Новини

24.09.2021
22

Зв’язок показників лактоферину з молекулярно-біологічними особливостями злоякісних новоутворень молочної залози

Зв’язок показників лактоферину з молекулярно-біологічними особливостями злоякісних новоутворень молочної залози

Рак молочної залози (РМЗ) знаходиться на другому місці за поширеністю серед усіх злоякісних пухлин і є найбільш частим онкологічним захворюванням у жінок. Щорічно в світі реєструється близько 2,2 млн нових випадків РМЗ, що визначає його як гостру соціальну і медичну проблему у зв’язку з високою смертністю серед жіночого населення. Згідно з даними ВООЗ, у 2020 р. хвороба забрала життя 684 996 осіб. Найбільш гостро ця проб­лема стоїть у Західній Африці (середній показник летальності вищий за 23 випадки на 100 тис. населення), а також в Малайзії (20,7 на 100 тис. населення). Досить високий рівень смертності й у розвинених країнах світу: у Центральній Європі він становить 17,4 на 100 тис. населення, у Західній Європі — 15,0 на 100 тис. населення, в Північній Америці — 12,8 на 100 тис. населення, тоді як у Східній Азії цей показник набагато нижчий — 9,6 на 100 тис. населення . 5-річна виживаність при РМЗ між країнами істотно різниться — від 95% і більше в Північній Америці, Швеції та Японії, до 60% в країнах із середнім рівнем доходу і менше 40% в країнах з низьким рівнем доходу .

Така ситуація зумовлена пізньою діагностикою, адже в 40% випадків РМЗ діагностують на розповсюджених стадіях, а також значною клінічною та молекулярною гетерогенністю новоутворень. Виділяють 20 гістологічних, 8 молекулярно-генетичних, 6 геномних підтипів РМЗ, які характеризуються специфічними молекулярними і/або біохімічними властивостями, варіабельним клінічним перебігом і різною ефективністю лікування.

Шляхи пошуку вирішення цієї вкрай актуальної проблеми потребують нових підходів для вирішення таких нагальних питань, як рання діагностика, прогнозування перебігу хвороби, а також персоналізоване лікування хворих. Велике значення в діагностиці і лікуванні РМЗ на сьогодні мають біологічні маркери, які визначаються безпосередньо в пухлинній тканині. Ці маркери характеризують індивідуальні особливості пухлини: схильність до інвазії, метастазування, гормональну чутливість тощо. Уточнення молекулярно-біологічних і патогенетичних характеристик РМЗ дозволяє ближче підійти до індивідуалізації системної терапії і в ряді випадків відмовитися від свідомо не­ефективного, токсичного і високовартісного лікування.

В основу роботи покладено ретроспективний аналіз результатів обстеження, лікування і виживаності 151 хворої на РМЗ стадій І–ІІ, які перебували на лікуванні у Київському міському клінічному онкологічному центрі протягом 2013 р. Усі пацієнтки дали поінформовану згоду на участь у дослідженні та використання операційного матеріалу з дослідницькою метою. Стадію пухлинного процесу визначали згідно з Міжнародною класифікацією пухлин (TNM, 2002, 6-те видання).

Для верифікації пухлинного процесу проведено гістологічне дослідження операційного матеріалу. Загальну структуру пухлин оцінювали під час перегляду гістологічних зрізів товщиною 4–5 мікрон, забарвлених гематоксиліном та еозином, верифікували клінічний діагноз за Міжнародною класифікацією пухлин молочної залози (2009) та оцінювали ступінь диференціювання РМЗ.

Вік пацієнток коливався від 28 до 89 років (середній вік 56,5 ± 9,6 років). Серед обстежених більшу кількість становили хворі на РМЗ ІІ стадії — 68,9%. У 80,8% хворих відмічали менопаузу, у 19,2% пацієнток менструальна функція збережена. Метастатичні ураження регіонарних лімфатичних вузлів діагностовані у 27,8% пацієнток, віддалені метастази при комплексному обстеженні хворих до хірургічного лікування не були діагностовані.

Результати:

1. Рівень ЛФ у сироватці крові хворих на РМЗ знаходиться в межах від 125,1 нг/мл до 3810,0 нг/мл та достовірно перевищує максимальні референтні значення (р < 0,05) у 57,6% випадків. Найвищі показники вмісту ЛФ у сироватці крові виявляються у пацієнток з базальним молекулярним підтипом новоутворень (r = -0,61; р < 0,05).

2. Встановлено гетерогенність експресії ЛФ у пухлинних клітинах хворих на РМЗ. Найменшу кількість ЛФ-позитивних пухлин зафіксовано при люмінальному А підтипі, в усіх досліджених випадках базального молекулярного підтипу РМЗ визначено високий рівень експресії ЛФ (>200 балів H-Score).

3. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок між вмістом ЛФ у сироватці крові та його експресією в пухлинних клітинах з такими молекулярно-біологічними характеристиками РМЗ, як статус експресії РЕ і РП (r = -0,53 та r = -0,61 відповідно) та проліферативна активність клітин (r = 0,57 та r = 0,49 відповідно).

4. Загальна 5-річна ЗВ хворих на РМЗ є достовірно меншою за наявності експресії ЛФ, відсутності експресії РЕ і РП, високого проліферативного потенціалу пухлинних клітин.

5. Обґрунтовано можливість використання показників ЛФ у сироватці крові та пухлинних клітинах для поглибленої характеристики пухлинного процесу та прогнозування агресивності перебігу РМЗ.

Категорії: