Як студентка УжНУ навчалась семестр в Університеті Євле (Швеція)

Erasmus + – добре відома для ужнівців програма обмінів студентів, викладачів та науковців. Програма надає можливість навчатися, проходити стажування чи викладати в іншій країні, що бере участь в програмі. Кожного семестру студенти УжНУ з радістю погоджуються стати частинкою іноземного вишу. Нещодавно студентка 1 курсу магістратури англійського відділення факультету іноземної філології Олеся Гобан  завершила семестрове навчання в Університеті Євле (Швеція) та поділилась своїми враження про цю неймовірно цікаву пригоду:

– Моя подорож до Швеції за програмою Еразмус+ розпочалася одного спекотного серпневого дня і попереду чекав складний маршрут: Ужгород - Краків - Варшава - Стокгольм - Євле. Який контраст я відчула між літнім, сонячним Ужгородом та холодним, вітряним Євле! Здавалося, ніби на мене відро холодної води вилили. А потім ритм життя значно прискорився, адже необхідно встигнути все: поселитись у гуртожиток, оформити документи, досліджувати місто, познайомитися з університетом.

Хочу додати ліричний відступ про гуртожиток, оскільки те місце стало моєю домівкою на 6 місяців. Відчувався славнозвісний скандинавський стиль: простота і функціональність. Моя кімната була поділена на 2 частини: кухня-студія та невеличка відокремлена спальня. Безсумнівно, кухня була моїм улюбленим місцем, адже там не рідко збиралася велика інтернаціональна компанія, щоб скуштувати закарпатські кіфлики чи справжній борщ (все вийшло досить смачним, тож репрезентація української кухні була на гідному рівні).

Зараз повертаємося до найцікавішої частини — навчання. Швеція саме та країна, де варто шукати відповідь на запитання «Як викладати EFL?», адже майже все населення розмовляє англійською наче рідною мовою. Для себе я виділила два основні моменти без яких не вижити у шведському університеті: самоосвіта та академічна доброчесність. Радували детальні інструкції викладачів, які допомагали приходити на семінари вже підготовленими, обговорювати незрозумілі під час самостійного опрацювання моменти та висловлювати свої думки щодо деяких аспектів. Більшість роботи виконувалася у групах і вражало, як старанно мої одногрупники готувалися до занять, вільно висловлювали свої думки та зачіпали надскладні проблеми, які можуть трапитися у сучасному європейському класі.

Якщо говорити про письмові завдання, то тут надають перевагу есе, що є своєрідною рефлексією за темою. Для написання такого виду роботи вимагалося опрацювати низку літератури, тому виконання завдання займало декілька днів (нагадую про академічну доброчесність). Написання есе відбувалося у два етапи: підготування чорнового варіанту, який проходив перевірку іншими студентами та коригування і подальше прикріплення вже готового варіанту тексту з додаванням відгуку на внесені зміни.

До речі, про перевірку іншими студентами, чи так зване peer review. Така техніка була базою для всіх письмових завдань, адже вона приносила користь для всіх студентів. Автор відгуку повинен проявити свої знання на практиці, оскільки знайти недоліки у чужій праці не так вже і легко без необхідних знань. Тим часом автор есе отримував фідбек, який відкривав нові перспективи для покращення твору. Особливо вражав емоційний інтелект студентів, які із задоволенням приймали конструктивну критику та вбачали у цьому можливості довести текст до досконалості, але аж ніяк не як щось образливе.

Коли йдеться про таку сучасну країну як Швеція, то неможливо не згадати про цифрові технології. Вони були повсюдно: онлайн розклад та інструкції, різноманітні програми для тренування необхідних навичок, простори для дебатів і тд. Викладачі прийняли те, що важко боротися з використанням ШІ, тому пропонували залучати його для полегшення роботи, наприклад, підбору чи створення вправ, розробки планів-конспектів уроків і тд. Обовʼязковим було додавання визнання про використання нейронних мереж. Інколи студентів, яких було запідозрено у недоброчесності просили описати як вони працювали з текстом. Такий своєрідний захист роботи проливав світло на справжні знання учня.

Я б хотіла вмістити всі розповіді у цей текст, однак, це неможливо. Стільки всього залишається «за кадром»! Кожен день нагадував пригоду чи момент з фільму. Еразмус+ — це не тільки про навчання чи подорожування. Це дещо значно глибше, щось, що складно описати, можна тільки відчути. Це і можливість побачити найвеличніші надбання людства, як от архітектурні дива чи картини Едварда Мунка. Це і ті відомі студентські часи, повні гучних вечірок, спонтанних рішень та нових знайомств. Це і неймовірна сміливість, що перемогла страх невідомого. Це і моменти самотності, які загартовують та допомагають віднайти якусь внутрішню силу, що ховалася десь усередині під теплими обіймами рідних. Це і неоціненний досвід, який прокачує і жорсткі, і мʼякі навички, що цінується на ринку праці. А загалом, Еразмус + — це те, що варто пройти кожному студенту.

 

За інф. факультету іноземної філології

Інформаційно-видавничий центр

 

• Міжнародна співпраця,
• Факультет іноземної філології