Новини

04.03.2019
350

Вершина духу – ціна національно-державної перемоги

Вершина духу – ціна національно-державної перемоги

Напередодні відзначення на державному рівні в Україні 80-річчя проголошення державної незалежності Карпатської України побачила світ праця вчених Ужгородського національного університету Миколи Миколайовича Вегеша і Маріана Юрійовича Токаря «Вершина Духу» (Ужгород: Видавництво «Карпати», 2018. 324 с.).

У ювілейному виданні (до речі, 4 555-те для Видавництва «Карпати») комплексно досліджуються суспільно-політичні проблеми розвитку Карпатської України в процесі державного будівництва. Автори аналізують перспективи державотворення крізь призму участі місцевого населення в суспільно-політичних процесах між першою і другою світовими війнами. Історичний нарис стане в нагоді всім, хто цікавиться славетними й трагічними сторінками історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців у ХХ столітті.

Утворення Карпато-Української Держави – результат багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх сферах суспільно-політичного життя. Тому й назва книжки є символічною – Вершина Духу!

Автори візуалізують коло проблем автономного, а згодом самостійного Закарпаття (Підкарпатська Русь, Карпатська Україна), актуалізують увагу на залежності життя регіону від гострої політичної кризи в Центральній Європі, яка мала місце напередодні Другої світової війни. Закономірно, що міжнародний фактор робив свій відбиток на суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі, Чехословаччині та Закарпатті – складовій її частині, зокрема.

Історичний нарис «Вершина Духу» пропонує свіжий погляд на події та їх оцінки. Адже становище Карпатської України наприкінці 1930-х років необхідно розцінювати в двох площинах: як суб’єкта політичних процесів, що відбувалися напередодні Другої світової війни у Центральній Європі, і як один з етапів боротьби українського народу за відновлення власної державності, враховуючи при цьому той факт, що мова йде про окрему частину українських земель. Двадцятирічне перебування в складі демократичної Чехословацької республіки створило оптимальні умови для різнобічного національно-культурного розвитку Закарпаття, хоча не варто його ідеалізувати. Завдяки активній діяльності українських політичних партій, товариств, окремих громадсько-культурних діячів поступово зростала національна свідомість краян, які, фактично, пройшли своєрідну еволюцію від угорських русинів до закарпатських українців, самоусвідомлення своєї ідентичності, до ідеї політичної єдності з усім українським народом.

Ставлення Чехословаччини до Закарпаття й української проблеми загалом суттєво відрізнялося від політики щодо української ідеї інших країн Європи. Цей факт, безперечно, сприяв у проведенні Августином Волошином чіткого українського курсу, а автономні регіональні уряди одержували всебічну підтримку з боку українців Східної Галичини, європейських країн, США і Канади, які бачили в автономній державі зародок майбутньої соборної України. Таким чином, невелика гілка українського народу, маючи матеріальну і моральну підтримку української еміграції, викликавши здивування в цілому світі, здобула можливість в певній мірі проводити власну внутрішню і зовнішню політику, наслідком якої була спроба формування української державності. Такої можливості не мали українці, які знаходилися під гнітом тоталітарного режиму СРСР, у складі Польщі та Румунії.

Актуальність даного дослідження полягає також у необхідності розвінчування тверджень сучасних теоретиків неорусинства й неомадяронства, які виступають з українофобських позицій і не бажають визнати потяг місцевого населення до співжиття з українцями у складі єдиної соборної України. Вони всіляко заперечують закономірність політичних процесів, що мали місце в 1918 – 1919 роках і, особливо, наприкінці 1930-х років, роблять спробу довести, що ідея самостійності Карпатської України була привнесена на Закарпаття ззовні, зокрема з Галичини. Історія аргументовано доводить всю безпідставність і псевдонауковість таких сепаратистських тлумачень. Логіка ж подій підтверджує, що Карпатська Україна була творінням місцевих чинників, хоча й пов’язаних із міжнародними обставинами.

Наукове дослідження ставить своєю метою об’єктивно, в комплексі висвітлити процес соціально-економічного, суспільно-політичного і національно-культурного розвитку Карпатської України напередодні Другої світової війни. Для її досягнення автори намагалися розв’язати ряд конкретних завдань: проаналізувати ідеологічні витоки та перспективи українського державотворення, прослідкувати динаміку розвитку українських політичних партій в регіоні, простежити міжнародний чинник утворення Карпатської України, акцентуючи увагу на взаємовідносинах з Німеччиною, Угорщиною, Польщею, Румунією, Югославією, СРСР та іншими державами, висвітлити «закарпатську проблему» у 1938 – 1939 роках на міжнародній арені.

Детально подано опис життя краян напередодні проголошення незалежності Карпатської України, організації державного будівництва, політико-партійних і виборчих процесів. Розгляд подій хронологічно прослідковує динаміку й закономірність державотворчих змагань українців Закарпаття впродовж міжвоєнного періоду в ХХ столітті. Важлива увага приділяється факторам української національної консолідації, які сприяли піднесенню рівня національної свідомості закарпатців, самоусвідомлення себе, як складової частини великого українського народу.

Окрема увага приділена еволюції політичних поглядів лідерів Карпатської України, а саме державницькій позиції Августина Волошина та братів Бращайків, національним поглядам братів Реваїв, радикальному націоналізму С. Росохи та І. Рогача. Таким чином, можна прослідкувати ідеологічні мотиви й особисті політичні погляди місцевих лідерів, що цілковито відкидає звинувачення ворогів України у приналежності українського національного руху в Закарпатті до «чужоземного» впливу.

Значне змістовне підсилення історичному нарису дають додатки, де зібрано матеріали мемуаристики, що документально підтверджують доказову базу дослідження, а також  ілюстративний підбір. Пропоноване видання має також на меті пропаганду найвідоміших на сьогодні праць з історії Карпатської України.

Отже, пропоноване видання вчергове доводить логіку державницької самосвідомості закарпатських українців, які не мали наміру «застрягати» в минулому, а еволюціонізували як сучасна нація. Вершиною ж їхнього Духу стало проголошення державної незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року.

 

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: