Новини

28.05.2021
1674

Професор Василь Лендєл: «Студенти хімічного факультету УжНУ були чудовими як 50 літ тому, так і нині»

Професор Василь Лендєл: «Студенти хімічного факультету УжНУ були чудовими як 50 літ тому, так і нині»

Літопис хімічного факультету УжНУ всього на один рік коротший від університетського – у вересні цього року йому виповниться 75. За цей час факультет підготував тисячі фахівців для освітньої, виробничої та природоохоронної галузей країни, сотням своїх вихованців на все життя прищепив любов до науки та розвинув їхній талант дослідників. Упродовж 25 років деканом факультету працює доктор хімічних наук, професор кафедри органічної хімії Василь Георгійович Лендєл і розвиток факультету багато в чому є результатом його багатолітньої подвижницької праці.

- Василю Георгійовичу!  Незабаром – День хіміка, професійне свято колективу очолюваного вами факультету.  Як хіміки звикли святкувати? Чи сформували певні  традиції?

День хіміка на державному рівні відзначають в останню неділю травня. На нашому факультеті його святкують з 1969 року. Зі зміною поколінь студентів змінювалися і форми святкування – колись основні події відбувалися на спортивних майданчиках, де збирався увесь наш колектив, гості. Це дуже подобалось студентам – тоді у них була можливість «відвести душу», поговорити з викладачами на рівних, покритикувати чи пожартувати, показати різні шаржі. Того дня студентам дозволялось проявити усю свою фантазію і втілити на сцені все, що упродовж року накипіло на душі. У часи, коли субота була робочим днем, у п’ятницю ми проводили наукову студентську конференцію, а в суботу - концерт. Завершувалося святкування ввечері у студентському клубі танцями. Нинішнє святкування осучаснилося. Оскільки субота вихідний, то святкуємо тільки один день: у першій половині дня проводимо наукову конференцію, потім влаштовуємо різні змагання, а по обіді варимо бограч. Ввечері - святкова програма в «Ювентусі», а завершується святкування дискотекою, але вже не на хімфаці.

Цей день важливий для нас, передусім, тим, що ми згадуємо всі досягнення нашого факультету – і викладацькі, і студентські, нагороджуємо грамотами та цінними призами студентів-переможців конференції. Останні два роки святкування вимушено проводимо онлайн. Цього року теж поки що все готуємо в онлайн. Відколи нас перевели у «помаранчеву» зону і у нас діє змішана система навчання, ми все проводимо дистанційно, крім здачі іспитів.

- Цьогоріч хімічному факультету УжНУ виповниться 75 років. Як за цей час змінювався спектр спеціальностей, котрі здобували випускники хімфаку упродовж семи десятиліть? Що було найбільш затребуваним тоді, і тепер?

За відкриття хімічного факультету ми великою мірою маємо завдячувати другому ректору університету, вченому хіміку-органіку Аркадієві Курішку. В університеті на той час уже працювали медичний і біологічний факультети. Їхнім студентам треба було вивчати хімію й постала потреба відкривати підрозділ для того, щоб обслуговувати ці факультети. Стараннями А. Курішка у 1946 році відкрили п’ятий факультет – хімічний. Факультет розміщався у цьому приміщені, де він є і нині. На самому початку на ньому працювало 16 викладачів і всі були приїжджими. Сьогодні на факультеті є 36 викладачів і всі – випускники хімічного факультету УжНУ.

У той час у дипломах наших випускників писали «хімік, вчитель хімії» й основним завданням факультету було забезпечення шкіл області вчителями хімії. З часом постала потреба в інженерах та лаборантах для хімічних підприємств області – найперше для лісохімкомбінатів у Перечині, Сваляві та Великому Бичкові. У 1974 році ми вже готували вчителів і хіміків виробничої сфери. Коли стали готувати виробничників, то з’ясувалося, що хімія – невід’ємна складова народного господарства, але при цьому слід подбати і про захист навколишнього середовища, тому у 1976 році на факультеті відкрили спеціальність «екологія». Якщо говорити про екологічні напрямки, то їх є 26: екологія юриспруденції, екологія освіти, екологія медицини і так далі. В Україні чомусь так вважалося, що екологічна спеціальність є складовою біології і досить тривалий час ми проходили акредитації та доводили, що випускатимемо саме тих спеціалістів, які будуть дбати про екологію. Виклики нинішньої доби поставили на порядок денний відкриття різнопрофільних медичних лабораторій, які потребують й хіміків, тож проблеми з робою наші випускники не мають. Було би тільки бажання працювати.

Нині ми відкрили нову спеціальність – «хімічні технології та інженерія». Якщо донедавна ми готували випускників для роботи на лісохімічних підприємствах Закарпаття, то нині вони йдуть працювати на сучасні підприємства європейського автопрому – «Ядзакі», «Єврокар» ті інші. Коли у Мужієві відкрили золотоносне родовище, (а для Закарпаття це було дуже прогресивне виробництво), ми готували фахівців і для нього. Але це тривало лише до того часу, поки на заводі (за допомогою наших студентів), не виготовили перший злиток золота і не подарували його Л. Кучмі. Після там почалась вакханалія, яка триває й досі…

Згодом, з модернізацією освітнього процесу, стали готувати бакалаврів, магістрів та докторів філософів. Усі спеціальності користуються попитом, адже вони у Закарпатті затребувані.

 - Недавно ви звітували на Вченій раді університету. Про що йшла мова?

Кожні 5 років декани факультетів звітують про свою роботу: навчальну, наукову, виховну, міжнародну діяльність та осучаснення технічної бази. Рішенням Вченої ради роботу факультету оцінено задовільно. На даний час на факультеті працює 36 викладачів, з них третина - професорів і жодного викладача без наукового ступеня! Показник загальної успішності студентів – 97, 3, якість – 46 %.

У науковій сфері працюємо над бюджетними науковими темами і за 7 років заробили 7.6 млн. грн. З метою належного забезпечення студентів необхідною навчально-методичною літературою, як необхідної складової ефективного впровадження кредитно-модульної системи, викладачами факультету за цей період підготовлено і видано 38 найменувань навчально-методичної літератури, з них З підручники, 15 навчальних посібників, 20 навчально-методичних посібників.Вагомою частиною роботи науковців факультету є публікація результатів у провідних наукових виданнях та їхня апробація на наукових конференціях, симпозіумах, семінарах. Протягом 2016-2020 років науково-педагогічними працівниками хімічного факультету опубліковано 155 статей у наукових виданнях, а також 98 наукових видань, що входять до наукометричних баз WebofScience та Scopus.

- Випускниками хімічного факультету є ціла плеяда відомих людей. Чим вони здобули собі славу?

Наші випускники відомі не тільки в нашій країні, а й закордоном. Особливою гордістю факультету є академік НАН України, віце-президент НАН України, директор Інституту фізичної хімії ім. Л. Писаржевського НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. Л. Писаржевського НАН України, почесний доктор ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор хімічних наук, професор В’ячеслав Кошечко, академік НАН України, директор ІЗНХ ім. В. Вернадського НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор ДВНЗ «УжНУ», доктор хімічних наук, професор Василь Пехньо. Тісні зв’язки з факультетом підтримував наш визначний випускник, член-кореспондент Російської Академії наук, лауреат премії Ради Міністрів СРСР та Премії ім. академіка В. Каргіна, доктор хімічних наук, професор Сергій Іванчев. Нашими випускниками є декан хімічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка (1986–1997 рр.), лауреат премій ім. Л. Писаржевського НАН України та ім. Т. Шевченка КНУ, почесний професор ДВНЗ «УжНУ», доктор хімічних наук, професор Василь Сухан. Ще одним нашим видатним випускником є ректор Волинського державного університету ім. Лесі Українки (1995–2005 рр.), завідувач кафедри неорганічної та фізичної хімії Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (м. Луцьк), лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, академік і лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Нью-Йоркської Академії Наук та низки галузевих академій наук України, Соросовський професор, професор ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор хімічних наук, професор Іван Олексеюк, перший ректор Мукачівського державного університету, академік Української технологічної академії, член Міжнародної кадрової академії, відмінник освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор хімічних наук, професор Юрій Мигалина та багато інших.

Наші випускники працюють у відділах різних науково-дослідних інститутів і допомагають нам підтримувати наукову роботу на високому рівні. Адже для того, щоб працювати в науці, потрібно не тільки синтезувати нові речовини, а й проводити дослідження. А для цього необхідна потужне сучасне обладнання. Вони радо приймають наших студентів у своїх лабораторіях.

- Чи приваблює наука сучасну молодь?

Упродовж останніх п’яти років працівники факультету захистили 10 кандидатських та дві докторські дисертації. Це - мої учні Михайло Онисько та Михайло Сливка. Вважаю, що для експериментальної хімії це надзвичайно вагомий результат. Найбільший молодіжний грант виграла група молодого науковця Артема Погодіна. На кафедрі органічної хімії є дві молодіжні тематики, якими керують стипендіат Кабінету Міністрів доцент Максим Фізер та лауреат премії Кабміну за особливі заслуги молоді Наталія Король. Наукова група під керівництвом стипендіата Кабінету Міністрів, голови Ради молодих вчених УжНУ, кандидата хімічних наук Тетяни Малаховської удостоєна премії Верховної Ради України. Молоді вчені нашого факультету Михайло Філеп, Артем Погодін, Олеся Симканич, Максим Фізер також є стипендіатами Кабінету Міністрів. Результативно працює Центр міждисциплінарних наукових досліджень УжНУ, очолюваний доценткою кафедри екології та охорони навколишнього середовища, заступницею декана з міжнародної співпраці хімічного факультету Світланою Делеган-Кокайко. Якщо говорити про застосування їхніх досліджень, то ці наукові тематики будуть мати не тільки фундаментальне, а й прикладне значення. Прикладним є напрямок групи кафедри неорганічної хімії (науковий керівник І. Барчій), яка синтезує нові неорганічні матеріали для різних галузей техніки. Наукова група кафедра органічної хімії (науковий керівник В. Лендєл) проводить синтез біологічно активних речовин, які можуть бути у перспективі використані для різних лікарських препаратів для боротьби з різними хворобами, тощо.

- Ви є найдосвідченішим деканом в УжНУ- ваш деканський стаж сягає чверть століття. Як за ці роки змінився студент, якими якостями можна охарактеризувати його тоді, і тепер? 

Мій стаж на хімічному факультеті УжНУ, включно з студентськими роками, складає 52 роки. Якщо говорити про студентів, то вони як були чудовими 50 літ тому, такими є і нині. Раніше студенти більше читали книги. В університетську бібліотеку на Капітульній ми йшли займати чергу о сьомій годині зранку, особливо під час екзаменаційної сесії. Зараз студенти, маючи комп’ютер та доступ до інформації в мережі, більше працюють індивідуально. У часи мого студентства було складно віднайти необхідну навчальну літературу у зв’язку з тим, що вона була лише у великих центральних бібліотеках, а в нас її бракувало. Тепер у світовій інформаційній мережі є все! Та й набагато легше оформляти наукові статті з численними формулами, які ми писали вручну. Тепер все робить принтер. Але як і тоді на факультеті переважали старанні студенти, так і сьогодні.

       - Як ви повязали свою долю з хімією?

Мої батьки були вчителями. У школі с. Голубине Свалявського району, де я навчався, вчителька біології і хімії окрім уроків дуже цікаво вела ще й гурток «Юного хіміка» і це мене захоплювало. Коли у 1964 році я закінчив 8 класів, у Сваляві відкрили технікум, де вивчали хімію, виноробство і лісохімію. Все те, те що треба було на Закарпатті. Батько у той час працював директором школи у с. Дусино Свалявського району. Школа була добра, але батько сказав, що в технікумі мені таки дадуть кращі знання і середню спеціальну освіту. У 1968 році я закінчив технікум з «червоним дипломом», став «хіміком, аналітиком, технологом», та без проблем вступив на хімічний факультет університету.

Як і моя перша вчителька хімії в школі, так потім і викладачі технікуму, були випускниками хімічного факультету Ужгородського університету. У технікумі були представлені усі предмети хімії: неорганіка, аналітика, колоїдна, органічна, фізикоколоїдна, фізикохімічні методи. Викладачі були молодими, завзятими, цікаво вели не тільки пари, а й різні тематичні гуртки. Вони стали для мене орієнтирами у тому плані, що знали усе те, чого не знав, але дуже хотів знати я. Тож коли вступив на факультет, то про мене там уже знали, хто я є, і хто мене вчив. Тому відразу, з першого курсу, мене взяли на кафедру органічної хімії і з 1968 році і по цей час я в науці.

Особистим прикладом для мене слугував Іван Васильович Смоланка. У той час він був деканом факультету і завідувачем кафедри органічної хімії. Я був громадським активістом - головою Наукового товариства, головою профбюро факультету, редактором факультетської газети «Каталізатор». Коли Іван Васильович заходив на факультет, то спочатку знімав капелюха, а вже потім відкривав двері. Для нього найперше були студенти, а вже потім всі інші. Колеги його поважали, а не боялися. Він був чудовим лектором - приходив на лекцію, ставив програму на кафедру і починав читати. Єдине, що треба було зробити студентам перед парою, це написати на  дошці останнє рівняння реакції, яке він подавав, щоб нагадати собі, на чому минулого разу закінчив. У мене дотепер є конспекти його лекцій. Він прививав студентам любов до хімії. Він був прикладом того, як треба працювати. На кафедрі тоді було ще й вечірнє відділення. Іван Васильович від ранку до ночі проводив на факультеті не шкодуючи свого здоров’я... Таке ставлення до співробітників, колег, студентів я запозичив від нього.

-  Чим переважно захоплюються хіміки у вільний від роботи час?

У дитинстві окрім відвідування хімічного гуртка я ще й малював. Перша нагорода в моєму житті була саме за малювання - я посів друге місце у Республіканському учнівському конкурсі. У сьомому класі мене нагородили другою премією і вручили путівку у «Молоду гвардію» на море. Коли я повернувся додому, то вирішив, що буду художником. Але тато сказав, що бути художником добре, але ще треба мати й професію, тому я віддав перевагу хімії…

Якщо говорити про теперішній релакс, то найперше – це мої внуки, з якими я із задоволенням проводжу час, коли вони хочуть і можуть спілкуватися зі мною, адже вони теж зайняті різними завданнями і проектами. Але надворі ми завжди працюємо разом. На моєму подвір’ї  ростуть 48 кущів троянд і рідкісних дерев. Тож, коли маю час, виходжу у двір, беруся за догляд своїх улюбленців і мені повноцінний та відновлювальний релакс забезпечений.  Інколи треба і книжку почитати, і поїхати в мандрівку, аби побачити зміни, які стаються у рідному краї.

Василь Ільницький

Інформаційно-видавничий центр

 

Категорії: