Новини

01.12.2020
2447

УжНУ – 75! Факультет іноземної філології

УжНУ – 75! Факультет іноземної філології

Факультет іноземної філології, як самостійний підрозділ (факультет романо-германської філології), був заснований у 1966 році на базі відділення іноземних мов філологічного факультету. У 1990 році до трьох його відділень – англійської, німецької та французької мови і літератури, – додалося відділення румунської мови та літератури. Про історію факультету, навчання та перспективи розвитку – у нашій розмові з його  випускниками, викладачами.

 

Валентина Бабидорич, старший викладач кафедри англійської філології УжНУ:

Чому Ви вирішили обрати навчання в УжНУ? 

У ті часи Ужгородський державний університет був єдиним учбовим закладом на Закарпатті. Я закінчила середню школу із золотою медаллю і, за тогочасними  правилами, повинна була лише підтвердити її відмінним результатом на екзамені з профільного предмета. Що я і зробила. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

У мене їх багато. По-перше, мені пощастило вчитися у дуже класних викладачів з англійської мови та інших профільних предметів: Панова Л., Гупало С., Голик Ур., Егреші М.. Особливо запам’ятався викладач із зарубіжної літератури Ауслендер Л. – дуже ерудований та прекрасний лектор, який міг зразу заволодіти студентською аудиторією. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Найбільш яскравими спогадами зі студентського дозвілля є новорічні вечори, які проводилися дуже яскраво і весело, а також концерти студентської самодіяльності, особливо вокально-інструментальна група «Smiles» із солісткою – моєю майбутньою колегою по кафедрі англійської філології – Кішко О.В.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в університеті, що Вам дало навчання в УжНУ?

Навчання в університеті дало мені ґрунтовні базові знання, які були непогано оцінені в літній школі Единбургського університету (Великобританія, 1992р.). Там вчилися викладачі столичних вишів з Європи, США, Індії, арабських країн. На їхньому фоні наша школа лінгвістики виглядала достойно. Однак вчитися потрібно все життя, якщо хочеш не відстати від часу і нових вимог, і бути цікавим і корисним студентам.

 

Сніжана Голик, завідувачка  кафедри англійської філології, кандидат філологічних наук, доцент:

Чому ви вирішили обрати  навчання в УжНУ?

У той час, коли я готувалася до вступу, ще не було таких можливостей, які існують в абітурієнтів зараз - обирати кілька спеціальностей та напрямів навчання. Я ж готувалася до вступу на один із найпрестижніших факультетів -  романо-германської філології (на той час була така назва). Пройшовши через вступні випробування, я стала студенткою. Чому УжНУ? Не тому, що це був єдиний вуз в нашій області, а, передусім, тому, що це був відомий на всю країну університет, із славними традиціями та високоповажними викладачами. Та й не хотілося нікуди їхати, адже, я була впевнена, що зможу отримати  якісну підготовку вдома.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

Пам’ятаю перші лекції, які нам читали англійською мовою. Ми так уважно слухали наших лекторів і намагалися встигнути все записати, адже у ті часи лекції були одним із головних джерел доступу до знань. Я конспектувавла в аудиторії, а вдома все переписувала, щоб конспекти були гарними і охайними. Наш курс був дуже сильний і мотивований, навчатися і отримувати гарні оцінки було престижно, ми з однокурсниками наввипередки піднімали руки на семінарах, невтомно працювали в лінгафонному кабінеті. Можливо саме тому багато моїх колишніх однокурсників стали успішними особистостями, викладачами не лише в Україні, але і в країнах Західної Європи, США та Канади. 

Також пригадую перші зустрічі з носіями мови (це початок 90-их!!!), те хвилювання, яке відчувала як у спілкуванні, так і коли довелося вперше перекладати на семінарах з представниками агентства США з міжнародного розвитку USAID. Цей перший досвід був успішним, хоча і доволі стресовим, мені не надали жодних матеріалів для ознайомлення заздалегідь, тож потрібно було реагувати по ситуації, і я запам’ятала це на все життя. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Студентське життя у мене і моїх однокурсників було цікаве і насичене різноманітними подіями. Але найбільше запам’яталися наші поїздки на збір горобини чорноплідної. Так, у ті часи студентів залучали і до суспільно-корисної діяльності. Тож ці моменти сприяли і зближенню нас як колективу (свого роду team building), та й розвивали здоровий дух конкуренції (чия команда назбирає більше і переможе).

А ще пригадую, як ми готували сценки і п’єси англійською мовою. І в стінах рідного факультету оживали герої Шекспіра.

Які перспективи розвитку університету, Вашого факультету, спеціальності Ви бачите?

Вважаю, що за останні роки було зроблено дуже багато для інтернаціоналізації вищої освіти та розвитку міжнародної співпраці в УжНУ. Саме цей напрямок, на мою думку, є найбільш перспективним.

Щодо нашого факультету, ми працюємо над удосконаленням освітніх програм, методики викладання, плануємо створення міждисциплінарних студій, все для того, щоб наші випускники мали змогу набути ключові компетентності 21 століття, серед яких вагому роль відіграють комунікація іноземною мовою та соціокультурна взаємодія, ну і звичайно ж, soft skills.

 

Юлія Глюдзик, кандидат філологічних наук, доцент:

Чому ви вирішили обрати навчання в УжНУ?

Вибір фаху і місця навчання –  безперечно, складний і відповідальний крок у житті кожного. Зробити його свідомо й виважено у неповні 17-18 років, погодьтеся, – завдання далеко не з легких. Навчаючись у 11 класі, я теж опинилася на роздоріжжі і не знала, що для себе обрати у майбутньому: юридичний факультет чи англійську філологію та світову літературу. Я чітко знала, що вчитимусь сумлінно, незалежно від того, на якій з двох спеціальностей зупиниться мій вибір. Зрештою, зваживши всі свої захоплення та інтереси, особисті якості, плани та амбіції, я зрозуміла, що душа моя прагне бути англійським філологом. На той час, як і зараз, УжНУ був одним з найкращих в країні з високими рівнем та якістю викладання, тож якісь альтернативні варіанти навіть не розглядалися.
      Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

Приємно усвідомлювати, що про кожен предмет та викладача у мене залишились тільки теплі спогади. Разом з однокурсниками ми горіли бажанням дізнаватись про щось нове, поглиблювати свої знання та вдосконалювати свої навички. Тож коли наші викладачі захоплено розповідали нам про тонкощі граматики та стилістики, когнітивної лінгвістики та методики викладання іноземних мов, натхненно описували різні літературні жанри та особливості творчості того чи іншого письменника, було настільки цікаво, що варіанту пропустити щось або недовчити не було ніколи. На практичних та семінарських відповідали всі наперебій по декілька разів. У нас  панувала атмосфера здорової конкуренції, всі активно вчились і хотіли знати той чи інший предмет найкраще з-поміж інших студентів. 

Якщо обирати якусь конкретну подію, то найбільше в пам’яті закарбувались отримання стипендії президентського фонду “Україна” Леоніда Кучми та зустріч з ним у Києві. Як тепер пам’ятаю нашу розмову і відчуття гордості за себе, за факультет і за наш університет. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Згадувати про студентське життя для мене – неабияка втіха. На нашому факультеті воно завжди вирувало наповну: цікаві зустрічі, різноманітні вечори та конкурси. Найяскравішим спогадом для мене є наш День першокурсника, навіть радше сама підготовка до нього: щодня після пар ми всі (англійці, німці та французи) збирались у гуртожитку №4 і разом зі старшокурсниками та окремими викладачами працювали над сценарієм. Було багато веселощів, жартів та розваг. Напевно, найбільш безтурботний період за усі студентські роки.   

Що б Ви порекомендували вступникам при виборі спеціальності в університеті, чим би їх мотивували?

 Вступати до нас! Іти за якістю та фокусуватись на знаннях, обирати спеціальність за внутрішнім покликом та власними вподобаннями.  Ну і, звісно, завжди пам’ятати, що освіта триває все життя, тож ніколи не варто зупинятись на досягнутому.



Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр

 

Категорії: