Пам’яті професора Михайла Івановича Фатули

 31 березня 2024 року на 92 році життя завершився тривалий, сповнений професійної та громадянської звитяги земний шлях знаного на всеукраїнських теренах талановитого кардіолога, одного з найяскравіших представників і фундаторів  закарпатської медицини, першовідкривача масштабних досліджень проблем «сольової» артеріальної гіпертензії на Закарпатті, доктора медичних наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України, Заслуженого лікаря України, учасника ліквідації техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС, завідувача кафедри факультетської терапії УжНУ (1979-2000 рр.), професора кафедри (до червня 2021 року)  Михайла Івановича Фатули.

 Його особистий вклад як у практичну лікувальну справу, так і наукові дослідження, викладацьку діяльність на медичному факультеті УжНУ упродовж майже семи десятиліть є насправді величезним, а успішна лікувальна практика сприяла одужанню більше 60 тисяч краян.

Михайло Іванович Фатула народився 15 вересня 1932 року у сім’ї селян-хліборобів у с. Вовкове  на Ужгородщині, де минули його дитинство і юність. У 1949 році закінчив середню школу у сусідньому с. Середнє та успішно здав вступні іспити на медичний факультет Ужгородського держуніверситету, де слухав лекції видатних професорів Олександра Фединця, Василя Слишка, Василя Кушка та інших, брав участь у медичних експедиціях, які ставили за мету покінчити із захворюванням зобу, на який масово хворіли закарпатці.

 Отримавши у 1955 році диплом розпочав свою лікарську діяльність дільничним терапевтом у с. Лохово на Мукачівщині. У 1958 році його призначили на посаду лікаря-терапевта, а через місяць - на посаду завідувача терапевтичним  відділенням Хустської районної лікарні, а в 1967 році запросили на роботу в УжДУ де у повній мірі розкрився його практичний лікарський, науковий та викладацький талант. Тут М.І. Фатула пройшов усі щаблі: від асистента - до завідувача кафедри факультетської терапії, яку очолював упродовж 21 року. У 1969 році  він захистив кандидатську, а в 1990 - докторську дисертації, науковим консультантом яких був академік Євген Чазов. М.І. Фатула вперше в колишньому Радянському Союзі на популяційному рівні вивчив вплив хлориду натрію (кухонної солі) на розвиток гіпертонічної хвороби, розробив методи її первинної та вторинної профілактики, довів існування в Карпатах популяції з високою захворюваністю гіпертонічною хворобою, пов’язаною з надлишковим надходженням в організм кухонної солі.

М. Фатула сформував потужну наукову спадщину. Він є автором більше 180 наукових публікацій, серед яких – 4 монографії, 9 навчально-методичних посібників, затверджених Міністерством освіти і науки України, 12 патентів на винаходи. Під його керівництвом на кафедрі захищені 2 докторські і 4 кандидатські дисертації. Згодом  його наукові інтереси урізноманітнилися – він вивчав вплив препаратів, у тому числі й фітозборів, на хворих з різними захворюваннями серцево-судинної системи. Упродовж 20 років керував 7 госпдоговорами та держбюджетними науковими дослідженнями, результати яких доповідались на Всесвітньому конгресі кардіологів, всесоюзних та республіканських з’їздах та конференціях. Його науковими дослідженнями цікавилися колеги у багатьох країнах світу, від яких він отримував листи.

У 1986 році, коли на Чорнобильській АЕС сталася найбільша техногенна катастрофа,  М.Фатула з липня по вересень, ризикуючи власним здоров’ям, працював в епіцентрі подій у Поліському, надаючи висококваліфіковану медичну допомогу жителям постраждалих міст і сіл. Власну лікарську практику у ті тривожні для усього людства дні Михайло Іванович описав у своїй книзі «Чорнобильський щоденник», яку він присвятив усім лікарям-учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Михайло Іванович Фатула є фундатором відомої медичної династії. Лікарями стали його донька Ірина – кардіолог Ужгородської міської лікарні, син Юрій  – лікар-хірург вищої категорії, завідувач хірургічним відділенням Ужгородської міської лікарні. Успішну хірургічну практику, яка включає застосування новітніх методів лікування, упродовж багатьох років Юрій Михайлович успішно поєднує з викладацькою діяльністю на факультеті післядипломної освіти УжНУ, навчаючи лікарів-інтернів і курсантів. Дитячим кардіологом працювала невістка ювіляра Єлизавета, лікарями стали онука Анна та її чоловік Валерій.

В одному з своїх численних інтерв’ю на запитання «у чому секрет Вашого довголіття?» Михайло Іванович відповів:  «Я завжди з готовністю сприймав усі виклики, розуміючи, що від долі не сховаєшся. Намагався ніколи штучно не створювати проблем, а, навпаки, старався вирішувати їх спокійно, шляхом порозуміння і компромісу, завжди поважав думку іншої людини, якщо вона і відрізнялася від моєї. Протягом всього життя завжди щиро ділився своїми знаннями, вмінням, досвідом з усіма - студентами, лікарями, викладачами - і був глибоко переконаний, що добрі справи будуть розвиватися у геометричній прогресії на загальне благо».

 Саме таким - урівноваженим, компетентним і доброзичливим лікарем, котрий зцілював своїх пацієнтів найперше вірою в життя, ми збережемо пам'ять про шанованого кількома поколіннями закарпатців Михайла Івановича Фатулу.

Ректорат і колектив Ужгородського національного університету

Прощальна панахида пам’яті професора М.І. Фатули відбудеться у вівторок, 2 квітня, 0 14.00 на Кальварії.

• Суспільна діяльність