогічної діяльності він читав лекції студентам та аспірантам з таких загальних та спеціальних дисциплін як «Оптика», «Оптичні властивості кристалічних та некристалічних матеріалів», «Оптика розупорядкованих середовищ» та багато інших. 

У його науковому доробку - багато спільних робіт з іноземними колегами. Плідною і тривалою є співпраця з фізиками Вільнюського університету (Литва), Загребського університету (Хорватія), Братиславського університету ім. Коменського (Словаччина), Інституту експериментальної фізики Словацької Академії наук в м. Кошице, Дебреценського університету (Угорщина) та багатьма іншими. У Литві його друзями є теперішній президент Литовської Академії наук професор Юрас Баніс, професори Антанас Орлюкас і Альгірдас Кеженіс, з якими виконував ряд українсько-литовських проектів, написали кілька десятків статей у престижних наукових журналах.

Довгі роки дружби та співпраці пов’язують нашого ювіляра з професором Младеном Краньчецом, колишнім деканом геотехнічного факультету Загребського університету, професором Петером Кушом, який довгі роки був віце-деканом факультету математики, фізики та інформатики Братиславського університету ім. Коменського, професором Петером Копчанським, який тривалй період очолював Інститут експериментальної фізики в м. Кошице, Шандором Кікінеші – професором Дебреценського університету. Для професійного зростання дуже корисними були закордонні стажування у Кентсько¬му державному університеті (2008 р., м. Кент, Огайо, США), Інституті експериментальної фізики Словацької Академії наук (2009 та 2012 рр. м. Кошице, Словаччина), участь у багатьох міжнародних конференціях.

Серед нинішніх наукових пріоритетів І.Студеняка – робота у Центрі колективного користування науковим обладнанням УжНУ, створеним за його безпосередньої участі у травні 2018 року. Для наукових лабораторій Центру було придбано сучасні прилади, зокрема спектральний еліпсометр та раманівський спектрометр японської фірми Horiba, ІЧ Фур’є-спектрометр японської фірми Shimadzu, а також ряд інших спектрометрів та імпедансметрів. Одним з основних завдань Центру є створення для молодих науковців сприятливих умов для виконання наукових досліджень на сучасному експериментальному обладнанні та запобігання їхнього відтоку за кордон. Збереження молодих наукових кадрів для України шляхом створення цього Центру - вбачає одним із своїх пріоритетних завдань.

Попри наукові і викладацькі досягнення, авторитет і повагу колег у багатотисячному університетському колективі, пошану у наукових колах України та за її межами, - змістом свого життя вважає свою родину. «Особисті заслуги, здобутки і звання – важлива складова життя кожного чоловіка, але не основна. Завдяки підтримці наших ближніх ми стаємо тими, ким ми є насправді. Я дуже вдячний своїй родині, дітям, а особливо моїй коханій дружині Вікторії, яка всі ці роки була поряд, допомагала долати труднощі, брала на себе виховання дітей і всю домашню роботу, коли проводилися наукові дослідження, готувалися статті, писалися монографії та підручники, – каже Ігор Студеняк. – А наші діти продовжують нашу справу. Донька Олеся, як і мама лікар, продовжує лікарські традиції родини. Син Віктор поєднує у своїх нинішніх студіях фізику та інформатику і я дуже сподіваюся, що він гідно продовжить і наукові традиції нашої сім’ї».

… Ще у 1982 році на шпальтах подарованого йому фізичного словника шкільна вчителька англійської мови Надія Сергіївна Стасєва, знаючи, хто був його науковим керівником, написала: «Хай живуть борці!» З того часу у розмовах з молоддю він любить повторювати слова: «Вогонь гартує залізо, вода гартує тіло, а боротьба гартує волю і силу духу». Це й стало життєвим кредом Ігоря Петровича Студеняка.

 Василь Ільницький

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: