Стояти не можна йти далі
Майже два десятки років в Україні точилося багато розмов про необхідність реформування системи охорони здоров’я. Проводилися різні конференції, з’їзди, з високих трибун лунали промови, проте, не було розуміння, як саме це треба робити. А найголовніше – не вистачало політичної волі розпочати непрості системні зміни. І нарешті, всього чотири-п’ять років тому з’явився промінчик надії і зміни розпочалися.
Станом на сьогоднішній день хід реформи опинився на етапі, коли багато хто, за відсутності розуміння стратегії змін та бажаючи зберегти непрозорі механізми розподілу коштів, хотів би повернути його назад. І зараз ми знаходимося в точці, яку можна охарактеризувати реченням, винесеним в заголовок. І тільки від наших спільних зусиль залежить, як будуть розставлені в ньому розділові знаки… Саме тому вивчення думки про триваючу реформу системи охорони здоров’я в Україні одного з основних стейкхолерів – медичної спільноти, є надзвичайно важливим.
З цією метою нами було здійснено анкетування 951 респондента з числа лікарів, що проходили підвищення кваліфікації на ФПОДП УжНУ шляхом надсилання їм на електронну пошту анонімної анкети в Google Forms. Ми задали п’ять питань, три з яких були оцінкою за десятибальною шкалою, а два – відкриті питання. У першому питанні респондентам було запропоновано оцінити зміни на первинному рівні надання медичної допомоги (первинка), у другому – на вторинному рівні надання медичної допомоги (вторинка), а у третьому – зміни у безперервному професійному розвитку лікарів (освіта). Для оцінки відповідей на перші три питання ми використали індекс лояльності клієнтів (NSP). У четвертому та п’ятому відкритих питаннях ми запропонували дати відповідь на питання, що є найбільш позитивним та найбільш негативним результатом реформи відповідно.
За результатами проведеної розсилки електронного листа отримав 951 респондент станом на 15.02.2021 р. його відкрило 718 осіб (75,9%), перейшло за посиланням 204 (21,6%), а форму заповнили 189 (19,9%). Так, виявилося, що серед респондентів переважають критики реформи, при цьому найменше критикують зміни у безперервному професійному розвитку лікарів, а найбільше – реформа вторинки (NSP для: освіта «-1,06%»; первинка «-20,11%»; вторинка «-47,62%»). Сума позитивних оцінок виявилася більшою від кількості негативних тільки у групі оцінки змін у освіті (освіта 59,79%; первинка 49,74%; вторинка 33,86%). Узагальнюючи відповіді на відкриті питання, слід відмітити, що найбільш позитивними результатами респонденти вважають покращення умов та ефективності праці лікарів на первинній ланці і диверсифікацію можливостей безперервного професійного розвитку, а найбільш негативними – зміни, пов’язані із недосконалістю процесу імплементації змін на вторинному рівні надання медичної допомоги. Разом з тим, аналізуючі надані відповіді, можна зробити висновок про те, що кінцева мета та суть впроваджуваних змін є недостатньо зрозумілою для респондентів.
Таким чином, ми можемо констатувати, що загалом оцінки процесу реформування системи охорони здоров’я в Україні, започатковані після 2016 року, є досить контраверсійними, а кількість його критиків серед опитаних лікарів Закарпатської області в цілому є переважаючою. Разом з тим, зміни у безперервному професійному розвитку лікарів більшість оцінює позитивно, а оцінка реформування первинки є більш позитивною у порівнянні із оцінкою реформування вторинки.
Хоча проведене опитування вважаємо далеким від досконалості за дизайном та репрезентативністю, все таки воно дає уяву про загальну картину настроїв щодо реформи. На жаль, вона залишає бажати кращого. На нашу думку, така картина склалася в результаті масової контрпропаганди та недостатньої комунікації влади з суспільством у плані роз’яснення основних засад функціонування системи охорони здоров’я та концепції і механізмів інмпленментації її реформування. Тим більше, що зараз на часі непрості та далеко непопулярні рішення з оптимізації мережі. Тут хотілося б навести слова одного з колег про те, що відбувається навколо реформи: «Ми вже 30 років боремося за сьогоднішній день, не думаючи про завтра. Тому, якщо ми не почнемо робити цього, то через 30 років ситуація не зміниться і ми матимемо таку ж неефективну охорону здоров’я».
Отже, зараз слід сказати: «СТОЯТИ НЕ МОЖНА! ЙТИ ВПЕРЕД!»
Висловити свою думку можна за посиланням: https://forms.gle/4BSt1kMtzWqtDskn6
Ознайомитися з результатами опитування можна тут.
_thumb_wide.jpg)
