Новини

24.06.2020
763

Справжня читацька «пастка» від Михайла Рошка

Справжня  читацька «пастка» від Михайла Рошка

Наприкінці зими світ побачила нова книга декана факультету іноземної філології УжНУ, члена Національної спілки письменників України Михайла Рошка – збірка оповідань «Пастка». Автор відомий читацькому загалу книгами: “Коли шепоче дощ”(1991),  Кривавий місяць над Минчелом”(1999),  першим закарпатським трилером “Ревнощі з того світу”(2003), науковими працями “Художній світ романів Кена Кізі”(2002), “РозКОДування”(2010), “Постмодернізм у зарубіжній літературі”(2004). Водночас для багатьох студентів Михайло Рошко запам’ятався як улюблений лектор та завжди усміхнений, цікавий співрозмовник. Мабуть, усі ці заслуги та й не тільки, сприяли тому, що на презентації книги в Закрпатській ОУНБ ім. Потушняка, без перебільшень, і яблуку було ніде впасти.

Збірку автор готував упродовж декількох років. До неї увійшли як і нові оповідання, так і вже друковані в різних збірках та альманахах. Складається книга з чотирьох розділів: любовних оповідань, містичних, армійських та медитативних. Що, насправді, чудово, адже розгалужена тематика збірки дає більше шансів читачеві віднайти щось по-справжньому близьке. Та незмінним для усіх оповідань збірки залишається високий градус психологічної напруги, інтелектуальності та непідробності  людських емоцій та реакцій.

Незмінними є і «пастки», які чатують на героїв у кожному оповіданні. Для когось вони виявляються довжиною в життя, а для когось тільки однією з його сторінок. Для когось стають смертельними – нівечать фізично або морально. А когось навпаки – мотивують чи спонукають до доленосних роздумів і рішень.  В одному з оповідань герой говорить, що справжнє мистецтво – це гола, смілива і безстрашна правда. Певно, автор погоджується зі своїм героєм. Принаймні до такого висновку можна дійти, читаючи книгу.

Спочатку читач натрапляє на твердження, що більшість чоловіків є «довбаними мазохістами», а трохи згодом, що й «жінки – мазохістки, вони люблять страждати». І нема нічого суперечливого у цих спостереженнях, адже немає і агресора, котрий би спочатку не побував у ролі жертви. Такий собі танець життя і кохання, за яким по-спровжньому приємно спостерігати тільки в художній дійсності, коли тебе безпосередньо весь цей вир емоцій і їхніх наслідків не зачіпає. Так само як і за прекрасною квіткою, яка красується на обкладинці збірки – Діонеєю, якій тільки додає чарів її небезпечність.

Назву збірки можна розуміти по-різному. Можливо, пасткою є життя людське, сповнене пригод, можливо, пасткою є образ жінки, який не дає спокою головному герою до кінця твору, а, можливо,  це наша самість, в якій криється чимало загадок… Якби там не  було, однозначно, збірка є і справжньою пасткою для читача, з якої можна врятуватись тільки діставшись до останньої сторінки.

 

 

Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: