Новини

09.11.2020
1426

УжНУ – 75! Біологічний факультет

УжНУ – 75! Біологічний факультет

Біологічний факультет Ужгородського національного університету – один з найбільш потужних в Україні, добре знаний за її межами науковою школою та випускниками. Факультет є ровесником нашого університету та одним з чотирьох перших факультетів, від яких і розпочалася історія УжНУ у 1945 році. 

Сьогодні - наша розмова з його випускниками та працівниками, які належать до різних поколінь ужгородських науковців-біологів.

 

Степан Фаринець, кандидат біологічних наук, доцент:

 Чому Ви вирішили обрати навчання в Ужгородському університеті?

Сучасній молоді важко зрозуміти радянський період, час, в якому пройшли мої молоді роки. Тоді домінували бідність і постійна праця. До біології я приходив поступово: жив у злагоді з природою, пас корів, овець, косив, їх годував, вирощував, обробляв і т.д. Думаю, все це відбилось в моїй душі любов'ю до природи. Згадую у дитинстві  на березі річки Ріка шукав жовтуваті камінці, якими на більшому плоскому камінні малював, що називається з натури, квіти. Після шкільного навчання  вчився відображати природу в Ужгородському училищі пркладного мистецтва. Перебуваючи на службі в армії мав можливість відвідувати підготовчі курси, готувався стати архітектором, або біологом. В той час Ужгородський університет не готував архітекторів. Тому між Львовом і Ужгородом вибрав останній. Тепер дуже радий, що біологія перемогла в моїй душі.

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

 Приємно згадати лабораторні роботи з зоології безхребетних, коли під мікроскопом можна було побачити живі організми, які треба було замалювати і вивчити особливості їхньої будови. Згадую доцента Ковальчука А.В., який забороняв дівчатам на підборах відвідувати лабораторні заняття з біофізики. З приємністю згадую випуски стінгазети під керівництвом професора Скрипника В.В., де об'єктивно відображалося життя факультету. Кожного року в університеті організовували літні будівельні загони на цілину. Наш загін очолював Блецкан М.І., працювали на околиці  м. Аркалик у Казахстані. Незвичні для студента з Карпат були безмежні степи, де вперше побачили сурків і якими захоплювалися. До сьогоднішнього дня зберігаю значок цілинника.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Пам'ятаю зустрічі нового року з викладачами, було цікаво і весело. Це відбувалося в аудиторії де тепер зоомузей. У клубі університету (тепер юридичний факультет), організовували вечори, де часто виступали студенти з різними програмами. У той час виділялися студенти романо-германської філології. Не можу не згадати дозвілля у гуртожитку №1 (вул. Митна), навпроти якого жили люди, в яких у будь-який час доби можна було придбати рідину для підняття настрою.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання, що Вам дало навчання в Ужгородському університеті?

Я радий, що моя душа вибрала навчання на біологічному факультеті. Що мені дало навчання? Велику радість займатися науковою роботою згідно моїх духовних переконань, навчило добиватися успіхів лише через копітку працю, одержуючи очікувані результати. 

 

Олег Колесник, кандидат біологічних наук, доцент:

 Чому Ви вирішили обрати при вступі Ужгородський університет? 

Поступав я в Ужгородський університет у 1986 році. Кількість університетів у той час в Україні була незначною – їх всього було 9. Перш за все я поступив до Ужгородського університету через те, що я сам з Ужгорода,  а також тому, що він по біологічній освіті входив у п’ятірку, як мінімум, кращих в Україні. Інші природничі науки мені подобалися теж – фізика, хімія, а біологія об’єднує їх, це мені подобалося. 

До речі, тоді конкурс у нас був дуже великий –  8 абітурієнтів на місце, тому наша група була досить потужною. Із студентів, які були набрані в 1986 році, понад 50% захистили кандидатські дисертації і частина з них захистила їх закордоном. Мої однокурсники є й в США, Угорщині, інших країнах, близько двох десятків викладають в університетах по всьому світу. Тобто, курс у нас був потужний, мотивований, учитися було цікаво, було з ким спілкуватися, і відповідно, є результат. 

 

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням? 

Традиційно, що на біологічному факультеті подобається – це робота з живими об’єктами, особливо у природніх умовах. На біологічному факультеті завжди були дуже потужні практики, цьому завжди приділяли багато уваги. У нас є чудова біобаза «Колочава», практика на якій тривала 6 тижнів. Там ми практикували на 1 та 2 курсі. На третьому в нас була виїзна  практика по СРСР - Кавказ, Біле море, Карелія, Крим, також практика могла бути у  Чехословаччині, Угорщині.  На четвертому курсі була виробнича практика, по підприємствам, лісгоспам, заповідникам. 

На першому курсі я вже отримав перше відрядження в Молдову, місто Кишинів, у наукову лабораторію. У студентські часи я їздив у відрядження у Новосибірськ, і там в університеті прекрасно знали нашу кафедру ботаніки, були відомими публікації ужгородських біологів. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля? 

Наше студентське дозвілля було на дуже високому рівні, біологи були завжди активні.  Ми  часто брали участь у різноманітних експедиціях, на факультеті потужно діяв гурток спелеології організований самими студентами. Декілька років кожні вихідні, ми їздили по всім печерам, гротам. Це було пов’язано як із краєзнавством, так і з біологією, адже гурток співпрацював із Карпатським біосферним заповідником. 

Ми дуже багато ходили по горам. Туристичного маркування ще не було. Ми брали старі чеські туристичні карти 20-30-х років, перемальовували, перефотографовували. Там були колишні туристичні маршрути, які ми пробували відновити. У руках були компас, карта – жодних мобілок, чи GPS!

Бувало таке, що протягом літа я дома був декілька днів. І зараз я так практикую, якщо є можливість – тиждень – півтора  походити горами. 

 Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в  університеті, що Вам дало навчання в УжДУ?

  Звичайно, що сподівання виправдалися. Були різні роки, коли легше, коли тяжче, але тепер факультет інтенсивно відроджується, зміцнюється матеріальна база. Якщо порівняти біологічних факультет за останні 20 років, то динаміка дуже позитивна. І звичайно – біологія це наука майбутнього, новітні наукові досягнення так чи інакше є дотичними до живого, навіть ця епідемія – це динаміка розмноження біологічної істоти – вірусу, тому так чи інакше вона пов’язана із популяційною біологією і пошук нових вакцин, за великим рахунком є біологією. 

 

 Віталій Симочко, завідувач кафедри плодоовочівництва і виноградарства,  кандидат біологічних наук, доцент

 Чому Ви вирішили обрати для навчання УжНУ ?

Основним фактором мого вступу в УжНУ (а тоді ще УжДУ) було те, що це був єдиний ВНЗ в Закарпатті. Мені, як ужгородцю, добре підходила перспектива навчатися вдома, особливо враховуючи, що студентом став у 1993 році, на початку становлення незалежності нашої держави, коли економічна ситуація в країні була, м’яко кажучи, ніякою. Заробітна плата моїх батьків, як і більшості жителів міста, коливалася в межах 7-10 доларів США, а зарплата того ж доцента була не вищою, тому вчитися десь далеко від дому у фінансовому плані було нереально. До того ж Ужгородський університет завжди був в одному ряді з найпрестижнішими ВНЗ країни. З його аудиторій вийшло багато талановитих людей, які у подальшому стали відомими та успішними у різних галузях багатьох країн світу. Тому перед мною не ставав важкий вибір обирання закладу вищої освіти, як перед сучасними абітурієнтами. Мало того, конкурс на біологічний факультет тоді був 3 людини на 1 місце, зі мною поступали колеги, які вже третій раз складали вступні іспити, щоб здійснити свою мрію стати біологом в стінах УжДУ.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний  з навчанням?

Найбільш яскравим спогадом для мене є професорсько-викладацький склад. Це плеяда науковців та викладачів тієї класичної інтелігенції, біля якої навіть якщо ти стоїш поруч – ставав іншим, відчував, як вбираєш немов губка усе, що тобі могли дати ці люди. Ми застали викладачів тієї генерації, які булибіля витоків Ужгородського університету, в яких був колосальний багаж знань і мудрості, що ти просто не мав шансів закінчити навчання «ні з чим». Завжди притримувався думки, що роки перебування в університеті дають набагато більше, ніж просто знання, уміння та навички. Воно настільки впливає на твою свідомість, що ти змінюєшся як особистість, стаєш сформованим повноцінним членом суспільства, який готовий до викликів долі.

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Одним з найбільш курйозних і веселих були випадкові зустрічі на кордоні з Угорщиною чи Словаччиною з викладачам, які у 90-ті так само, як і ми, заробляли гроші, щоб вижити і нагодувати свої сім’ї. Також яскраві спогади про наші вечори дозвілля, які ми готували самостійно, своїми силами. Це була реальна самодіяльність, оскільки в той час не було спеціально обладнаних залів для проведення заходів. Ми самостійно привозили техніку для музики, домовлялися з ведучими дискотеки. Навіть з банальними мікрофонами тоді була велика проблема. Однак, від цього вечори ставали ще більш душевними, оскільки кожен з нас вносив свою лепту активу в процес, що зближало відносини між студентами навіть різних факультетів та зміцнювало їх дружбу. І, звичайно, найбільш яскраві спогади у нас, як біологів, є від навчально-польових практик, які проводилися на базі «Колочава». В той час ми до трьох тижнів знаходилися в горах, долання місцевих вершин, піші походи до 20 км в день, цікаві розповіді та лекції під відкритим небом наших викладачів – все створювало неповторну атмосферу, яку ти не забуваєш навіть через тридцять років. До речі, саме це нас сильно відрізняло від студентів інших спеціальностей, в спільних компаніях з якими наші розповіді викликали реальний фурор і потоки білої заздрості у колег.

Чи підтвердилися Ваші очікування після навчання в  університеті, що Вам дало навчання в УжДУ?

Усі очікування від навчання підтвердилися у повному обсязі. Мало того, в той час багато моїх знайомих розглядали навчання в університеті, як марну втрату часу, оскільки у буремні 90-ті можна було швидко заробити легкі гроші та жити «на широку ногу». Особливо це стосувалося молодого покоління, яке швидко адаптовувалося в нових умовах економічного розвитку. Натомість, навчання в університеті для мене відкрило багато нових перспектив, дало змогу стати тим, ким я є зараз. Більшість з моїх друзів, які відмовилися від вищої освіти в 90-тих, рано чи пізно все ж закінчили вищі навчальні заклади. Однак вони не пізнали того істинного смаку студентського життя, яким можна насолодитися тільки, коли тобі 20 років…

 

Ольга Федьків, аспірантка біологічного факультету:

 Чому Ви вирішили обрати при вступі Ужгородський університет?  

О, це ціла історія! Взагалі я обирала місто, важливо було, щоб не дуже близько, але й не дуже далеко від рідного Калуша, щоб у вузі був медичний і класичний біологічний факультет. В школі чомусь була переконана, що це будуть Чернівці. Але  коли подавала документи, дуже відштовхував темперамент місцевого населення. А от Ужгород вразив. Пам’ятаю цю панораму міста з БАМу, багато зелені, одразу поїхала дивитися факультет. І тоді я уже усвідомлювала, що напевно це моє. 

 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентських часів, пов'язаний з навчанням?

Пам’ятаю перший навчальний день до деталей: сиділа на останній парті, спостерігала за всім. Так обрала собі друзів, ми товаришуємо досі, хоча далеко одна від одної. Найчіткіше пам’ятаю перший навчальний рік, він був дуже складний, руки часто опускалися, але здаватися не хотілося.

Усі біологи з навчання пам’ятають найскладніші моменти: колоквіуми з неорганіки (з вівторка на середу засинала з підручником Глінки - я добре знала хімію, розв’язати рівняння/задачі не складало жодних труднощів, тому викладач дуже прискіпливо ставився і залишав на «закуску»). Я і ще двоє моїх одногрупників завжди відповідали в кінці, у нас були найскладніші питання, багато додаткових, словом перший семестр ми жили від середи до середи, усні модулі у Дудинського, захисти альбомів. 

Ну і Колочава - це просто ван лав! На першому курсі ми дуже перечили, не хотіли туди їхати, а на другому вже не могли дочекатися. 

Який Ваш найбільш яскравий спогад зі студентського дозвілля?

Я була дуже активною студенткою, з 3 курсу займала пост заступника голови Студради біофаку. Ми організували Дні першокурсника, міс біологічного, Дні біолога, започаткували Новорічний вогник. Це був чудовий досві! Знаю, що ми поставили високу планку, наші наступники досі про це говорять, хоча пройшло багато часу. Щаслива від того, що студентське життя було таким насиченим, дякую УжНУ за це і нашій деканесі Ярославі Степанівні. Вона завжди нас мотивувала бути ініціативними, підтримувала майже всі ідеї.

Щоб Ви порекомендували вступникам, при виборі спеціальності в університеті, чим би їх мотивували?

Обирати серцем - між біологічним і медичним я обрала біологічний. Хоча всі говорили, що це не дуже перспективно, але якщо б довелося обирати ще раз, то не змінила б нічого. Дуже важливо почувати себе на своєму місці! Університет - хороша підготовка у доросле життя. 

Вступайте до нас, буде нелегко, але дуже круто!

 

 

Василь Ільницький

Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

 

 

Категорії: