Новини

16.11.2020
1328

УжНУ – 75! Хімічний факультет

УжНУ – 75! Хімічний факультет

Продовжуємо рубрику до 75-річчя УжНУ, в якій спілкуємося з представниками різних поколінь освітніх підрозділів вишу. На черзі хімічний факультет, який відкрито в далекому 1946 році. За час його існування підготовлено значну кількість висококваліфікованих випускників, котрі успішно працюють у різних галузях науки, освіти, народного господарства, з деякими з них вдалось поговорити про їхнє студентське життя детальніше.

Євген Переш, професор, доктор хімічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки:

Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?

Середню школу я закінчив на золоту медаль і спробував вступити на медичний факультет – один із найпрестижніших на той час. Не добрав на вступних один бал. Зовсім випадково, за збігом певних обставин, додатково здав іспит з математики і став студентом 1 курсу хімічного факультету (вечірнього відділення). Рік навчався і працював. Після першого курсу перевівся на другий курс хімфаку денного навчання. У 1964 році завершив навчання на хімічному факультеті і був залишений на роботу старшим лаборантом, а потім - асистентом кафедри хімії твердого тіла та напівпровідників.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

 На третьому році навчання усіх студентів хімічного факультету направили на допомогу колгоспникам у Шаргородський район Вінницької області  збирати врожай. Усіх студентів розселили проживати у місцевих селян. Робота розпочиналася о 7 годині і тривала 7-8 годин. Нашим керівником був доцент з історичного факультету.

Все йшло своїм шляхом, допоки студенти (в основному хлопці) не дізналися, що один наш товариш почав часто навідуватися на ферму, де доярками працювали декілька симпатичних місцевих дівчат. За домовленістю з нашим керівником ми вирішили «розіграти» однокурсника. Ранком, перед розподілом нарядів на роботу, наш керівник оголосив, що нібито ввечері до нього прийшли батьки однієї з доярок і стали вимагати, щоб наш студент одружився з цією дояркою.

Почувши це, наш донжуан, заїкаючись, почав оправдовуватися, що, нібито, він нічого не робив, тільки кожного дня ходив пити свіже молоко. Будучи у змові з керівником, всі хлопці почали його заспокоювати: і грошей йому на весілля обіцяли зібрати, і костюм новий купити, лише аби не було від родичів скарги до університету. Так тривало майже два дні, поки наш колега не зібрався їхати в Ужгород за грішми та повідомити своїх батьків. І тільки після цього ми йому розкрили суть справи.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

На 4 курсі мене самого направили на виробничу практику, яка тривала 10 місяців, у м. Запоріжжя. На той час (1964 рік) це був величезний індустріальний центр. Кілометрами, по обидва боки вздовж трамвайних ліній, розташовувалися хімічні заводи, на яких працювали десятки тисяч запоріжан. Особисто я проходив виробничу практику на титано-магнієвому комбінаті, на території якого розміщувалися два цехи по виробництву германію та силіцію – двох надзвичайно важливих кристалів, які складали основу сучасної електронної техніки.

Завод мав свою потужну базу відпочинку на відомому острові Хортиця. Одночасно там була спортивна база заводу. Яким чином спортивне керівництво заводу дізналося, що я грав у футбол за збірну Ужгородського університету, і мене запросили на тренувальний збір на Хортиці. Весною розпочалися футбольні змагання. Наша заводська команда «Метеор» виступала у першості м. Запоріжжя. Грали ми непогано (1-3 місця по місту). Я себе добре зарекомендував, забивав голи, мені платили преміальні. Через 1-1,5 місяці, до мене підходить один з гравців нашої команди і пропонує мені залишити команду, повертатися у місто і далі проходити практику. Спочатку я не зміг зрозуміти причину цього. Згодом виявилося, що я зайняв місце у команді одного з місцевих хлопців, а він залишився без оплати. Я без роздумів повернувся на виробничу практику, а по її закінченні - в Ужгород.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті, що Вам дало навчання в УжНУ?

Майже усі мої очікування після навчання в університеті підтвердилися. Аспірантура – кандидатська дисертація – звання доцента – докторська дисертація – звання професора та заслуженого професора університету, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2000 рік).

Які перспективи розвитку університету, Вашого факультету, спеціальності Ви бачите?

За університет говорити не беруся – надзвичайно складна ситуація. Перспективи факультету: відновлення потужної матеріально-технічної бази; реанімація підготовки спеціалістів-хіміків для хімічної промисловості України та наукових спеціалістів для науково-дослідних інститутів.

Але все це та ряд інших важливих моментів буде можливо реалізувати тільки при відновленні зацікавленості держави до розвитку науки в цілому. На жаль, цього сьогодні немає.

 

Михайло Онисько, завідувач кафедри органічної хімії, кандидат хімічних наук, доцент:

Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?

       Професію хіміка вибрав у школі, навчаючись у класі з поглибленим вивченням хімії. У кінці 80-х років була можливість вступати у виші не тільки  на території теперішньої України, а й усього радянського простору. Однак, я вирішив вступати в УжДУ. До цього вибору мене спонукали змістовні лекції викладачів хімічного факультету УжДУ (доц. Семрад О.О., доц. Буцко С.С.), які проводили в школі, де я навчався. Ця профорієнтаційна робота і визначила мій вибір. Крім цього, експериментальний тур олімпіади з хімії проводився на базі хімічного факультету. І коли став вибір вступати на спеціальність хіміка-педагога чи хіміка-виробничника, то рішення було прийняте на користь останньої спеціальності з можливістю займатися науковою роботою.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

      З перших днів навчання мене передусім вразив потужний професорсько-викладацький склад всіх кафедр хімічного факультету. При ознайомленні з науковими напрямками кожної кафедри було акцентовано на їхніх наукових здобутках. Мені найбільш до вподоби виявився науковий напрямок кафедри органічної хімії, тому я з першого курсу почав займатися в науковому гуртку кафедри, а в подальшому і спеціалізувався на цій кафедрі.

       Найбільш яскравий спогад, пов'язаний з навчанням, виявився екзамен з предмету «будова речовини», який викладався на ІІІ курсі і серед студентів вважався складним бар’єром на шляху до отримання диплому. З об’єктивних причин я пропустив певну кількість практичних занять, а кожне пропущене заняття перетворювалося на додаткову задачу на екзамені. Тому, витягуючи екзаменаційний білет, я отримав ще додатково 5 задач та обмежений час для підготовки. Екстремальна ситуація і, як наслідок, додатковий викид адреналіну та здобуті знання дали змогу успішно справитися з цією складною задачею.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

      Найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля – це перемога студентів невеликого, але з обдарованими особистостями, хімічного факультету у загальному заліку студентської спартакіади УжДУ. Це досягнення через 25 років повторене майже цим складом, але у спартакіаді УжНУ серед співробітників.

       Любов до спорту, а особливо до футболу, об’єднувала студентів хімічного, фізичного та медичного факультетів (гуртожитки №№ 2 та 3). Ми організовувалися в групи вболівальників та вирушали до Києва на футбольні матчі збірної та «Динамо» і для виправдання  пропуску лекційних та практичних занять були активними донорами крові. Враховуючи кількість поїздок, активним студентам можна було видати посвідчення «почесний донор».

       Ну, і як дозвілля, слід згадати відпочинок на «Скалці». Вечори з гітарою, мандрівки лісом, спілкування з друзями – незабутні.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті?

        Очікування підтвердилися сповна. Навчання в аспірантурі, кропітка робота над дисертацією, викладацька робота, спілкування з студентами та колегами  приносили та приносять задоволення. Людина, що комфортно почувається в колі сім’ї, в колі друзів та на роботі є щасливою. Ще більш щасливими могли б науковців зробити можновладці, але…

Які перспективи розвитку університету, Вашого факультету, спеціальності Ви бачите?

         Наш університет є потужним, але він повинен отримати статус дослідницького, що більше розкриє його потужний науковий потенціал. Враховуючи те, що хімічний факультет є одним з найбільш науково продуктивних факультетів, то підтримка його наукового сектору є першочерговим завданням.

       Також є важливим збільшити вплив  університету на розвиток нашого краю, як в плані кадрового, так і інтелектуального наповнення.

 

Світлана Делеган, кандидат хімічних наук, доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища хімічного факультету: 

Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ?

У часи, коли я була абітурієнткою, престиж УжНУ, як і нині, був високим. Я навіть не розглядала ймовірність вступу в інший навчальний заклад! В той час вступ в УжНУ передбачав іспити, до яких абітурієнти, як і зараз до ЗНО, готувалися заздалегідь. На одне місце студента УжНУ завжди було кілька бажаючих і вибороти право бути студентом було нелегкою справою.

Батьки завжди мені казали, що людина складається з душі, тіла і справи, яка її годує, одягає, зігріває. Обрати місце навчання та професію – означає обрати прийнятні умови і безпеку навчання та праці, майбутній дохід, середовище формування особистості на засадах доброчесності та патріотизму, а також атмосферу спілкування з висококваліфікованими представниками професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу. Саме тому вибір був однозначний – Ужгородський національний університет.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов’язаний з навчанням?

Навчання на хімічному факультеті завжди було і є насиченим подіями, а кожна лабораторна чи практична робота підтверджує, що життя без хімії неможливе. Кожна курсова і дипломна робота – це експериментальне дослідження властивостей хімічних речовин та косметичних засобів з щоденного життя людини, а також дослідження якості об’єктів довкілля та харчових продуктів.

Перші мої студентські наукові праці базувалися на біоіндикації, як методу екологічного дослідження, що являє собою оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом і поведінкою біологічних об'єктів. Результати цих досліджень, я представила усною доповіддю на Всеукраїнські конференції в м. Ужгород. Тривала та ретельна підготовка, не дивлячись на хвилювання, дала свій блискучий результат. Саме після участі в своїй першій конференції, я обрала свою професію – науковця та викладача.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Головними подіями студентського дозвілля для студентів хімічного факультету є вечір першокурсника та день хіміка. Студенти завжди по-особливому, креативно підходять до цих заходів. Не менш важливою подією в студентському житті є конкурс краси Міс та Містер УжНУ.

Я мала честь представляти рідний хімічний факультет на конкурсі Міс УжНУ. Бажання достойно представити свій факультет викликало неймовірне хвилювання і запам’яталося на все життя. Я отримала титул – «Міс фото», а також нагороду від відомого українського фотографа Олександра Ктиторчука – професійне портфоліо.

Кожне незабутнє враження студентського життя, пов’язане з друзями, багато з яких, я зустріла саме в УжНУ.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті?

В УжНУ кожен науковець, представник професорсько-викладацького складу, аспірант чи студент, має можливість обрати свій шлях розвитку та успіху. Моя праця – це творчість та постійне навчання студентів і самої себе, адже бути викладачем – це не лише покликання, але і великий привілей та відповідальність. Кожен сам пише свою історію успіху, велику чи маленьку, тому шлях до успіху у кожного свій. У людини завжди є безліч можливостей, якими варто вправно та вчасно користуватися. Ужгородський національний університет відкриває двері можливостей для кожного, хто працює чи навчається в нашій альма-матер. Саме тому мої очікування підтвердилися, і впевнена, будуть підтверджуватися, адже з року в рік престиж нашого університету та можливості професійного розвитку, збільшуються.

Які перспективи розвитку університету, чи факультету, спеціальності Ви бачите?

Ужгородський національний університет дотримується високих стандартів в освіті, на шляху постійного розвитку прагне інтегруватися в сучасний міжнародний простір, активно застосовує провідні технології в здобутті знань та розвитку науки. Студенти УжНУ є частими призерами наукових конференцій та конкурсів державного та міжнародного рівнів, що підтверджує високий професійний рівень навчання в нашому університеті. Однак, на мою думку, сучасні виклики процесу розвитку науки та адаптація до потреб на ринку праці, викликають потребу в організації та сприянні налагодженню сучасних інтердисциплінарних, трансдисциплінарних, міжгалузевих наукових досліджень, освітніх та освітньо-наукових програм в практики української вищої школи. Адже зміни ХХІ століття, які активно відбуваються в суспільстві, технологіях, знаннях, вимагають в близькому майбутньому від фахівців здатності до пристосування та опанування нових навичок, креативного підходу до освітнього процесу. У майбутніх структурах освітніх програм найбільш актуальним є набуття універсальних міждисциплінарних компетентностей, адже актуальності набувають навички системного мислення, програмування, міжгалузевої комунікації, вміння працювати в умовах невизначеності та мультикультурності, володіння кількома мовами, екологічність мислення, мультифункціональність. В цьому аспекті, більшого значення набуває свобода та відповідальність студента у формуванні індивідуальної освітньої траєкторії. Саме тому, маю ідею створення нової адміністративної одиниці «Центр міждисциплінарних наукових досліджень УжНУ», яка отримала схвальну оцінку та підтримку керівництва нашого університету. Щиро вірю, що спільними зусиллями ми досягнемо значних висот у втіленні нових ідей розвитку та успіху нашого університету.

 

Василь Ільницький,

Ганна Фельцан

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: