Археологи ФІМВу організували для студентів екскурсію архітектурними пам’ятками та музеями Ужгорода
Для студентів факультету історії та міжнародних відносин поїздки екскурсійними турами по містах України і ближнього зарубіжжя є буденним явищем. Не дарма при вступі абітурієнтам обіцяється максимальне використання географічного положення чарівного міста над Ужем, яке дозволяє за мінімальні часові відрізки побачити «туристичні родзинки» Словаччини, Угорщини, Румунії та Польщі. І кордони багатьох інших країн не так далеченько. Омріяні для студентства інших вишів виїзди до Кошиць, Братіслави, Нітри, Штурова, Бойни, Естергома, Будапешту, Відня та Брно в програмі археологічного розвитку особистості впевнено стали щорічними реаліями для ужнівців. Київ, Одеса, Камянець-Подільський, Хотин, Чернівці, Луцьк та Львів також з заздрісною стабільністю розбавляли перманентність закордонних вояжів.
І несподівано реалії короновірусної пандемії і військового стану докорінно змінили мандрівні амбіції студентів. Щоб послабити даний «удар долі», вирвати молодь з лещат онлайнівської дерухливості, викладачі-археологи УжНУ розробили чітку стратегію професійного виховання юнацтва. В очікуванні омріяних студентських квитків, які розкривають додаткові горизонти «розривання простору», першокурсники майже кожних вихідних крок за кроком вивчали археологію, історію та архітектуру Невицького замку, Середнянської фортеці і знаменитих підвалів, «галявини ідолів» в горах біля санаторію Карпати, Чинадієвського палацу, Виноградівського замку і монастиря, печери «Перлина тамплієрів», Хуста та його укріплень, а також зрозуміло Королівського замку Нялаб. Одноденні та дводенні виїзди супроводжувалися серією практичних занять для здобуття і закріплення навичок пересування в гірській місцевості, розпалювання вогню, постановки наметів любої складності і інших цікавих забав.
І от коли на Міжнародний день студентів першокурсники з радістю на щасливих обличчях підтягували в ДІЇ документ, який завершив їх легітимізацію, десятки ужнівських студентів почали мріяти про «стрибки за Карпати». Момент очікування співпав з заліково-екзаменаційною сесією, яка просто кричуще вимагала тимчасово спинитись і змінити пріоритети. Але звикання і залежність від вояжів інтелектуального розвитку змусили шукати компромісний варіант. Одна голова добре, а чотири ока краще! Віталій Іванович Андрейко підтримав ініціативу чергового маршруту, в якому в один логічний ланцюжок вклалися Горянська ротонда, руїни Радванської церкви, Ботанічний сад університету, етнографічний сканзен і Закарпатський краєзнавчий музей ім. Т.Легоцького. У всіх установах адміністрація йшла на безпрецедентну зустріч, в результаті чого доволі насичений тур поставив рекорд затратності – нуль гривень, нуль копійок!!!
Намалювавши амбітні плани, викладачі-археологи дослухалися поради виконуючого обов’язки декана факультету і вивели свою туристичну активність на загальноуніверситетський рівень. Як результат, в неділю зранку біля базового пункту збору, знаного далеко за межами області залізничного вокзалу Ужгорода, зібрались десятки істориків, філологів і навіть фізиків. Єдине бажання снаги нових знань і відкриття ще індивідуально непізнаного згуртувало колектив. Послухали лекцію Ігоря Прохненка про унікальну середньовічну монету, виявлену студентами на Королівському замку, потримали в руках і оглянули на власні очі цей безцінний артефакт минувшини. Після потужного інформативного заряду, який підживив очікування і мрії про екскурсію, короткими радванськими перевулками і вуличками дісталися до мікрорайону Горян, де археологічну естафету перейняв Володимир Мойжес. Цікаві розповіді про давні фрески і архітектуру храму доповнювали інтригуючі розповіді викладачів про їх власні дослідження даної пам’ятки.
Після огляду інтер’єру споруди та її околиць, зокрема таємничого майже невідомого пересічним туристам палацу, коротким маршрутом перейшли до руїн церкви на Радванці.
Вантаж екскурсійної інформації переповнював сховища студентського сприйняття, де заздалегідь обережно і дбайливо залишили місце для Ботсаду, Музею народної архітектури та побуту і фінішної пізнавальної локації – Ужгородського замку.
Зворушливі фото біля реліктових рослин, двогодинна поглиблена лекція співробітників сканзену і безмежні простори експозиційних зал Краєзнавчого музею змусили забути і про сніданок, і про обід, і про … Не їжею єдиною сита людина!!! Отримавши рекордну кількість знань, яку може сприйняти особистість за один день, задовольнивши пам’ять своїх фотокамер сотнями привабливих колективних і індивідуальних фото, задоволені студенти щиро дякували своїм викладачам-археологам і з поглядами «інформативних вампірів» задавали питання про перспективи наступних виїздів.
Студентський в кишені і жага до знань накреслили напрямок наступного, але вже післясесійного вояжу – місто Львів з його дивовижною архітектурою та музеями!
